Постанова

від 04.11.2016 по справі 2а/0370/2658/11

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 року м. ЛуцькСправа № 2а/0370/2658/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" (далі - ПАТ "Гнідавський цукровий завод") звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652301 від 22 серпня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12 по 25 липня 2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08 серпня 2011 року № 6429/23-2/00372658. Перевіркою встановлено порушення товариством частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податкових кредит на суму 959 900 грн. 00 коп. На підставі акта перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0000652301, яким ПАТ "Гнідавський цукровий завод" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 959 901 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 959 900 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп.

Позивач із даним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та просить його скасувати, оскільки відповідачем неправомірно зроблений висновок про нікчемність правочинів, укладених між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕН ВЕ КА ГРУП» (далі - ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП»).

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала повністю. Звертала увагу суду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року №К/800/56179/14 господарські операції з вказаним контрагентом визнані реальними. Крім того, оприбуткування товару належним чином обліковано в бухгалтерському обліку підприємства та надала письмові докази.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові заперечення (т.1 а.с.210-211), та додаткові письмові пояснення (т.2 а.с.16-17), в яких зазначив, що перевіркою контрагента позивача ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на 31 515 543 грн. 18 коп. по придбанню товарів у ТзОВ «Бізнес стандарт Універсал» та ТзОВ «ДК Рейтинг ЛТД». Також перевірками контрагентів ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» встановлено, що діяльність ТзОВ «Бізнес стандарт Універсал» та ТзОВ «ДК Рейтинг ЛТД» здійснювалась поза межами правового поля, ними вчинені правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності. Виходячи з того, що укладені ТзОВ «Бізнес стандарт Універсал» і ТзОВ «ДК Рейтинг ЛТД» правочини визнано нікчемними, укладені ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» правочини на придбання товарів та їх послідуючу реалізацію також визнано нікчемними. Крім того, у ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» відсутні виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу. Таким чином, перевіркою позивача зроблено висновок, що укладені між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» і ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів суперечать Цивільному кодексу України та є нікчемними.

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2013 року у справі №161/7643/13-к кримінальне провадження №32013020000000064 відносно голови правління ВАТ «Гнідавський цукровий завод» закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.212-214).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що голова правління ПАТ «Гнідавський цукровий завод» в квітні 2011 року, здійснюючи керівництво фінансово-господарською діяльністю ПАТ «Гнідавський цукровий завод», в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, шляхом надання вказівок головному бухгалтеру товариства, якій не було відомо про злочинні наміри останнього, організував відображення в обліку ПАТ «Гнідавський цукровий завод» документально не підтверджених податковими накладними витрат від ТОВ «Ен ве ка груп» (код - 35296418, м. Київ) на суму 553 920 грн. (в т.ч. ПДВ - 92 320 грн.).

Після цього, завищений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 92 320 гривень, внаслідок відображення в обліку підприємства документально непідтверджених податковими накладними господарських операцій з ТОВ «Ен ве ка груп», які в дійсності не відбувались та носили для нього завідомо неправдивий характер, було включено до податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за квітень 2011 року, яку скріплено електронним підписом голови правління товариства, та подано 20 травня 2011 року до Луцької ОДПІ. Таким чином голова правління товариства в квітні 2011 року умисно ухилився від сплати до бюджету 92 320 гривень податку на додану вартість.

Крім того, представник податкового органу звертає увагу на те, що основним видом діяльності контрагента є інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва, саме підприємство знаходиться у квартирі по вул. Керченська, 7/7 у м. Києві. Також відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Керівником підприємства значиться ОСОБА_5, який, крім того, є одночасно керівником, бухгалтером та засновником у 323 підприємствах.

З наведених мотивів представник Луцької ОДПІ вважає контрагента позивача фіктивним, а господарські операції з ним такими, що не несуть реального господарського змісту. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 по 25 липня 2011 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» за квітень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 08.08.2011 року № 6429/23-2/00372658, в якому зафіксовано порушення позивачем частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податкових кредит на суму 959 900 грн. 00 коп. (т.1 а.с.11-24).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що договори, укладені між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» є нікчемним, господарські операції між ними є нереальними та не створюють юридичних наслідків.

На підставі акта перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (правонаступником якої є відповідач у справі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0000652301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 959 901 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 959 900 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп. (т.1 а.с.25).

Позивач оскаржував дане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Волинській області (т.1 а.с.53-55), проте за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0000652301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.56-59).

Крім того, судом встановлено, що між ТзОВ "ЕН ВЕ КА ГРУП" (Продавець) та ВАТ "Гнідавський цукровий завод" (Покупець) укладені договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року (а.с.26-30). За даними договорами продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити обладнання, запасні частини та допоміжні матеріали на ремонт заводу (далі - Товар) згідно Специфікацій до Договору. Найменування, вартість, кількість Товару, що поставляється по даному Договору, зазначаються в Специфікаціях, а також у накладних на відпуск Товару, що є невід'ємними його частинами. Продавець зобов'язується здійснити поставку Товару в строки, які будуть додатково узгоджені сторонами (усно, письмово, по факсу). Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Продавця. Місце доставки: м. Луцьк, вул. Ранкова, 1.

Ціна даних договорів становить 5 759 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, а саме: № 125 від 01.04.2011 року - 728 880 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ; № 138 від 06.04.2011 року - 3 239 880 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ; № 149 від 21.04.2011 року - 1 790 640 грн. 00 коп.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання правочинів на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року продавцем були виписані рахунки-фактури від 01 квітня 2011 року № 1, від 06 квітня 2011 року № 42, 43, 44, від 21 квітня 2011 року № 145 (а.с.45-49); видаткові накладні № 001 від 01 квітня 2011 року, № 042 від 06 квітня 2011 року, № 43 від 06 квітня 2011 року, № 44 від 06 квітня 2011 року, № 145 від 21 квітня 2011 року (а.с.31-35), а також податкові накладні № 1 від 01 квітня 2011 року, № 42 від 06 квітня 2011 року, № 43 від 06 квітня 2011 року, № 44 від 06 квітня 2011 року № 145 від 21 квітня 2011 року (а.с.36-40).

27.04.2011 року між ТзОВ «Будівництво Плюс» (Новий Кредитор), ТзОВ «ЕН ВЕ КА ГРУП» (Кредитор) та ВАТ «Гнідавський цукровий завод» (Боржник) укладено договір уступки права вимоги № 182, за яким Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги першого з ВАТ «Гнідавський цукровий завод» погашення суми боргу, який виник на підставі Договорів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року, укладених між Кредитором та Боржником. Боржник зобов'язується сплатити борг Новому Кредитору на умовах, визначених даними Договорами до 31грудня 2011 року.

Відповідно до Договору уступки права вимоги № 182 від 27 квітня 2011 року ПАТ «Гнідавський цукровий завод» проведено ТзОВ «Будівництво Плюс» розрахунок за товар, отриманий за договорами на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 липня 2011 року № 680 на суму 4 149 400 грн. 00 коп., від 10 серпня 2011 року № 914 на суму 320 000 грн. 00 коп., від 17 серпня 2011 року № 12 на суму 1 290 000 грн. 00 коп. (а.с.42-44).

Надаючи правову оцінку вищенаведеним господарським операціям, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 24 травня 2016 року у справі № П/808/58/14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 58552326), зроблений наступний правовий висновок.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

У справі, що розглядається, суди встановили, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Водночас на момент розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції набрав законної сили вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 квітня 2014 року, яким директора ТОВ «БК «Дагаз» визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою, другою статті 205 КК. І ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Зазначене вище, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Слід зазначити, що відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проаналізувавши подані ПАТ «Гнідавський цукровий завод» первинні документи, суд дійшов висновку, що вказані операції мають нереальний характер, оскільки позивачем під час судового розгляду не був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій, а також наявність податкової правосуб'єктності у його контрагента.

Зокрема, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2013 року у справі №161/7643/13-к кримінальне провадження №32013020000000064 відносно голови правління ВАТ «Гнідавський цукровий завод» закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.212-214).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що голова правління ПАТ «Гнідавський цукровий завод» в квітні 2011 року, здійснюючи керівництво фінансово-господарською діяльністю ПАТ «Гнідавський цукровий завод», в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, шляхом надання вказівок головному бухгалтеру товариства, якій не було відомо про злочинні наміри останнього, організував відображення в обліку ПАТ «Гнідавський цукровий завод» документально не підтверджених податковими накладними витрат від ТОВ «Ен ве ка груп» (код - 35296418, м. Київ) на суму 553 920 грн. (в т.ч. ПДВ - 92 320 грн.).

Після цього, завищений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 92 320 гривень, внаслідок відображення в обліку підприємства документально непідтверджених податковими накладними господарських операцій з ТОВ «Ен ве ка груп», які в дійсності не відбувались та носили для нього завідомо неправдивий характер, було включено до податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за квітень 2011 року, яку скріплено електронним підписом голови правління товариства, та подано 20.05.2011 року до Луцької ОДПІ. Таким чином він в квітні 2011 року умисно ухилився від сплати до бюджету 92 320 гривень податку на додану вартість.

Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що позивач самостійно визнав факт нереальності господарських операцій з ТОВ «Ен ве ка груп», а також факт відсутності документального підтвердження господарської операції.

Крім того, суд бере до уваги доводи представника відповідача, що основним видом діяльності контрагента є «інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва», саме підприємство знаходиться у квартирі по вул. Керченська, 7/7 у м. Києві. Також відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Керівником підприємства значиться ОСОБА_5, який, крім того, є одночасно керівником, бухгалтером та засновником у 323 підприємствах. Вищенаведені обставини об'єктивно підтверджуються наданими представником Луцької ОДП витягами з інформаційних баз даних, а також актом документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Ен Ве Ка Груп» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13 липня 2011 року №2511/23-01/35296418 (т.1 а.с.110-119, т.2 а.с.28-41).

При цьому суд не приймає до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року №К/800/56179/14, оскільки у вказаному судовому рішенні досліджувалися правовідносини, які виникли вже після проведення спірних господарських операцій.

Крім того, посилання представника позивача на те, що придбані товари були належним чином обліковані в бухгалтерському обліку підприємства суд не бере до уваги, оскільки вказане не спростовує той факт, що контрагента позивача має всі ознаки фіктивної діяльності та не міг поставити вказаний товар.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про нереальність господарської операції з огляду на відсутність підтвердження руху активів у процесі здійснення господарських операцій, а також відсутність податкової правосуб'єктності у його контрагента, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на переконання суду, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, та його представник у судовому засіданні довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000652301 від 22 серпня 2011 року.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення № 0000652301 від 22 серпня 2011 року на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони винесені на підставі, що передбачена Конституцією, Податковим кодексом України та обґрунтовано.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000652301 від 22 серпня 2011 року., тому суд вважає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» є обґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652301 від 22 серпня 2011 року - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2016 року.