Рішення

від 21.04.2017 по справі 369/9796/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9796/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/429/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 21.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Енергобанк на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Енергобанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач ПАТ Енергобанк звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ '"Енергобанк" та ОСОБА_3, було укладено договір про відкриття кредитної лінії зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію на суму 3 200 000 грн, згідно додаткової угоди № 3 від 26 листопада 2008 року до кредитного договору, на строк до 25 жовтня 2012 року на споживчі потреби.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, згідно додаткової угоди до кредитного договору з 20 травня 2008 року було збільшено на 25 % річних.

З метою забезпечення належного виконаннязобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки. За умовами договору ОСОБА_2 передала ПАТ Енергобанк в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 211,4 кв.м., житлова площа 100 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Меліораторів, буд. 26

Крім того, в той же день між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала позивачу в іпотеку земельну ділянку (кадастровий номер 3222482004:02:001:0045) площею 0, 1053 га, що знаходиться за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Меліораторів, буд. 24.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року стягнуто на користь ПАТ Енергобанк з ОСОБА_3 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 2718335 грн. 10 коп.

Рішення апеляційного суду виконано не було внаслідок чого станом на 31 серпня 2015 року заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії складала 4243732 грн. 80 коп. з яких 500 тис. грн. заборгованість по кредиту, 2337894 грн. 80 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 1003 693 грн. 06 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів 81934 грн. 71 коп. 3 % річних нарахованих на прострочені відсотки, 100249 грн. 40 коп. інфляційні витрати.

23 листопада 2015 року ОСОБА_3 помер.

Позивач просив суд, у рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 4243732 грн. 80 коп. за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_3 по вул. Меліораторів, 24 (с. Стоянка, Києво - Святошинський район, Київська область) шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року у задоволені позову ПАТ Енергобанк відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ Енергобанк звернувся з апеляційною скаргою в якій просив рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суд Київської області від 08 червня 2016 року рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року скасовано, у задоволені позову ТА Енергобанк відмовлено з інших правових підстав.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

При новому апеляційному розгляді судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ Енергобанк та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 20750, із змінами та доповненнями , за умовами якого ОСОБА_3 отримав у розмірі 2400 000 грн. на строк до 25 жовтня 2012 року зі сплатою 18 % річних.

26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язання чоловіком за вказаним кредитним договором, між ПАТ Енергобанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала ПАТ Енергобанк в іпотеку житловий будинок № 24 по вул. Меліораторів у с.Стоянка, Києво - Святошинського району Київської області, загальною площею 211,4 кв. м.

26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ПАТ Енергобанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала ПАТ Енергобанк в іпотеку земельну ділянку площею 0,1053 га по вул. Меліораторів № 24 у с.Стоянка, Києво - Святошинського району Київської області.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ Енергобанк заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року у розмірі 2718335 грн. 10 коп.

Зазначене рішення апеляційного суду Київської області не виконано, кредит не погашено.

23 липня 2015 року ОСОБА_3 помер.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що спір вже вирішений, рішення знаходиться на стадії виконавчого провадження і позивач повинен вирішити питання шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні.

З вказаним висновком не погоджується колегія суддів з наступних підстав:

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки надається іпотекодержателю. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений в позові. При цьому здійснення особою права на захист не ставиться в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Частиною 1 статті 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку в редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Пунктом 3.3 Іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань цим договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок іпотеки. Це застереження згідно із Законом України Про іпотеку вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає, поряд з іншим, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, як у статті 39 Закону України Про іпотеку , так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону . Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

В матеріалах справи відсутні дані про вирішення позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки в якості правової підстави для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Разом з тим, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). У кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов'язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах: від 11 грудня 2013 року № 6-124цс13, від 23 вересня 2015 року № 6-213цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-1219цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до п. 3.3. спірних договорів іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Також, у п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин судам роз'яснено, що з урахуванням ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуттяіпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду.

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України належним чином не дослідив, чи наявні підстави для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, якщо такий спосіб передбачено п. 3.3. спірних іпотечних договорів, а рішення суду не виконане.

У п. 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин судам роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Суд першої інстанції вважав, що спадкоємець і іпотекодавець є відмінним від боржника і ОСОБА_2 відповідає за задоволення вимог в межах вартості предмета іпотеки, хоча в даних правовідносинах допускається правонаступництво, а спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2, яка також є власником предметів іпотеки, постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини, докази щодо її відмови від спадщини відсутні.

У п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судом установлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ Енергобанк заборгованість за спірним договором про відкриття кредитної лінії, проте дане рішення виконано не було, заборгованість не погашена.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони договору іпотеки ПАТ Енергобанк , як іпотекодержатель та ОСОБА_2, як іпотекодавець визначили позасудовий порядок набуття права власності на предмет іпотеки, що відповідає вимогам викладених у ст..ст. 33,36,37 Закону України Про іпотеку .

Тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ Енергобанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергобанк задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Енергобанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: