Постанова

від 15.03.2017 по справі 902/251/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 902/251/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.11.2016р. у справі №902/251/16 (суддя Банасько О.О.)

за заявою приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 за нововиявленими обставинами

за позовом приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (м. Вінниця)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" (м. Вінниця)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (с. Микитичі, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл.)

про стягнення 433 386, 13 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01.12.2016р.;

відповідачів - не з'явилися;

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі № 902/251/16 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.11.2016р. у справі №902/251/16 заяву ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. за нововиявленими обставинами у справі №902/251/16 задоволено; скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра", товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про солідарне стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 386, 13 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 03.11.2016р., приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов про солідарне стягнення з відповідачів суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р. в розмірі 433 386, 13 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що приписами законодавства чітко розділено відповідальність за порушення виконання зобов'язання - неустойка, як її різновиди штраф, пеня (ст. 549 ЦК України) та плата за користування чужими грошовими коштами - проценти (ст. 536 ЦК України). В свою чергу, проценти, зазначенні у статті 536 ЦК України - це плата за користування чужими грошовими коштами, у тому числі безпідставно одержаними. Сплата процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, тобто проценти за користування чужими грошовими коштами є платою за користування чужими коштами, де визначальним фактом є факт користування такими грошима та не передбачає обмеження їх нарахування та стягнення лише у разі порушення зобов'язання. Скаржник вказує, що право встановити в договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштам визначено ст. 536 ЦК України, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки (пені, штрафу) та процентів з користування чужими грошовими коштами, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Таким чином, законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором неустойки (пені, штрафу) та процентів за користування чужими грошовими коштами, які мають різну правову природу та можуть застосовуватись незалежно одне від одного.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. розгляд справи відкладено.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2017р. та 28.02.2017р. зобов'язано позивача надати суду детальний розрахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, а також докази проведення відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" розрахунків з позивачем за договором поставки № 310309 від 27.03.2014р. (надати належним чином засвідченні копії платіжних документів для долучення до матеріалів справи, а оригінали надати для огляду в судове засідання).

На виконання вимог суду, скаржником надано письмові пояснення (вх. №7101/17 від 14.03.2017р.) щодо розрахунку суми позовних вимог, детальний розрахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, а також докази проведення відповідачем розрахунків з позивачем за договором поставки №310309 від 27.03.2014р.

В судовому засіданні 15.03.2017р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позов про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 386, 13 грн.

Представники відповідачів в судове засідання 15.03.2017р. не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра", товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р. в розмірі 433 386,13 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 (суддя Грабик В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про визнання недійсним договору про погодження заборгованості від 29.09.2015 р., укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" та договору поруки від 29.09.2015, укладеного між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.03.2016 у справі №902/97/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. у справі №902/97/16, рішення господарського суду Вінницької області від 23.03.2016р. у справі №902/97/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано недійсним договір про погодження заборгованості від 29.09.2015р., що укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд"; визнано недійсним договір поруки від 29.09.2015р., який укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулася до господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 за нововиявленими обставинами. Заявник обґрунтовує заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами тим, що в судовому порядку договір про погодження суми заборгованості від 29.09.2015р., який укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" визнано недійсним. Разом з тим, врахування положень вказаного договору, яким змінено порядок та строки оплати боргу та частково прощена сума заборгованості та штрафних санкцій, стало підставою для прийняття рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 про відмову в задоволенні позову. За таких обставин, на думку заявника, визнання недійсним договору про погодження суми заборгованості від 29.09.2015р. спростовує висновки суду, покладені в основу рішення, відтак є істотною обставиною, що не була відома на момент прийняття рішення, а тому є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами.

Статтею 114 ГПК України передбачено, що рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Радоміра", товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р. в розмірі 433 386,13 грн.

Так, відмовляючи у задоволенні позову господарський суд послався на укладений 29.09.2015р. між приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд" договір про погодження заборгованості, в якому, зокрема, визначено умови припинення усіх зобов'язань за договором поставки № 310309 від 27.03.2014 р. та відповідно змінено у такий спосіб порядок і строк проведення розрахунків за вказаним договором. Враховуючи те, що ТОВ "Захід Трейд" виконало умови договору від 29.09.2015р. та у визначений строк сплатило погоджену сторонами суму коштів, що відповідно до п. 8 договору є належним виконанням ТОВ "Захід Трейд" своїх зобов'язань в цілому, в тому числі й за договором поставки №310309 від 27.03.2014р., господарський суд вказав на відсутність підстав для нарахування та стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України та п.12.7 договору поставки за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р. в розмірі 433 386, 13 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 про відмову у задоволенні позову ґрунтується виключно на договорі про погодження суми заборгованості від 29.09.2015р., який укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд". Виходячи із умов вказаного договору суд відмовив у позові, посилаючись саме на зміну порядку розрахунків, виконання умов цього договору та надання дисконту.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Поряд з тим, в подальшому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. у справі № 902/97/16 визнано недійсним договір про погодження заборгованості від 29.09.2015 р., укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Захід Трейд"; визнано недійсним договір поруки від 29.09.2015 р., укладений між ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" та ТОВ "Радоміра".

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним - є недійсним з моменту його вчинення.

Здійснивши правовий аналіз вищевказаних норм права, колегія суддів дійшла висновку, що обставина, заявлена заявником у якості нововиявленої, є істотною у розумінні ч.2 ст.112 ГПК України та п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", оскільки існувала на час розгляду справи №902/251/16, прийняття рішення господарським судом Вінницької області від 27.04.2016р., не могла бути відома заявникові на час розгляду справи, оскільки така обставина встановлена рішенням апеляційного суду від 01.06.2016р., спростовує факти, які були покладені в основу судового рішення від 27.04.2016р. та її існування мало б наслідком прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заява приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. за нововиявленими обставинами обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 скасуванню.

Згідно ч. 8 ст. 114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як встановлено апеляційним судом, 27.03.2014р. ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (постачальник) та ТОВ "Захід Трейд" (покупець) укладено договір поставки №310309 (т. 1, а.с. 37-38).

Відповідно до п. 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п.1.1);

Згідно п. п. 6.1., 6.2. договору загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору. Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6.4 договору визначено, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений Українською міжбанківською валютною біржею згідно сайту www.udinform.com (графа "закриття/ASK") збільшеного на один відсоток на день, що передую дню фактичної оплати покупцем ціни договору, але в будь-якому разі не нижчий, ніж на момент відвантаження.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців. У разі, якщо визначені цим договором зобов'язання не будуть виконані належним чином, строк дії цього договору продовжується на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

В разі порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п.12.2 договору).

Відповідно до п. 12.3. договору в разі прострочення дати оплати вартості товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості неоплаченого товару.

З метою компенсації постачальнику відсутності в його роботі грошових коштів, що не були сплачені покупцем, згідно із ч.3 ст. 692, ч.5 ст. 694, ст. 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами. Покупець сплачує проценти у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення (п.12.7. договору).

Згідно п. 12.8. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% річних від простроченої суми.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить три роки (п. 15.11. договору).

Як встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2016р. у справі №902/1007/15 у додатках до договору поставки сторони визначили назву товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки та умови оплати.

Додатком №1 до договору поставки, сторони визначили, що строк поставки товару - до 01.05.2014р.; загальна вартість товару - 701000 грн. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №2 до договору поставки, сторони визначили, що строк поставки товару - до 10.04.2014 року; загальна вартість товару становить 121260 грн. 85 коп. і сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №3 до договору поставки, сторони визначили, що строк поставки товару - до 10.05.2014р.; загальна вартість товару - 470172 грн. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №4 до договору поставки, сторони визначили, що: строк поставки товару Лазурит - до 01.05.2014р.; строк поставки товару Базагран - до 23.06.2014р.; строк поставки товару Альфа-Маїс - до 12.06.2014р.; загальна вартість товару - 280809 грн. 43 коп. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №5 до договору поставки від 27.03.2014р. визначено, що строк поставки товару - до 05.06.2014р.; загальна вартість товару - 348810 грн. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №6 до договору поставки визначено, що строк поставки товару - до 15.06.2014р.; загальна вартість товару - 842276 грн. 40 коп. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

Додатком №7 до договору поставки, сторони визначили, що строк поставки товару - до 08.07.2014р.; загальна вартість товару - 144497 грн. 34 коп. сплачується шляхом 100% відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.09.2014р.

На виконання умов договору поставки, позивач відвантажив, а відповідач-2 отримав товар на загальну суму 2908826 грн. 26 коп., а за курсом американського долара на момент укладення додатків на суму 245610,25 дол. США, що підтверджується видатковою накладною № БА-2903-10 від 29.03.2014р. на суму 45400 грн.; видатковою накладною (довіреність №9/1 від 29.03.2014р.); видатковою накладною № БА-0104-13 від 01.04.2014р. на суму 90800 грн. (довіреність № 14/1 від 01.04.2014р.; видатковою накладною № БА-0204-32 від 02.04.2014р. на суму 181600 грн. (довіреність № 11/1 від 02.04.2014р.; видатковою накладною № БА-0304110 від 03.04.2014р. (довіреність № 11/2 від 03.04.2014р.); видатковою накладною № БА-0504-04 від 05.04.2014р. на суму 136200 грн. 24 коп. (довіреність №24/1 від 07.04.2014р.); видатковою накладною № БА-0704-28 від 07.04.2014р. на суму 201600 грн. (довіреність № 19/1 від 28.04.2014р.); видатковою накладною № БА-2804-12 від 28.04.2014р. на суму 201600 грн. (довіреність № 19/1 від 28.04.2014р.); видатковою накладною №БА-3004-08 від 30.04.2014р. на суму 163735 грн. (довіреність №20/1 від 30.04.2014р.); видатковою накладною №БА-0206-46 від 02.06.2014р. на суму 348810 грн. (довіреність №28/1 від 02.06.2014р.); видатковою накладною №БА-0606-20 від 06.06.2014р. на суму 58308 грн. 80 коп. (довіреність №30 від 06.06.2014р.); видатковою накладною №БА-1106-13 від 11.06.2014р. на суму 783967 грн. 60 коп. (довіреність №30 від 11.06.2014р.); видатковою накладною №БА-1106-14 від 11.06.2014р. на суму 3976 грн. 83 коп. (довіреність №29 від 11.06.2014р.); видатковою накладною №БА-1706-05 від 17.06.2014р. на суму 99388 грн. 80 коп. (довіреність № 29 від 17.06.2014р.); видатковою накладною №БА-2006-20 від 20.06.2014р. на суму 13708 грн. 80 коп. (довіреність №32 від 17.06.2014р.); видатковою накладною №БА-0107-07 від 01.07.2014р. на суму 144497 грн. 34 коп. (довіреність №38 від 25.06.2014р.).

Також апеляційним судом встановлено, що 02.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Радоміра" (поручитель) та приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" (кредитор) укладено договір поруки (т. 1, а.с. 48).

Договором передбачено наступне: "Основний договір" - договір №230414-17П від 23.04.2014р. про надання послуг у рослинництві із використанням власної сільськогосподарської техніки - оприскувач агрокомплекс "Роса"; договір про поставку товарів №170604 від 17.06.2013 року; договір №310309 від 27.03.2014 року - укладені між кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (надалі - боржник). "Боргові зобов'язання" - зобов'язання ТОВ "Захід Трейд" перед ПП "фірма "Бершадь Агроплюс" по сплаті останньому будь-яких сум чи їх частини, що виникають із основного договору. Під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину (визначення термінів).

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за основним договором, в обсязі зобов'язань, визначених п. 2.1.1. цього договору.

Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п.1.2 договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.1.1. договору поруки за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником його боргових зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у основному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо оплати боржником вартості отриманих та неоплачених послуг та товарів.

Поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, штрафів, пені та 3 % річних, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору поручитель зобов'язаний: виконати боргові зобов'язання боржника.

Поручитель зобов'язаний самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором, зазначений в п. 2.1.1. договору на протязі 7-ми днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора або повідомлення боржника про очевидну неможливість виконання (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору кожна вимога (повідомлення), що може бути надана сторонами відповідно до цього договору, складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній стороні на її адресу, або вручається під розписку уповноваженій особі.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п. 4.1. договору).

Суд першої інстанції, переглядаючи рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2016р. у справі №902/251/16 за нововиявленими обставинами зазначив, що проценти, передбачені п. 12.7 договору поставки від 27.03.2014р. №310309 нараховуються виключно у випадку прострочення зобов'язань відповідачем по оплаті товару, що свідчить про те, що останні за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки (пені). Разом з тим, п. 12.2 договору поставки від 27.03.2014р. №310309, сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, які були заявлені позивачем та стягненні судом у справі №902/1007/15, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України та відмовив в задоволенні позову.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступні мотиви.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні правила встановлює ст.174 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказується на те, що зазначені в статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими коштами і це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення цих процентів за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Пунктом 2.7 вищевказаної постанови передбачено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) на прострочену суму оплати товару.

Враховуючи викладене, та аналізуючи норми ст. ст. 536, ст. 549 ЦК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що проценти за користування чужими грошовими коштами та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена. Таким чином при порушенні стороною договору своїх грошових зобов'язань, законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України) та процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Підставами для застосування ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Так, згідно п. 12.7. договору поставки сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару, він зобов'язується сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами, у відповідності до ст. 692 ЦК України; покупець сплачує проценти у розмірі 2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Як встановлено апеляційним судом, позивач нараховує відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 386,13 грн. за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р. на суму заборгованості 137283,01 дол. США.

Так позивач, згідно наданого розрахунку, суму заборгованості в розмірі 137283,01 дол. США множить на 2% (сума процентів, передбачена договором), що дорівнює 2745, 66 дол. США (розмір процентів за один день), а 2745,66 дол. США множить на 6 днів (кількість днів нарахування), що дорівнює 16 473, 96 дол. США (загальна сума процентів за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р.).

При цьому, на підставі п. 6.4. договору поставки та враховуючи п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", позивач, станом на 11.02.2016р., виводить гривневий еквівалент процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 105, 35 грн. (16 473, 96 дол. США (загальна сума процентів) помножити на 26,2903 (визначений за правилами п. 6.4 договору поставки постачання курс долара США).

Матеріалами справи підтверджується, що обставини поставки товару та сплати за договором №310309 від 27.03.2014р. були встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 24.01.2017р. у справі №902/1031/16, яке набрало законної сили, тому в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України є преюдиційними та не потребують доказуванню.

Так, в рішенні господарського суду Вінницької області від 24.01.2017р. у справі №902/1031/16 суд зазначив, що станом на 02.07.2015р. по договору поставки №310309 від 27.03.2014 року у ТОВ "Захід Трейд" існувала заборгованість в розмірі 134 592, 54 дол. США.

Враховуючи наявні в матеріалах справи накладні на поставку товару, а також платіжні документи про сплачені відповідачем кошти, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума заборгованості за договором від 27.03.2014р. №310309 в розмірі 137283,01 дол. США станом на 02.09.2014р. підтверджена позивачем.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення ТОВ "Захід Трейд" виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів апеляційного суду, перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, приходить до висновку, що правомірною та обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з ТОВ "Захід Трейд" відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 105, 35 грн. за період з 02.09.2014р. по 07.09.2014р., в решті позову слід відмовити.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Проаналізувавши договір поруки від 02.09.2014р., який укладний між ТОВ "Радоміра" та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", суд апеляційної інстанції зазначає, що строк поруки у вказаному договорі не встановлений. При цьому, п. 4.1 договору поруки передбачено, що він діє до моменту припинення поруки. Однак, останній (тобто момент припинення) договором не визначений.

Таким чином, позивач мав право звернутись до ТОВ "Радоміра", в силу ст. 559 ЦК України, в шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак, як встановлено судом у рішенні господарського суду Вінницької області від 01.12.2016р. у справі №902/1007/15, позивач у вказаний строк до ТОВ "Радоміра" з вимогою не звернувся (виходячи з умов договору поставки №310309 від 27.03.2014р. та дати пред'явлення вимоги до ТОВ "Радоміра" ), тому порука за договором припинена до звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовна вимога позивача до ТОВ "Радоміра" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є неправомірною та необґрунтованою, з огляду на що апеляційний суд відмовляє в її задоволенні.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розподіл судових витрат провести відповідно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105, 112-114 ГПК, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.11.2016р. у справі №902/251/16 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 03.11.2016р. у справі №902/251/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позову приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" про стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 433 386, 13 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРПОУ 38143262) на користь приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) 433 105,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Трейд" (вул. Молодіжна, 49 В, с. Микитичі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44710, код ЄДРПОУ 38143262) на користь приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, приміщення 134, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) 7146,24 грн. за розгляд позовної заяви та 7860,86 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Гудак А.В.