Рішення

від 03.11.2016 по справі 902/251/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2016 р. Справа № 902/251/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. за нововиявленими обставинами у справі

за позовом : Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", м.Вінниця

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра", м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд", с.Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область

про стягнення 433 386,13 грн.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 19.09.2016 р., паспорт серії АА № 957794 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.03.1999 р.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися .

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" 28.03.2016 р. звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про стягнення солідарно суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014 р. по 07.09.2014 р. в розмірі 433 386,13 грн.

За наслідками розгляду вказаного позову, судом 27.04.2016 р., прийнято рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 р. та від 23.09.2016 р. апеляційні скарги, подані відповідачем 2 на вказане рішення суду повернуто без розгляду.

04.07.2016р. до суду надійшла заява Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" № б/н від 30.06.2016 р. про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. у справі № 902/251/16 за нововиявленими обставинами.

За результатами автоматизованого розподілу від 04.07.2016 р. заяву передано на розгляд судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою суду від 05.07.2016 р. розгляд даної заяви призначено на 12.07.2016 р.

Ухвалою від 12.07.2016 р. розгляд заяви відкладено на 04.08.2016 р.

04.08.2016 р. розгляд заяви не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. у відпустці.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 05.08.2016 р. вказану заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 902/251/16 передано на розгляд судді Мельнику П.А.

З метою розгляду заяви б/н від 30.06.2016 р. по суті, ухвалою від 05.08.2016 р. вказану заяву судом призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2016 р.

Відповідно до ухвали від 09.08.2016 р. провадження з розгляду заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. зупинено до повернення матеріалів справи № 902/251/16 до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 02.09.2016 р. провадження з розгляду заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. за нововиявленими обставинами у справі № 902/251/16 поновлено та призначено справу до розгляду на 21.09.2016 р.

Відповідно до ухвали від 15.09.2016 р. провадження з розгляду заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. зупинено до повернення матеріалів справи № 902/251/16 до Господарського суду Вінницької області.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 р. суддю Мельника П.А. звільнено з посади судді.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 26.09.2016 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/251/16 за результатами якого заяву Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" від 30.06.2016 р. про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. у справі № 902/251/16 за нововиявленими обставинами було розподілено судді Банаську О.О.

03.10.2016р. до Господарського суду Вінницької області повернулася справа №902/251/16 після її перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою суду від 05.10.2016 р. справу щодо розгляду вказаної заяви прийнято до свого провадження, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 20.10.2016 р.

Ухвалою суду від 20.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 03.11.2016 р.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, витребуваних доказів не подали, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 20.10.2016 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому 02.11.2016 р. від відповідача 1 надійшла заява (вх.№06-52/10183/16 ), якою останній щодо вирішення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами покладається на розсуд суду та просить суд розглянути спір без участі представника відповідача 1.

При цьому суд констатує, що відповідачем 2 не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

При цьому суд констатує, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованих повідомлень).

Про поінформованість відповідача 2 щодо наявності в провадженні суду заяви ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. за нововиявленими обставинам свідчить, зокрема, подання ним клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на вказане, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.ч.3, 4 ст.114 ГПК України щодо місячного строку розгляду заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, а також те, що неявка в засідання суду заявника та інших осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає розгляду заяви, суд дійшов висновку про розгляд заяви за наявними у справі матеріалами.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту заяви від 30.06.2016 р. заявник просить переглянути рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. у справі № 902/251/16 за результатами чого скасувати вказане рішення господарського суду Вінницької області та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Виходячи із змісту заяви від 30.06.2016 р., обґрунтовуючи останню заявник в якості нововиявлених обставин посилається на визнання недійсним в судовому порядку договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 р., яке було покладено в основу рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р., яким у задоволенні позову відмовлено.

Розглядаючи заяву за нововиявленими обставинами суд враховує наступні приписи процесуального законодавства.

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

В п.п.1-3, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" вказано наступне.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи , по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи .

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові . Що ж до обставин, зазначених у пунктах 2 - 5 частини другої названої статті, то день їх встановлення визначається у відповідності з приписами пунктів 2 - 4 частини другої статті 113 ГПК.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Аналогічна позиція відображена в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 р. за № 1 в якому вказано, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Слід вказати, що не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи № 902/251/16 відмовляючи у задоволенні позову суд послався на укладений 29.09.2015 р. між приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" договір про погодження заборгованості в якому визначено умови припинення усіх зобов'язань за договорами про надання послуг № 230414-17П-1 від 23.04.2014 р., поставки № 170604 від 17.06.2013 р. та № 310309 від 27.03.2014 р. та відповідно змінено у такий спосіб порядок і строк проведення розрахунків за вказаними договорами.

Оскільки ТОВ "Захід Трейд" виконало умови договору від 29.09.2015 р. та у визначений строк сплатило погоджену сторонами суму коштів, що встановлено рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 902/1007/15, що відповідно до п.8 договору є належним виконанням ТОВ "Захід Трейд" своїх зобов'язань в цілому в тому рахунку й за договором № 310309 від 27.03.2014 р., суд вказав на відсутність підстав для нарахування та стягнення процентів, передбачених ст.536 ЦК та п.12.7 договору за період з 02.09.2014 р. по 07.09.2014 р. в розмірі 433 386,13 грн.

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі № 902/97/16 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про визнання недійсним договору про погодження заборгованості від 29.09.2015 р., укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" та договору поруки від 29.09.2015, укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 01.06.2016 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі № 902/97/16 скасував, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив - визнав недійсним договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 р., укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" та визнав недійсним договір поруки від 29.09.2015 р., укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. дану постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі Господарського суду Вінницької області № 902/97/16 залишено без змін.

Отже, рішення суду про відмову у задоволенні позову у даній справі ґрунтується виключно на договорі про погодження суми заборгованості від 29.09.2015 р., яке в судовому порядку 01.06.2016 р. було визнано недійсним.

Враховуючи положення ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р., мотиви якими керувався суд при прийнятті рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що викладена в заяві ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" обставина є нововиявленою , у зв'язку з чим вказана заява підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від Враховуючи положення ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р., мотиви якими керувався суд при прийнятті рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що викладена в заяві ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" обставина є нововиявленою, у зв'язку з чим вказана заява підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. скасуванню.

27.04.2016 р. скасуванню.Згідно з ч.8 ст.114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом .

У п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" наголошено, що у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими ГПК (частина восьма статті 114 названого Кодексу). Якщо такий розгляд неможливо здійснити у тому ж самому судовому засіданні, він відкладається у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК. При цьому загальний строк судового провадження не повинен перевищувати зазначеного в частині третій статті 114 ГПК.

Враховуючи наведене суд розглядаючи вказану справу встановив, що 27.03.2014 р. між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (Постачальник) та ТОВ "Захід Трейд" (Покупець) укладено договір поставки № 310309 (а.с.37-38, т.1).

Договором передбачено наступне: постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість (п.1.1); цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін. Строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців. У разі, якщо визначені цим Договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього Договору продовжується на тих самих умовах (п.10.1); в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п.12.2); в разі прострочення дати оплати вартості товару Покупець, крім пені, сплачує Постачальнику штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару (п.12.3); з метою компенсації постачальнику відсутності в його роботі грошових коштів, що не були сплачені покупцем, згідно із ч.3 ст. 692, ч.5 ст. 694, ст. 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами. Покупець сплачує проценти у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення (п.12.7.); покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% річних від простроченої суми (п.12.8); нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки (п. 15.11) тощо.

У додатках до договору поставки № 310309 від 27.03.2014р. сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати.

Досліджуючи матеріали господарської справи судом встановлено, що Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014 р. по 07.09.2014 р. в розмірі 433 386,13 грн вказало в якості підстави заявленого позову положення п.12.7 Договору № 310309 поставки товару від 27.03.2014 р. та приписи ст.536, ч.3 692, ч.5 ст.694 ЦК України .

У відзиві на позовну заяву, яка надійшла до суду 05.05.2016 р. відповідач 1 проти позову заперечує посилаючись на те, що обумовлені пунктом 12.7 Договору проценти за користування чужими грошовими коштами підпадають під визначення пені, яка вже нараховувалась позивачем згідно з п.12.2 Договору, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України (а.с.62-64, т.1).

З врахуванням встановлених обставин суд надаючи оцінку доводам сторін в сукупності із аналізом фактичних обставин спору дійшов наступних висновків щодо заявлених вимог.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини, а також інші юридичні факти.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору № 310309 від 27.03.2014 р. суд дійшов висновку про те, що між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" виникли правовідносини, які регулюються главою 54 "Купівля-продаж", § 1 (Загальні положення про купівлю-продаж) (ст.ст.655-697 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Давши оцінку договору № 310309 поставки товару від 27.03.2014 р. суд прийшов до висновку, що проценти, передбачені пунктом 12.7 Договору передбачено нараховувати виключно у випадку прострочення зобов'язань відповідачем по оплаті товару, що свідчить про те що останні за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені , згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 12.2 Договору № 310309 від 27.03.2014 р. сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, які було заявлено до стягнення у справі № 902/1007/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дійшовши висновку, що проценти передбачені п.12.7 Договору за своєю правовою природою відносяться до пені суд врахував те, що вказаний пункт Договору міститься в розділі "Відповідальність сторін", а не в розділах "Вартість товару. Термін, форма та порядок розрахунків" та "Зобов'язання сторін" і цим пунктом фактично сторони погодили відповідальність Покупця за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару, а не розмір процентів як плати за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Суд зазначає, що аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі № 3-132 гс11 та від 24.12.2013 року у справі № 3-37гс13 , які згідно приписів ст.111 28 ГПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи зазначене суд задовольняє подану заяву Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" та за наслідками перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (у відповідності до положень ч.8 ст.114 ГПК України) приймає рішення про його скасування та відмовляє в задоволенні позову з інших мотивів - безпідставність заявлених вимог з урахуванням викладеного вище.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до абз.2 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 112, 114, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Заяву ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. за нововиявленими обставинами у справі № 902/251/16 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2016 р. у справі № 902/251/16.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про солідарне стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014 р. по 07.09.2014 р. в розмірі 433 386 грн 13 коп. відмовити.

5. Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 листопада 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу -1 (буд.27-А, вул. 40-річчя Перемоги, м. Вінниця, 21036).

3, 4 - відповідачу-2 - (вул. Молодіжна, 49В, с.Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710; ОСОБА_2 - вул.Ковельська, 1, м.Луцьк, 43001).