Постанова
від 21.03.2017 по справі 2а/0370/2658/11
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року № 876/9389/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Гнідавський цукровий завод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство (ПАТ) ,,Гнідавський цукровий завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) за № НОМЕР_1 від 22 серпня 2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справа направлена на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постановою від 04 листопада 2016 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» , а тому підприємство правомірно віднесло до складу податкового кредиту квітня 2011 року суми ПДВ по вказаних операціях в розмірі 959 900 грн. 00 коп.

За таких обставин позивач вважає протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі з наведених у скарзі підстав.

Представник податкового органу в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» за квітень 2011 року, оформленої актом від 08.08.2011 року № 6429/23-2/00372658, Луцька об'єднана державна податкова інспекція (правонаступником якої є відповідач у справі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) прийняла податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року за № НОМЕР_1, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 959 901 грн. 00 коп., в тому числі 959 900 грн. 00 коп. за основним платежем та 1 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.25).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, під час перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, які підпадають під визначення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 959 900 грн. 00 коп. (т.1 а.с.11-24).

До таких висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» за № 2511/23-01/35296418 від 13.07.2011 року, складеного ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Згідно зазначеного акту перевіркою встановлено завищення товариством задекларованої суми податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на 31 515 543 грн. 18 коп. по придбанню товарів у ТзОВ ,,Бізнес стандарт Універсал» та ТзОВ ,,ДК Рейтинг ЛТД» . Також перевірками контрагентів ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» встановлено, що діяльність ТзОВ ,,Бізнес стандарт Універсал» та ТзОВ ,,ДК Рейтинг ЛТД» здійснювалась поза межами правового поля, ними вчинені правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності.

Виходячи з того, що правочини контрагента позивача з ТзОВ ,,Бізнес стандарт Універсал» і ТзОВ ,,ДК Рейтинг ЛТД» визнані нікчемними, усі наступні укладені ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» правочини на придбання товарів та їх послідуючу реалізацію також визнані нікчемними.

Крім того, цим актом також підтверджено, що у ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» відсутні виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Таким чином, Луцька ОДПІ вважає, що укладені між ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» і ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів суперечать Цивільному кодексу України та є нікчемними, господарські операції між ними є нереальними та не створюють юридичних наслідків.

За наслідками адміністративного оскарження Державна податкова адміністрація у Волинській області залишила податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № НОМЕР_1 без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.56-59).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказані операції не мають реального характеру, оскільки позивачем під час судового розгляду не був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій, а також наявність податкової правосуб'єктності у його контрагента.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так , з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що між ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» (Продавець) та ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» (Покупець) були укладені договори на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів за № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року (т.1 а.с.26-30).

За умовами цих договорів продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити обладнання, запасні частини та допоміжні матеріали на ремонт заводу (далі - Товар) згідно Специфікацій до Договору. Найменування, вартість, кількість Товару, що поставляється по даному Договору, зазначаються в Специфікаціях, а також у накладних на відпуск Товару, що є невід'ємними його частинами. Продавець зобов'язався також здійснити поставку Товару в строки, які будуть додатково узгоджені сторонами (усно, письмово, по факсу). Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Продавця. Місце доставки: м. Луцьк, вул. Ранкова, 1.Ціна даних договорів становить 5 759 400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, а саме: за договором № 125 від 01.04.2011 року - 728 880 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ; за договором № 138 від 06.04.2011 року - 3 239 880 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ; за договором № 149 від 21.04.2011 року - 1 790 640 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів позивач надав копії виписаних продавцем рахунків-фактур від 01 квітня 2011 року № 1, від 06 квітня 2011 року № 42, 43, 44, від 21 квітня 2011 року № 145 (а.с.45-49); видаткових накладних № 001 від 01 квітня 2011 року, № 042 від 06 квітня 2011 року, № 43 від 06 квітня 2011 року, № 44 від 06 квітня 2011 року, № 145 від 21 квітня 2011 року (а.с.31-35), а також податкових накладних № 1 від 01 квітня 2011 року, № 42 від 06 квітня 2011 року, № 43 від 06 квітня 2011 року, № 44 від 06 квітня 2011 року № 145 від 21 квітня 2011 року (т.1 а.с.36-40).

На підставі виданих ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» податкових накладних підприємство позивача віднесло до складу податкового кредиту за квітень 2011 року ПДВ в сумі 959 900 грн. 00 коп.

27.04.2011 року між ТзОВ ,,Будівництво Плюс» (Новий Кредитор), ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» (Кредитор) та ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» (Боржник) укладено договір уступки права вимоги № 182, за яким Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги першого з ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» погашення суми боргу, який виник на підставі Договорів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року, укладених між Кредитором та Боржником. Боржник зобов'язується сплатити борг Новому Кредитору на умовах, визначених даними Договорами до 31грудня 2011 року.

Відповідно до Договору уступки права вимоги № 182 від 27 квітня 2011 року ПАТ ,,Гнідавський цукровий завод» проведено з ТзОВ ,,Будівництво Плюс» розрахунок за товар, отриманий за договорами на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 125 від 01 квітня 2011 року, № 138 від 06 квітня 2011 року, № 149 від 21 квітня 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 липня 2011 року № 680 на суму 4 149 400 грн. 00 коп., від 10 серпня 2011 року № 914 на суму 320 000 грн. 00 коп., від 17 серпня 2011 року № 12 на суму 1 290 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.42-44).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши надані сторонами докази встановила, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами поставки та доповненнями до них, видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурами, актами прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29 квітня 2011 року, прибутковими ордерами, договором уступки вимоги, платіжними дорученнями, інвентаризаційним описом № 1 від 19 липня 2011 року, згідно якого придбані у ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» товари ( преддефекатор, гідравлічна колонка, конвеєр гвинтовий, підігрівач повітря, три вакуум фільтри) знаходяться у ремонтно-механічному цеху ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» , оборотно-сальдовою відомістю № 1521 за квітень 2011 року та іншими.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з підставі відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та формування витрат, враховуючи те, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє як доказ посилання контролюючого органу на акт перевірки контрагента позивача, оскільки під час перевірки не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліків, а тому висновки цієї перевірки базуються виключно на припущеннях та проведеному аналізі податкової звітності ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» , а також бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

При цьому колегія суддів вважає необхідним зауважити той факт, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 959900,00 грн. по господарських операціях з ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» (т. 1 а.с. 22).

Також колегія суддів визнає некоректним посилання суду першої інстанції як на доказ доведеності факту відсутності реального характеру господарських операцій на обставини, встановленні ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2013 року про закриття кримінальної справи та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України голови правління ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» , а саме: визнання останнім факту завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 92 320 гривень, внаслідок відображення в обліку підприємства документально непідтверджених податковими накладними господарських операцій з ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» , які в дійсності не відбувались та носили для нього завідомо неправдивий характер.

Так, в силу приписів частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 1 статті 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У постанові від 24 травня 2016 року у справі № П/808/58/14, на яку вказує суд першої інстанції, правові висновки Верховного Суду України ґрунтуються саме на вироку суду, який набрав законної сили.

Таким чином, ухвала суду про закриття кримінальної справи не є належним та допустимим доказом факту відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з його контрагентом.

Крім того, суд першої інстанції не звернув належної уваги на приписи частини 1 статті 72 КАС України, згідно яких обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 803/1367/13-a, яка набрала законної сили на підставі ухвал Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року (справа № 876/10913/13) та Вищого адміністративного суду України (справа № К/800/56179/14), підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» та ВАТ ,,Гнідавський цукровий завод» у квітні 2011 року з поставки товарів та правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих операціях в розмірі 92320,00 грн. згідно податкової накладної від 06.04.2011 року №42, виписаної ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» .

Відповідно до пункту 56.22 статті 56 Податкового кодексу України якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Таким чином, саме рішення суду в адміністративній справі про оскарження рішення податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань є преюдиційним в частині встановлення факту наявності чи відсутності реального характеру господарських операцій, а не ухвала суду про закриття кримінальної справи.

За таких обставин апеляційний суд визнає правомірним віднесення підприємством позивача до складу податкового кредиту квітня 2011 року сум ПДВ в розмірі 959 900,00 грн., сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з ТзОВ ,,ЕН ВЕ КА ГРУП» .

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентом.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу приписів п 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак дійшов помилкового висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентом та відповідно щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Гнідавський цукровий завод» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року у справі № 2а/0370/2658/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції за № НОМЕР_1 від 22 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_3

У зв'язку з відпусткою судді постанова в повному обсязі складена 03 квітня 2017 року.

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.03.2017
Оприлюднено07.04.2017
Номер документу65742022
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0370/2658/11

Постанова від 19.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 18.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 18.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 13.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Постанова від 21.03.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Святецький Віктор Валентинович

Ухвала від 27.12.2016

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Святецький Віктор Валентинович

Ухвала від 26.12.2016

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Святецький Віктор Валентинович

Ухвала від 05.12.2016

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Старунський Дмитро Миколайович

Постанова від 04.11.2016

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

Ухвала від 26.10.2016

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні