Постанова

від 02.11.2016 по справі 915/508/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 915/508/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М. за участю представників: позивача:не з'явився відповідача:Замкова М.О. - дов. від 26.12.2015 №04/1183 розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі№915/508/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" простягнення інфляційних втрат в сумі 425 702,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря - Сервіс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення з відповідача 425702,11 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.06.2016 (суддя Смородінова О.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Пироговський В.Г., Шеков В.І.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-Сервіс" інфляційні втрати в сумі 425702,11 грн. та 6385,53 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 і прийняти нове судове рішення.

Свої доводи скаржник обґрунтовує порушенням судами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до не застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 256, частини 1 статті 257, частин 1, 5 статті 261, частин 4-5 статті 267 та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та зазначає, що в порушення зазначених вимог законодавства, взято за основу відлік перебігу позовної давності не від дати спливу строку виконання за мировою угодою, а від дати винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатом розгляду господарської справи №8/167 відмовлено в позові ТОВ "Зоря-Сервіс" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення 8587435,83 грн.

Вказане рішення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004, було скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-сервіс" борг у сумі 7512118,08 грн., збитки від інфляції в сумі 1075317,75 грн. На виконання вказаної постанови 26.12.2003 господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ. Вказаний наказ був пред'явлений до виконання та на його виконання відділом Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м. Миколаєва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.

Судами також встановлено, що на стадії виконання судового рішення сторонами було укладено мирову угоду від 28.07.2004 (додаткові угоди до мирової угоди від 01.08.2006 №1, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006, 03.01.2007 №2, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007, 30.03.2007 №3, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007, 05.07.2007 №4, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007).

Додатковою угодою № 4 до мирової угоди від 28.07.2004 сторони встановили остаточний термін погашення заборгованості ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" перед ТОВ "Зоря-Сервіс" по графіку саме грудень 2011 року. Вказана мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря Сервіс" 05.03.2008 звернулось до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції із заявою №141 про відкриття виконавчого провадження через те, що з вересня 2007 року відповідач припинив виконувати грошові зобов'язання, визначені додатковою угодою №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004. Постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 11.03.2008 відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди.

Через внесення боржника - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 25.03.2008 зупинено виконавче провадження.

В подальшому, 28.11.2008 виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області та постановою від 16.12.2008 державним виконавцем цього підрозділу прийнято виконавче провадження та присвоєно йому номер ВП №10706927, а 31.03.2014 виконавче провадження поновлено.

Судами встановлено, що 18.04.2014 боржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив визнати неправомірною постанову про поновлення вказаного виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014, вказану скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задоволено. Суди, зокрема, виходили з того, що ухвали суду про затвердження мирової угоди та додаткових угод до неї не є виконавчими документами, оскільки не містять необхідних реквізитів.

22.10.2014 начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області скасовано постанову від 11.03.2008 про відкриття виконавчого провадження №10706927 та всі винесені у ній постанови державного виконавця. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 24.10.2014 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди №4 до мирової угоди на підставі пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 28.07.2004, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, з урахуванням додаткових угод до неї, шляхом стягнення з відповідача за період з 01.01.2015 по 28.02.2015 інфляційних втрат в розмірі 425702,11 грн. нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 (в редакції додаткової угоди №4 від 05.07.2007), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області.

Приймаючи оскаржувані судові акти суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому суди виходили з того, що зобов'язання за спірною мировою угодою боржником у повному обсязі не виконані, що було установлено в рішеннях суду у справах №915/2140/14 та №915/1395/15, і це в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доведення. Водночас суди дійшли висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Стаття 78 Господарського процесуального кодексу України визначає дії суду та сторін у випадку, зокрема, укладення сторонами мирової угоди. Тобто наведена норма надає сторонам право у добровільному порядку врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалося предметом даного судового розгляду є спонукання до виконання укладеної сторонами мирової угоди (стягнення 425702,11грн.). Така угода відрізняється від звичайного правочину за формою та процедурою укладання і за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, у тому числі, й зобов'язання за приписами статті 509 цього ж Кодексу.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач просив застосувати строк позовної давності за вимогою про спонукання до виконання спірної мирової угоди. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України). Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права. Початок перебігу позовної давності унормований статтею 261 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми (частини 1, 5) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з приписами статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Проте, ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, не досліджував усіх обставин справи у сукупності, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін.

Суди при вирішенні спору обмежилися лише посиланням на те, що позивач довідався про порушення своїх прав 27.10.14.

Проте, задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, що строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив у вересні 2010 року; про припинення виконання боржником своїх грошових зобов'язань за мировою угодою позивачеві було відомо ще у вересні 2007 року; умовами мирової угоди, з урахуванням додаткової угоди №4 до неї, передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами, а отже у разі неналежного виконання таких зобов'язань, позовна давність за вказаними вимогами про виконання вказаної мирової угоди, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, як то передбачено частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України.

На дослідженні цих обставин відповідач наголошував упродовж розгляду даного спору проте вказаним доводам, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди оцінки не надали.

В свою чергу, судами не були досліджені у повному обсязі і доводи позивача, які ним наводилися при розгляді спору, окрім іншого, щодо дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом; про недоведеність відповідачем обставин пропуску позивачем строку позовної давності. Отже, для правильного вирішення даного спору, судам необхідно достеменно з'ясувати момент, з якого у спірних правовідносинах починається перебіг строку позовної давності , надавши оцінку усім доводам сторін, взявши їх до уваги чи спростувавши такі, і відповідно до встановленого застосувати норми права, які регулюють спірні правовідносини.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2016 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 14.06.2016 у справі № 915/508/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді С.Бакуліна

О.Сибіга