Ухвала

від 27.12.2016 по справі 820/2689/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 грудня 2016 року м. Київ К/800/32435/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним висновок Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 29 грудня 2015 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- скасувати пункт 9 (підпункти 9.1-9.3) наказу Державної міграційної служби України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 8 лютого 2016 року що стосується громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної міграційної служби України у формі наказу "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 81 від 8 лютого 2016 року щодо пункту 9 (підпункти 9.1-9.3) про скасування повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 12 травня 2013 року про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та про визнання недійсною видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1 від 12 травня 2003 року, та такою, що підлягає вилученню. В решті позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу залишено без руху, надано 10 днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків - надання до суду документу про сплату судового збору.

Відповідачем недоліки усунуто вчасно.

Однак, вивчивши касаційну скаргу, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Конституцією України та Законом України від 7 червня 2001 року № 2491-III Про імміграцію .

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Як установлено судами попередніх інстанцій, саме на підставі вимог згаданої норми Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні КВ № 7357/47130 від 12 травня 2003 року.

В 2006 році ОСОБА_1 прибула до міста Харкова та зареєструвала місце проживання.

Як свідчать докази у справі, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року у справі № 820/8687/15 за позовом громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ГУ ДМС України в Харківський області, яка набрала законної сили, суд постановив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо не розгляду у встановлені законодавством строки заяви ОСОБА_1 від 17 серпня 2015 року про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 серпня 2015 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку;

- встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року по адміністративній справі № 820/8687/15;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року по адміністративній справі № 820/8687/15 протягом 7 (семи) робочих днів з дня набрання постановою законної сили.

На підставі викладеного, 07 квітня 2016 року позивач звернулась до ГУ ДМС України в Харківський області с заявою про виконання рішення суду, в якій просила негайно виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду року № 820/8687/15 від 05 січня 2016 року.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що рішення Державної міграційної служби України про скасування посвідки позивачки на постійне проживання прийняте з порушенням діючого законодавства, а оскаржуваний висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства.

Також судами зазначено, що перелік підстав для прийняття спірного рішення визначений статті 12 Закону України "Про імміграцію", а "інших випадків", зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавство не було передбачено. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом 3 пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

В касаційній скарзі Державна міграційна служба України просить скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування рішень, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України В.В. Швець