Постанова

від 03.10.2016 по справі 810/5548/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року №810/5548/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» (далі - позивач або ТОВ «Бізнесхолдинггруп») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач або Васильківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2015 №0004392205 та №0004382205.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про завищення ТОВ «Бізнесхолдинггруп» суми податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість необґрунтованими.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та не знаходяться за податковою адресою. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 03.10.2016, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 11.10.2011 як юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Київській області АА№453327 (т.2, а.с. 1).

Як платник податків позивач узятий на облік з 12.10.2011 за №26522, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (т.2, а.с. 7).

Видами діяльності ТОВ «Бізнесхолдинггруп» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 04.11.2015 по 06.11.2015 посадовими особами Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 04.11.2015 №366 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бізнесхолдинггруп» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лоу Тім» за період з 01.04.2015 по 31.05.2015, ТОВ «Бонд Візит Плюс» за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, ТОВ «Юнісеф Компані» за період з 01.08.2015 по 31.08.2015, ТОВ «АПГ Кремлянський крохмальний завод» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, ТОВ «Агрохата» за період з 01.04.2015 по 31.05.2015.

Результати перевірки оформлені Актом від 13.11.2015 №2157/10-07-22-05-12/37705096 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 17-46).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бізнесхолдинггруп» пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 526 500,00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 962 067,00 грн., у тому числі за квітень 2015 року на суму 668 400,00 грн., за травень 2015 року на суму 150 000,00 грн., за червень 2015 року на суму 143 667,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бон Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата», за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовані показники податкового кредиту, за рахунок якого у позивача утворилось від'ємне значення з ПДВ.

В підтвердження такого висновку відповідач в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача не мають достатніх адміністративно-господарських засобів для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідачем також було враховано податкову інформацію, отриману від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.09.2015 за №261/22-4/39500798 по ТОВ «Юнісеф Компані» за серпень 2015 року, де містяться тотожні висновки щодо відсутності реального здійснення ТОВ «Юнісеф Компані» господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з огляду на відсутність майна, виробничо-складських приміщень, засобів транспортування та відповідного персоналу.

З огляду на викладене відповідач в Акті перевірки дійшов висновку про протиправний характер діяльності контрагентів позивача, а відтак, про укладення позивачем правочинів з вказаними контрагентами без мети настання відповідних їм правових наслідків та, як свідчення, участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі Акта перевірки відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 24.11.2015 за №0004392205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 443 100,50 грн., у тому числі 962 067,00 грн. за основним платежем та 481 033,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 47); від 24.11.2015 №0004382205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 526 500,00 грн. (т.1, а.с. 48).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» (Покупець) та ТОВ «Агрохата» (Постачальник) укладено договори купівлі-продажу №27/04 від 27.04.2015 (т.1, а.с. 168), №15/05 від 15.05.2015 (т.1, а.с. 81) та №20/05 від 20.05.2015 (т.1, а.с. 82), за умовами яких Постачальник зобов'язується доставити власним транспортом та передати товар (сільськогосподарську продукцію - соняшник) Покупцеві, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити.

Умови договорів, за виключенням обсягів поставки, є тотожними. Ціна однієї залікової тони соняшнику згідно договору №27/04 від 27.04.2015 становить 9800,00 грн., за договорами №15/05 від 15.05.2015 та №20/05 від 20.05.2015 - 9730,00 грн.

Судом встановлено, що у період з квітня по травень 2015 року ТОВ «Агрохата» поставило позивачу соняшник у кількості 468,20 тонни на загальну суму 4 563 986,00 грн., у тому числі ПДВ 760 664,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №МА-0000016 від 15.05.2015, №МА-0000017 від 20.05.2015, №МА-0000007 від 12.05.2015, №МА-0000005 від 27.04.2015 (т.1, а.с. 83-85, 167).

За фактом поставки товару ТОВ «Агрохата» на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 4 563 986,00 грн., у тому числі ПДВ 760 664,33 грн., а саме: №6/2 від 12.05.2015 на суму 1 333 010,00 грн., у тому числі ПДВ 222 168,33 грн.; №16/2 від 20.05.2015 на суму 235 466,00 грн., у тому числі ПДВ 39 244,33 грн.; №15/2 від 15.05.2015 на суму 1 819 510,00 грн., у тому числі ПДВ 303 251,67 грн.; №16/2 від 27.04.2015 на суму 1 176 000,00 грн., у тому числі ПДВ 196 000,00 грн. (т.1, а.с. 87-89, 169). На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень та травень місяці 2015 року суму у розмірі 760 664,33 грн.

Між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» (Покупець) та ТОВ «Лоу Тім» (Постачальник) укладено договори поставки №0805/4 від 27.04.2015 (т.1, а.с. 98-98а) та №28/08 від 28.05.2015 (т.1, а.с. 105-106), відповідно до умов яких Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, загальна кількість (вага) та вартість якої визначається у відповідних специфікаціях.

Судом встановлено, що у період з квітня по травень місяці 2015 року ТОВ «Лоу Тім» поставило позивачеві соняшник у кількості 294,4 тонни на загальну суму 1 472 000,00 грн., у тому числі ПДВ 245 333,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №805/4 від 27.04.2015, №906/1 від 28.05.2015, №906/2 від 28.05.2015 (т.1, а.с. 99, 102, 102а).

За фактом поставки товару ТОВ «Лоу Тім» на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 1 472 000,00 грн., у тому числі ПДВ 245 333,33 грн., а саме: №26 від 27.04.2015 на суму 572 000,00 грн., у тому числі ПДВ 95 333,33 грн.; №40 від 28.05.2015 на суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ 75 000,00 грн.; №41 від 28.05.2015 на суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ 75 000,00 грн. (т.1, а.с. 90, 100, 104). На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень та травень 2015 року суму у розмірі 245333,33 грн.

Між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» (Покупець) та ТОВ «Бонд Візит Плюс» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу №25-06/15 від 25.06.2015 (т.1, а.с. 119-120); №24-06/15 від 24.06.2015 (т.1, а.с. 121-122), №23-06/15 від 23.06.2015 (т.1, а.с. 123-124), за умовами яких Постачальник зобов'язується доставити власним транспортом та передати товар (сільськогосподарську продукцію - зерно гречки) Покупцеві, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Кількість (вага) та ціна товару встановлюється сторонами у специфікаціях до договорів.

Судом встановлено, що у червні місяці 2015 року ТОВ «Бонд Візит Плюс» поставило позивачу товар - зерно гречки у кількості 85 тонн, крупу гречану у кількості 18 тонн, пшеницю у кількості 4 тонн, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 182 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 066,67 грн.: №30/06 від 30.06.2015, №30/06-2 від 30.06.2015 та №30/06-3 від 30.06.2015 (т.1, а.с. 126-128).

Як вбачається зі змісту Акта перевірки (сторінки 23 та 24 Акта перевірки т.1, а.с. 39-40) за фактом поставки товару ТОВ «Бонд Візит Плюс» на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 1 182 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 066,67 грн., а саме: №73 від 30.06.2015 на суму 320 400,00 грн.; у тому числі ПДВ 53 400,00 грн., №74 від 30.06.2015 на суму 12 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн.; №75 від 30.06.2015 на суму 850 000,00 грн., у тому числі ПДВ 141 666,67 грн.

На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2015 року суму у розмірі 197 066,67 грн.

Між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» (Покупець) та ТОВ «Юнісеф Компані» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу №03-08/15 від 03.08.2015 (т.1, а.с. 145-146), №02-08/15 від 02.08.2015 (т.1, а.с. 147-148), за умовами яких Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, загальна кількість (вага) та вартість якої визначається сторонами у специфікації до договорів.

Судом встановлено, що у серпні 2015 року ТОВ «Юнісеф Компані» поставило позивачу товар - крупу гречану у кількості 88 тонн, зерно гречки у кількості 150 тонн на загальну суму 3 159 000,00 грн., у тому числі ПДВ 526 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №209/1 від 28.08.2015, №209/2 від 28.08.2015 (т.1, а.с. 149-150).

За фактом поставки товару ТОВ «Юнісеф Компані» на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 3 159 000,00 грн., у тому числі ПДВ 526 500,00 грн., а саме: №14 від 28.08.2015 на суму 1 584 000,00 грн., у тому числі ПДВ 264 000,00 грн.; №15 від 28.08.2015 на суму 1 575 000,00 грн., у тому числі ПДВ 262 500,00 грн. (т.1, а.с. 151-152).

На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2015 року суму у розмірі 526 500,00 грн.

Між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» (Покупець) та ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2015 №01-04-15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався доставити власним транспортом та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) (т.1, а.с. 156-158).

Судом встановлено, що у квітні 2015 року ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» поставило позивачу товар - соняшник у кількості 230 тонн на загальну суму 2 262 400,00 грн., у тому числі ПДВ 377 066,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН0000015 від 02.04.2015 на суму 1 184 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 400,00 грн. та №РН0000014 від 01.04.2015 на суму 1 078 000,00 грн., у тому числі ПДВ 179 666,67 грн. (т.1, а.с. 159, 161).

За фактом поставки товару ТОВ «АПГ Кремнянський крохмальний завод» на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 2 262 400,00 грн., у тому числі ПДВ 377 066,67 грн., а саме: №4/2 від 02.04.2015 на суму 1 184 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 400,00 грн.; №3/2 від 01.04.2015 на суму 1 078 000,00 грн., у тому числі ПДВ 179 666,67 грн. (т.1, а.с. 160, 162).

На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2015 року суму у розмірі 377 066,67 грн.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму сплаченого у ціні товарів (послуг) ПДВ настають за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання, у періоді, що перевірявся, було визначено позивачем у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених своїм контрагентам у складі вартості придбаних товарів.

Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість та зменшуючи розмір від'ємного значення, контролюючий орган виходив з того, що ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» фактично не виконували своїх обов'язків з передачі у власність позивачеві товару, оскільки мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку суми податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, складеними за результатами спірних господарських операцій.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних поставок, містять усі необхідні реквізити, дозволяють встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікують осіб, які були їх учасниками.

Натомість на підтвердження висновків про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бон Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» відповідач, крім іншого, посилається на відсутність у позивача доказів перевезення придбаних у цих контрагентів товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, їх фактичного отримання, зберігання, а також документів, які б підтвердили якість придбаної продукції.

Проаналізувавши доводи податкового органу в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, умовами договорів позивача з ТОВ «Агрохата» №27/04 від 27.04.2015, №15/05 від 15.05.2015, №20/05 від 20.05.2015 (т.1, а.с. 168; 81; 82); ТОВ «Бонд Візит Плюс» №25-06/15 від 25.06.2015, №24-06/15 від 24.06.2015, №23-06/15 від 23.06.2015 (т.1, а.с. 119-120; 121-122; 123-124); ТОВ «Юнісеф Компані» №03-08/15 від 03.08.2015, №02-08/15 від 02.08.2015 (т.1, а.с. 145-146, 147-148), ТОВ «АПГ Кремлянський крохмальний завод» №01-04-15 від 01.04.2015 (т.1, а.с. 156-158) передбачено, що поставка товару здійснюється власним автомобільним транспортом постачальників.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, товарно-транспортні документи засвідчують лише факт транспортування вантажу але не засвідчують зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Предметом господарських відносин між контрагентами позивача і позивачем було придбання товарів, а не надання послуг з перевезення.

У свою чергу, товарно-транспортні накладні фіксують факт здійснення операцій з перевезення вантажу, а не з придбання товарів, робіт і відповідного руху активів підприємства.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не може спростовувати факт реального придбання позивачем товарів у своїх контрагентів.

Чинне законодавство передбачає оформлення товаро - транспортних накладних лише в окремих випадках.

Обов'язок оформлення товаро - транспортних накладних встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 (далі - "Правила N 363"), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

Товаро - транспортні накладні оформлюються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом продавця (вантажовідправника) чи власним транспортом покупця (вантажоодержувача), товаро - транспортні накладні не оформляються.

Такий висновок дозволяє зробити аналіз змісту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Даний перелік передбачає, що у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинна бути ТТН (п. 1), але не передбачає подібної вимоги для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб (п. 2).

Крім цього, правильність висновку про те, що ТТН не повинна оформлюватися у випадках, коли перевезення товару здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи власним транспортом покупця (вантажоодержувача), підтверджується змістом Правил N 363. Визначений розділом 11 цих правил порядок оформлення ТТН передбачає участь у її оформленні трьох суб'єктів, а саме: вантажовідправника, вантажоодержувача і перевізника. Отже, якщо перевезення здійснюється без залучення перевізника (відсутність третього суб'єкта), ТТН не може бути оформлена.

Зважаючи на зазначене вище та враховуючи, що перевезення товарів за певними договорами із контрагентами здійснювалося транспортом контрагентів, позивачем не було порушено вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагентів до позивача не дає підстав вважати про порушення податкового законодавства.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортних накладних.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача про те, що відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил N 363 товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або наявність недоліків у формі товарно-транспортних документів не може підтверджувати або спростовувати рух активів позивача і відповідно впливати на його податковий облік, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відтак, за відсутності товарно-транспортних накладних покупець позбавлений лише права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні транспортних послуг, якщо про надання таких послуг сторони окремо домовились в договорі або ж якщо такі послуги відображені в податковій накладній окремим рядком.

Оскільки позивач та його контрагенти - ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» не вступали у транспортні взаємовідносини між собою та в силу базису поставки не передбачалося таких взаємовідносин, належним і достатнім доказом поставки, тобто передачі товару на складі покупця, є видаткові накладні, оформлення яких у даному випадку і здійснювалось сторонами на підтвердження поставки.

Тому, беручи до уваги, що оформлення між позивачем та його контрагентами товарно-транспортних накладних не випливає з умов укладених договорів, доводи відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність власне факту поставки товару є необґрунтованими.

Як пояснив представник позивача, перевезення товару відбувалось засобами та за рахунок контрагентів до складських приміщень ТОВ «Бізнесхолдинггруп», які розташовані за адресою: м. Узин, вул. Червоноармійська, 187, де товар приймався за кількістю та якістю згідно видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач згідно договору оренди нежитлового приміщення №03/12-1 від 03.12.2014 орендує складське приміщення загальною площею 300 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Узин, вул. Червоноармійська, буд. 187 (т.3, а.с. 10-11).

Як вбачається із матеріалів справи, транспортування придбаної сільськогосподарської продукції від ТОВ «Лоу Тім» здійснювалось за рахунок ТОВ «Бізнесхолдінггруп» перевізниками: фізичною особою ОСОБА_2 автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_5 згідно товарно-транспортної накладної №000285 від 28.05.2015 (т.1, а.с. 107); фізичною особою ОСОБА_3 автомобілем Камаз державний номер НОМЕР_2, причіп НОМЕР_6 згідно товарно-транспортної накладної №000283 від 28.05.2014 (т.1, а.с. 108); фізичною особою ОСОБА_1 автомобілем МАН державний номер НОМЕР_7, причіп НОМЕР_8 згідно товарно-транспортної накладної №000284 від 28.05.2015 (т.1, а.с. 109).

Судом встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бон Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» товари були оприбутковані та відображені у бухгалтерському обліку позивача проводками за дебетом рахунку 281 «Товари на складі» 644 «Податковий кредит», кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями (т.2, а.с. 161-164, т.3, а.с. 130-136).

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагентів позивача.

Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями. Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій (зокрема, враховуючи основні види діяльності контрагентів, види придбаних товарів, їх кількість, місця навантаження і розвантаження) були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається відповідач в обґрунтування доводів про відсутність у контрагентів позивача основних засобів та трудових ресурсів, складені поза межами періоду виконання спірних операцій і не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій. Більш того, вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою взагалі не можуть містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначені виключно для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів від ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Не заслуговують уваги посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар, оскільки сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Також суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо придбаного товару за договорами, а документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів позивачеві, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

З приводу доводів представника відповідача про фіктивність ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» суд зазначає, що наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України і відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

Стосовно посилань представника відповідача на інформацію, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу, яка, на його переконання, свідчить про фіктивність контрагентів позивача суд зазначає, що інформація, яка одержана з інформаційних систем податкової інспекції та не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. Така інформація може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У такому випадку лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

У цьому контексті суд зазначає, що статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

При цьому суд бере до уваги, що виходячи зі звичаїв ділового обороту, характеру та змісту спірних фінансово-господарських операцій, позивачем вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бон Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» та відсутності дефектів у їх правовому статусі. Так, судом встановлено, що позивачем від його контрагентів було отримано документи, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів (т. 3, а.с. 54-82).

У зв'язку з чим суд вважає, що при виконанні спірних операцій позивач законно передбачав добросовісність своїх контрагентів.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, їх обліку та досягнення відповідного економічного ефекту.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «Бізнесхолдінггруп» відповідно до основного виду діяльності здійснює оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. При цьому підприємство не є виробником сільськогосподарської продукції, а лише здійснює посередницьку діяльність, що полягає у придбанні такої продукції у різних сільськогосподарських товаровиробників та її подальшому збуті ряду постійних покупців.

Судом встановлено, що придбану у контрагентів-постачальників сільськогосподарську продукцію позивачем було реалізовано: на користь КП «Білоцерківхлібопродукт» на підставі договорів поставки від 08.05.2015 №330 (т.3, а.с. 88-89), від 28.05.2015 №370 (т.1, а.с. 112), від 23.06.2015 №404 (т.1, а.с. 130), від 30.06.2015 №435 (т.1, а.с. 125); на користь ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» згідно договорів поставки №ТД257 від 20.05.2015 (т.1, а.с. 49-51), №ТД91 від 18.02.2015 (т.3, а.с. 96-98), №ТД225 від 27.04.2015 (т.1, а.с. 207-209); на користь ТОВ «ФІНН 9» згідно договорів поставки №10/09 від 10.09.2015 (т.2, а.с. 152), №22/09 від 22.09.2015 (т.2, а.с. 155) №16/10 від 16.10.2015 (т.2, а.с. 158) на користь ТОВ «Альта-Віста» згідно договору купівлі-продажу №23/06 від 23.06.2015 (т.1, а.с. 133).

Фактична поставка придбаних у ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бонд Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» товарів на користь КП «Білоцерківхлібопродукт», ТОВ «ТД «Дельта Вілмар», ТОВ «ФІНН 9», ТОВ «Альта-Віста» підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (т.1, а.с. 52-61, 114-115, 129, 131, 134, 180-203; т.3, а.с. 90-91) товарно-транспортними накладними (т.3, а.с. 83-87, 92-95, 99-127), податковими накладними (т.1, а.с. 66-80, 135-138; т.3, а.с. 141-181), актами про постачання товару від сільськогосподарського підприємства - виробника сільгосппродукції, що підписані виробниками, постачальником та покупцем сільськогосподарської продукції (т.1, а.с. 191-216).

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Лоу Тім», ТОВ «Бон Візит Плюс», ТОВ «Юнісеф Компані», ТОВ «АПГ Кремлянський Крохмальний завод», ТОВ «Агрохата» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 526 500,00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 962 067,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0004392205 та №0004382205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 30762,01 грн. згідно платіжних доручень від № 633 від 25.11.2015, № 631 від 25.11.2015, №632 від 25.11.2015. З цієї суми позивачем було зайво сплачено 1218,00 грн. судового збору.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 29544,01 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Повернення суми надмірно сплаченого судового збору відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» вирішується судом за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Оскільки під час розгляду справи позивачем відповідних клопотань не заявлялось, питання повернення надміру сплаченої суми судового збору судом не вирішується, що своєю чергою не позбавляє позивача права звернутись з таким клопотанням у майбутньому.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 24.11.2015 №0004392205 та №0004382205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесхолдинггруп» (ідентифікаційний код 37705096, місцезнаходження: 08660, Київська область, Васильківський район, с. Ксаверівка, вул. Центральний майдан, буд. 4) сплачений судовий збір у розмірі 29 544 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 01 коп. на підставі платіжних доручень № 633 від 25.11.2015, № 631 від 25.11.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39465226, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд 45).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.