Ухвала

від 01.11.2016 по справі 820/2689/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р.Справа № 820/2689/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кезлі М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі № 820/2689/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної міграційної служби України , Управління Державної міграційної служби України у Київській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Київській області, в якому з урахуванням подальших уточнень просила: визнати протиправним висновок Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 29 грудня 2015 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; скасувати пункт 9 (підпункти 9.1-9.3) наказу Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 08 лютого 2016 року що стосується громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано рішення Державної міграційної служби України у формі наказу "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 08 лютого 2016 року щодо пункту 9 (підпункти 9.1-9.3) про скасування повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 12 травня 2013 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про визнання недійсною видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1 від 12 травня 2003 року, та такою, що підлягає вилученню.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Державна міграційна служба України, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про імміграцію», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка В'єтнаму, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачці наданий дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 12 травня 2003 року. В 2006 році позивачка прибула до м. Харків та зареєструвала місце проживання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року по справі № 820/8687/15 за позовом громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ГУ ДМС України в Харківський області, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо не розгляду у встановлені законодавством строки заяви ОСОБА_2 від 17 серпня 2015 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 серпня 2015 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку;

07 квітня 2016 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України в Харківський області з заявою про виконання рішення суду, в якій просила виконати вищезазначену постанову суду.

14 квітня 2016 року ГУ ДМС України в Харківський області надано позивачці письмову відповідь № 04/1-6376 від 14 квітня 2016 року, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківський області значиться громадянка СРВ ОСОБА_2, якій рішенням ДМС України було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні.

Судовим розглядом встановлено, що 08 лютого 2016 року рішенням Державною міграційною службою України № 81 "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" яким скасовано рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 12 траввн 2013 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та про визнано недійсною видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1 від 12 травня 2003 р., та такою, що підлягає вилученню.

Зазначене рішення прийнято на підставі висновку Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 29 грудня 2015 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Державної міграційної служби України про скасування посвідки позивачки на постійне проживання прийняте з порушенням діючого законодавства, а оскаржуваний висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що видача посвідки на постійне проживання позивачу здійснювалась відповідно до абз. 3 п. 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Зазначені підстави для видачі посвідки на постійне проживання були самостійно визнані органом міграційної служби та вказані в оскаржуваному висновку. Під час видачі посвідки позивачеві на постійне проживання в Україні останній керувався зазначеними положеннями Закону України "Про імміграцію" та визнав позивача таким, що має дозвіл на імміграцію, оскаржуване рішення.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Згідно п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

Тобто, посвідка на постійне проживання видається уповноваженим органом за заявою, та не передбачає попереднього оформлення дозволу на імміграцію.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а "інших випадків", зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавство не було передбачено. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абз. 3 п. 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

При розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для встановлення його правового статусу.

Відповідно ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі № 820/2689/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.