Рішення

від 13.09.2017 по справі 915/508/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 915/508/16

м.Миколаїв

Суддя В.Д. Фролов, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» , вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 32143487)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» , вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263)

про стягнення інфляційних втрат в сумі 425 702, 11 грн.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - ОСОБА_2 довіреність від 20.11.2015 року

Від відповідача - представник не з'явився

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» про стягнення 425702, 11 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2017 року (суддя Олейняш Е.М.) провадження у справі №915/508/16 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями по господарським справам:

№ 915/206/16 за позовом ТзОВ «Зоря-Сервіс» до відповідача ПАТ «Миколаївгаз» про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 року у справі № 8/167, на стадії виконання шляхом стягнення грошових коштів в розмірі 1 000 000 грн.;

№ 915/440/16 за позовом ТзОВ «Зоря-Сервіс» до відповідача ПАТ «Миколаївгаз» про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 року у справі № 8/167, на стадії виконання шляхом стягнення грошових коштів в розмірі 1 325 342, 25 грн.;

№ 915/229/16 за позовом ТзОВ «Зоря-Сервіс» до відповідача ПАТ «Миколаївгаз» про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 року у справі № 8/167, на стадії виконання шляхом стягнення грошових коштів в розмірі 1 400 000 грн.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду Миколаївської області №84 від 18.05.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 915/508/16 за результатами якого головуючим суддею у справі призначено - суддю Фролова В.Д.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2017 року (суддя Фролов В.Д.) справу прийнято до свого провадження

Ухвалою суду від 04.09.2017 провадження у справі №915/508/16 поновлено, розгляд справи призначено на 13.09.2017.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за відсутністю представника від відповідача.

Вислухавши думку представник позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі №8/167 в позові ТОВ «Зоря-Сервіс» про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» заборгованості у сумі 8587435,83 грн. було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 апеляційну скаргу ТОВ «Зоря-сервіс» на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі №8/167 задоволено частково, рішення скасовано, позов задоволено та стягнуто з ВАТ «Миколаївгаз» на користь ТОВ «Зоря-сервіс» борг у сумі 7512118,08 грн. та збитки від інфляції у сумі 1075317,75 грн.

26.12.2003 господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ, який був пред'явлений до виконання та, на виконання якого відділом Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м.Миколаєва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач уклали мирову угоду від 28.07.2007, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, у зв'язку з чим державним виконавцем винесена постанова від 29.11.2004 про закінчення виконавчого провадження.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до мирової угоди від 28.07.2007, а саме: 01.08.2006 сторонами була підписана додаткова угода №1, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006; 03.01.2007 - додаткова угода №2, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007; 30.03.2007 - додаткова угода №3, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007; 05.07.2007 - додаткова угода №4, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007. Зазначені додаткові угоди є невід'ємними частинами мирової угоди від 28.07.2004.

Як зазначає позивач, у вересні 2007 року відповідач припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений додатковою угодою №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004, у зв'язку з чим позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

11.03.2008 постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004.

Постановою від 25.03.2008 державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» .

В подальшому вказане виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, яке 16.12.2008 постановою державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області було прийняте до виконання з привласненням номеру ВП №10706927.

01.03.2013 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.

31.03.2014 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження ВП №10706927, про що виніс постанову.

В подальшому, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило визнати неправомірною постанову від 31.03.2014 про поновлення виконавчого провадження №10706927.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 у справі №8/167 скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» було задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 залишено без змін. При цьому, у постанові зазначено, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004 не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення її до виконання, а тому не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

В подальшому начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області прийнято постанову від 22.10.2014, згідно якої скасовані всі постанови державних виконавців, винесені у даному виконавчому провадженні.

24.10.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 у справі №8/167 і оригінал ухвали від 19.07.2007, згідно супровідного листа №02.1-24/6210 від 24.10.2014.

Вказану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження позивачем отримано 27.10.2014 року.

Отже, в даному випадку, відлік строку позовної давності починається, з урахуванням приписів п.7.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. №9, - з дати обізнаності позивача про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду у справі № 8/167 стягнення в примусовому порядку залишку боргу в сумі 6025342,25грн., а саме, з 28.10.2014р. (наступного дня після 27.10.2014р.).

Саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди від 28.07.2004 року, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2004 року у справі № 8/167, з урахуванням додаткових угод до неї №1 від 01.08.2006 року, № 2 від 03.01.2007 року, № 3 від 30.03.2007 року, №4 від 05.07.2007 року та стягнення заборгованості, встановленої рішенням суду від 16.12.2003 року у справі №8/167.

Вказане право Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» реалізувало частково та в результаті рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 року у справі № 915/2140/14 позовні вимоги ТОВ «Зоря-Сервіс» задоволено та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004 року; рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2015 року у справі № 915/1395/15 позовні вимоги ТОВ «Зоря-Сервіс» задоволено та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь позивача 700 000,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004 року.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

В подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року у справі № 915/1510/15 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» про стягнення 12172,19 грн. 3% річних та 4950,02 грн. збитків від інфляції, нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між стронами мировою угодою від 28.07.2004 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року, скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» 3% річних за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 12172,19 грн. та збитки від інфляції за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 4950,02 грн.

Вищевказаними рішеннями встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2012 року складала 4 950 024,53 грн.

Вказана заборгованість існувала і в подальший період, що не заперечується відповідачем.

Однак, на виконання рішення у справі №915/2140/14 відповідачем 07.08.2015 було сплачено борг у розмірі 100000,00 грн., залишивши суму основного боргу за мировою угодою в розмірі 4 850 024,53 грн. (за період з 07.08.2015 по 20.01.2016); 21.01.2016, на виконання рішення у справі №915/1395/15, відповідачем було сплачено борг у розмірі 700000,00 грн., залишивши суму основного боргу за мировою угодою в розмірі 4150024,53 грн. (за період з 21.01.2016 по 03.06.2016).

Рішеннями Господарського суду Миколаївської області у справах №915/229/16 і №915/440/16, №915/229/16, які набрали законної сили, підтверджено існування заборгованості відповідача перед позивачем, до складу якої входить і вищезазначена сума основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом даного позову виступила майнова вимога позивача про стягнення з боржника за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року інфляційних втрат в розмірі 425702,11 грн., нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року.

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована належним чином та підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Так, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За загальними правилами цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умови укладених сторонами мирової угоди від 28.07.2004 р. та додаткової угоди № 4 до неї, котрі затверджені відповідними ухвалами суду, є обов'язковими для сторін, зокрема для ПАТ «Миколаївгаз» щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що вказана заборгованість не була погашена.

В свою чергу, умови мирової угоди та укладені до неї додаткові угоди, які затверджені відповідними ухвалами господарського суду Миколаївської області, є обов'язковими для виконання сторонами, а отже порушення цих умов є порушенням зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

За умовами укладеної між сторонам мирової угоди від 28.07.2004 року ( у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), оплата заборгованості відповідачем мала здійснюватись розстроченими платежами в період з серпня 2004 року по грудень 2011 року.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які вказують на виконання ним зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, обставин справи, суд перевірив нарахування, здійснені позивачем до стягнення з боржника інфляційних втрат, і дійшов висновку, що розрахунок суду повністю узгоджується з розрахунками позивача та складає 425 702 грн. 11 коп. - інфляційних втрат за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року.

Таким чином, право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 425 702 грн. 11 коп. по мировій угоді від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року, в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення 425 702 грн. 11 коп. - інфляційних втрат за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54000, вул. Чигрина (Погранична), 159, м. Миколаїв, код 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря-Сервіс» (54001, вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, код 32143487) 425 702 ( чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот дві) грн. 11 коп. - інфляційних втрат за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 6385 (шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 53 коп.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Д. Фролов