Постанова

від 04.07.2018 по справі 369/9796/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м . Київ

справа № 369/9796/15-ц

провадження № 61-12361 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Енергобанк ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енергобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Енергобанк на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчка А. Я. від 25 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., від 21 квітня

2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі - ПАТ Енергобанк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року між акціонерним банком Енергобанк , правонаступником якого є ПАТ Енергобанк , та ОСОБА_5 укладено договір про відкриття кредитної лінії, зі змінами та доповненнями, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 400 000 грн на строк до 25 жовтня 2012 року зі сплатою 18 % річних. 26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено два договори іпотеки, за умовами яких ОСОБА_4 передала банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 211,4 кв.м та земельну ділянку площею 0,1053 га, на якій розташований зазначений вище житловий будинок.

Позивач указував на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_5 стягнуто на його користь заборгованість за вищевказаним договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 2 718 335 грн 10 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, відповідач є його спадкоємцем.

Зазначав про те, що вказане рішення апеляційного суду виконано не було, унаслідок чого станом на 31 серпня 2015 року заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії складала 4 243 732 грн 80 коп., з яких: 500 тис. грн заборгованість по кредиту; 2 337 894 грн 80 коп. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 1 003 693 грн 06 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів;

219 780 грн 82 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 81 934 грн 71 коп. 3 % річних нарахованих на прострочені відсотки; 100 429 грн 40 коп. інфляційні втрати, у рахунок якої просив звернути стягнення на предмети іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на предмети іпотеки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ Енергобанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоспір про стягнення на предмет іпотеки вже вирішений, правовідносини сторін знаходяться на стадії виконавчого провадження і вимоги позивача до спадкоємця про повторне звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж було визначено преюдиційним судовим рішенням, безпідставні.

Справа судом апеляційної інстанції розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 квітня

2017 року апеляційну скаргу ПАТ Енергобанк задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог статей 37, 39 Закону України Про іпотеку , так і договорів іпотеки, укладених між сторонами.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Енергобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Енергобанк просить скасувати судові рішення із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Якщо в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі передбачений такий спосіб звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Крім того, суди не залучили малолітніх дітей померлого боржника, які мають право на частину спадкового майна, яке є предметом іпотеки, оскільки померлий ОСОБА_5 знаходився у зареєстрованому шлюбі із іпотекодавцем ОСОБА_4, а тому йому належала ? частка спірного майна.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 жовтня 2007 року між

ПАТ Енергобанк та ОСОБА_5 укладено договір про відкриття кредитної лінії, зі змінами та доповненнями, за умовами якого

ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 400 000 грн на строк до 25 жовтня 2012 року зі сплатою

18 % річних.

26 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ Енергобанк та ОСОБА_4 укладені договори іпотеки, за умовами яких ОСОБА_4 передала

ПАТ Енергобанк в іпотеку земельну ділянку площею 0,1053 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 211,4 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ Енергобанк заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 26 жовтня 2007 року у розмірі 2 718 335 грн 10 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем боржника є ОСОБА_4, строк пред'явлення вимог до якої, встановлений статтею 1281 ЦК України, банком не пропущено.

Судом також встановлено, що кредит не погашено, рішення суду не виконано, у зв'язку з чим банк звернувся до суду зі вказаним вище позовом до іпотекодавця.

Станом на 31 серпня 2015 року заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії складала 4 243 732 грн 80 коп., з яких:

500 тис. грн - заборгованість по кредиту; 2 337 894 грн 80 коп. - заборгованість із сплати процентів за користування кредитними коштами;

1 003 693 грн 06 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

219 780 грн 82 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

81 934 грн 71 коп. - 3 % річних нарахованих на прострочені відсотки;

100 429 грн 40 коп. - інфляційні втрати.

Відповідно до п. 3.3. договорів іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Звертаючись до суду із позовом, банк просив у рахунок зазначеної вище заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 дійшла такого правого висновку.

У статті 12 Закону України Про іпотеку (далі - Закон) визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, набутого в позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України та статей 36, 37 Закону суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, оскільки сторони спору, підписуючи іпотечні договори від 26 жовтня 2007 року узгодили позасудовий порядок врегулювання питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності за кредитором (іпотекодержателем) у разі неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги позивача про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним право власності на це майно за рішенням суду спростовуються аналізом наведених вище норм матеріального права.

Посилання в касаційній скарзі про незалучення неповнолітніх дітей - правонаступників померлого боржника ОСОБА_5, правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування по суті законного рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 4 10, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енергобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Енергобанк залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 21 квітня

2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта