Постанова

від 31.10.2016 по справі 808/1881/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року (о 15 год. 20 хв.) Справа № 808/1881/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Безуха А.М.,

представника відповідача Жовтоножка Д.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора»

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 №0000202201, прийняте відповідачем (Куйбишевське відділення).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що підприємством правомірно прийнято до складу валових витрат суму 43 996 423,00 грн., яка утворилась внаслідок виконання договору цесії (договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора) від 09.09.2014, який укладено між позивачем та ПАТ «ОТП Банк», і до теперішнього часу знаходиться на стягненні. Вказує, що в податковому обліку підприємством права КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» на суму заборгованості ПАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», що залишилась не погашеною у розмірі 43 996 423,00 грн. відображено у складі інших витрат у рядку 06.4.22 «Витрати понесені при першому відступленні права вимоги відповідно до пункту 153.5 статті 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України». Зазначає, що пункт перший статті 153.5 Податкового кодексу України враховує обставини придбання права вимоги першим кредитором, який в даному випадку є платник податку, а саме позивач, оскільки приписи статей 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України містять визначення сторін угоди, первісного та нового кредитора, тому згадуваний пункт Податкового кодексу України і визначає нового кредитора першим за умови вартості суми відступлення розміру фактичної заборгованості, тобто операція, яка вчиняється за нормами статей 512, 514 Цивільного кодексу України. На думку представника позивача, наступні підпункти пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України враховують операції платників податків з «наступних відступлень» - тобто діяльність тих платників податків, які ведуть факторингову діяльність і отримують прибуток від операцій уступки прав вимог боргових зобов'язань, передбачену статтею 1077 Цивільного кодексу України. Вважає, що в даному випадку первісним кредитором виступає фінансова установа, а саме «Банк», а позивач є новим (першим) кредитором. За цією ознакою сума 16 431 413,30 грн. вірно включена до складу оподаткованого доходу платника податку - сума погашення його заборгованості, яка погашається за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат. При цьому, станом на 31.12.2014 неможливо визначити фінансовий результат від придбання права вимоги у зв'язку із тим, що заборгованість за договором відступлення права вимоги не погашена та вживаються заходи щодо її стягнення. Ураховуючи викладене, вважає, що положення статті 159 Податкового кодексу України щодо виникнення у кредитора права на зменшення суми доходів звітного періоду на вартість відвантажених товарі, виконаний робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості та кредитор звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна, поширюється на зазначений випадок, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 16.06.2016 №1066/08-01-10-02. Зокрема, зазначає, що оподаткування операцій з відступлення права вимоги передбачено положеннями пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України. Так, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. Вказує, що по-перше, в даному випадку першим кредитором виступає фінансова установа, а саме ПрАТ «ОТП Банк», а КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» є новим кредитором, тому порядок визнання витрат відповідно до положень абзацу 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України до підприємства не застосовуються, по-друге, до позивача при визначенні фінансового результату застосовуються норми абзаців 3, 4 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України. Окрім того, якщо підприємство визнає, що витрати на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) перевищують доходи, отримані таким платником податку від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операції з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи. Крім того, вважає, що позивач не може і враховувати у складі витрат суму заборгованості за договором відступлення права вимоги, що залишається не погашеною та щодо якої вживаються заходи на примусове стягнення посилаючись на порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, визначений статтею 159 Податкового кодексу України, оскільки положення вказаної статті регламентують врегулювання сум безнадійної та сумнівної заборгованості з зовсім іншим складом учасників цивільно-правових відносин, які мають право на його застосування. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (ідентифікаційний код 00954225) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.02.1998 Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Фахівцями Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова перевірка КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений відповідний акт від 02.02.2016 №36/08-15-22-021/0954225.

Згідно Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток на суму 7 919 356,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що між ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та ПАТ «ОТП Банк» 16 серпня 2012 року був укладений договір про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 на відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування до 95 000 000,00 грн.

З причин невиконання платежів підприємством ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» за цим договором, між ПАТ «ОТП Банк» (Первинний кредитор) та КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цессії) від 09.09.2014 б/н, відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору права вимоги, а Новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується належним чином виконувати усі зобов'язання, що встановлені в Договорі цессії, в тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату Вартості Прав вимоги. Ціна (сума) договору цессії дорівнює вартості прав вимоги та складає 65 193 320,80 грн.

На виконання вимог договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 позивачем погашено заборгованість перед ПАТ «ОТП Банк» у сумі 65 193 320,80 грн., що підтверджується актом від 04.11.2014 про підтвердження виконання зобов'язання Новим кредитором за Договором цессії, та платіжними дорученнями: №1135 від 10.09.2014 на суму 11 000 000,00 грн.; №1137 від 10.09.2014 на суму 2 000 000,00 грн.; №1147 від 11.09.2014 на суму 2 000 000,00 грн.; №14 від 12.09.2014 суму 5 000 000,00 грн.; №1263 від 29.09.2014 на суму 13 790 027,39 грн.; №1284 від 02.10.2014 на суму 6 500 000,00 грн.; №90 від 03.10.2014 на суму 3 350 000,00 грн.; №1306 від 03.10.2014 на суму 3 100 000,00грн.; №42 від 24.10.2014 на суму 620 000,00 грн.; №142 від 24.10.2014 на суму 6 380 000,00 грн.; №143 від 24.10.2014 на суму 9 000 000,00 грн.; №144 від 27.10.2014 на суму 960 000,00 грн.; №143 від 27.10.2014 на суму 870 000,00 грн.; №145 від 27.10.2014 на суму 553 293,71 грн.; №46 від 27.10.2014 на суму 70 000,00 грн.

Одночасно з цим, між підприємством КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора» (Новий кредитор) та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Боржник) укладено двосторонній договір № 9 від 04.11.2014, підписаний сторонами, про переведення боргу в сумі 65 193 320,80 грн. та визначено зобов'язання Боржника сплати Новому кредитору суму заборгованості 65 193 320,80 грн. протягом 7 банківських днів з дня підписання договору.

Окрім того, ПАТ «ОТП Банк» відступив, а КТ «Желев С.С. та Компанія Комиш- Зорянського елеватора» набуло всіх прав Кредитора, за договором про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 та відповідними акцесорними договорами - застави, поруки, саме:

1) 04 листопада 2014 року між ПАТ «ОТП банк» (Первинний кредитор) та КТ «Желев С.С. та Компанія Комиш-Зорянського елеватора» (Новий кредитор) був укладений договір відступлення прав за договорами поруки, відповідно до якого Первинний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права, які належать Первинному кредитору за наступними договорами:

- договір поруки SR12-157/200 від 16.08.2012, укладеним між Первинним кредитором та ПАТ «Київський маргариновий завод» (код 00333581, місцезнаходження: м. Київ, пр. Науки, 3);

- договір поруки SR12-158/200 від 16.08.2012, укладеним між Первинним кредитором та ПП «Молокозавод Олком» (код 31176910, місцезнаходження: м. Мелітополь, пр. Дзержинського, 289а);

- договір поруки SR12-159/200 від 16.08.2012, укладеним між Первинним кредитором та ПП «Агрофірма «Семенівка» (код 31176904, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнена, 62);

- договір поруки SR12-160/200 від 16.08.2012, укладеним між Первинним кредитором та ТОВ «Агрофірма Злагода» (код 30802347, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Леніна,35);

2) 04 листопада 2014 року між ПАТ «ОТП Банк»(Первинний іпотекодержатель) та КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора»(Новий іпотекодержатель) був укладений договір уступки прав іпотекодержателя, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступив права за договором застави (іпотеки) №PL 12-165/200 від 17.08.2012, тобто КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора»(Новий іпотекодержатель) набуває все права Первинного іпотекодержателя.

Зазначені права надали можливість реалізації заставного майна, а саме по:

- договору купівлі-продажу нерухомого майна №3584 від 14.11.2014, ціна договору 4 057 432,00 грн., укладеного з ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (ЄДРПОУ 39376884);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна №3585 від 14.11.2014, ціна договору 1130947,00 грн., укладеного з ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (ЄДРПОУ 39376884);

- договору поставки обладнання б/н від 27.11.2014, ціна договору 10 173 051,30 грн., укладеного з ТОВ «Елеватори Таврії» (ЄДРПОУ35060189);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна №3834 від 04.12.2014, ціна договору 724 677,00 грн., укладеного з ПП «Борислава» (ЄДРПОУ 33853043);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна №3833 від 04.12.2014, ціна договору 345 000,00 грн., укладеного з ПП «Борислава» (ЄДРПОУ 33853043).

Загальний розмір погашеної заборгованості ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» перед КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора» становить 16 431 413,30 грн. Вартість майна визначена за експертними оцінками, зазначеним в договорах відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Розрахунки проведено у вексельній формі на суму 16 431 413,30 грн. За рахунок реалізації майна боржника було погашено 16 431 413,30 грн.

Таким чином, сума заборгованості, що залишилась не погашеною, складає 48 761 907,50 грн. (65 193 320,80 - 16 431 413,30 грн. = 48 761 907,50 грн.).

Листом № 3187/25 від 12.11.2014 ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (Боржник) на вимогу про погашення заборгованості повідомляє про неспроможність погашення заборгованості у встановлений договором 7-денний термін.

Оскільки оплату боржником проведено не було, від КТ «Желев С.С. та Компанія Комиш-Зорянського елеватора» 08.12.2014 було направлено позов до господарського суду про стягнення заборгованості з боржника ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та його поручителів - ПАТ «Київський маргариновий завод» та ПП «Молокозавод-Олком», ПП «Агрофірма «Семенівка», ТОВ «Агрофірма Злагода».

В податковому обліку підприємством права КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора» суму заборгованості, що залишилась не погашеною, у сумі 43 996 423,00 грн. відображено у складі інших витрат у рядку 06.4.22 «Витрати, понесені при першому відступленні права вимоги відповідно до пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України».

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті, позивачем на зазначений Акт були подані заперечення від 02.03.2016 №67, на які була отримана лист-відповідь від 10.03.2016 № 808/10/08-15-14, згідної якого висновки Акту перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі Акту та вказаного порушення відповідачем 12.03.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 879 034,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 919 356,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 959 678,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області (скарга від 15.03.2016 №90), але рішенням від 13.05.2016 №1597/10/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.03.2016 № 0000202201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, підприємство звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 23.05.2016 №154, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 02.06.2016 № 12056/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої вказаної статті Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Необхідно звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне).

Таким чином, відповідно до підпункту 14.1.255 Податкового кодексу України договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, за яким кредитором відбувається продаж права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією усієї або частини вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, відбувається лише заміна кредитора (стаття 512 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що у договорах відступлення права вимоги відсутні будь-які умови щодо виплати Первісним кредитором будь-якої винагороди, а Новим кредитором не надано та не взято на себе зобов'язання здійснити фінансування під забезпечення прав вимоги, а здійснило лише відшкодування договірної вартості таких прав вимоги.

З наведених правових норм та встановлених обставин справи, вбачається, що за всіма ознаками, договір, що укладений між позивачем та Банком договір відступлення права вимоги, за яким передбачено передачу (відступлення) права вимоги до боржників, що виникло на підставі кредитних договорів, умови цього договору відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Операції з відступлення права вимоги вирізняються поряд із іншими операціями з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, за загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) регулюються правилами статей 136-139 Податкового кодексу України.

Водночас, доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги визначаються згідно з приписами пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Згідно норм Податкового кодексу України така операція в розумінні пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України є різновидом операції з продажу товарів. Причому покупцем відповідних товарів є особа, що приймає право вимоги за сплату відповідної компенсації Банку.

Окрім того, відповідні норми не містять вимог щодо суб'єктного складу учасників операцій з відступлення права вимоги. Отже, незалежно від того, чи є учасники відповідних операцій професійними учасниками ринку фінансових послуг, оподаткування таких операцій здійснюється за однаковими правилами.

Відповідно, відсутність або наявність ліцензій не впливає на визначення правомірності відображення наслідків відповідних операцій у податковому обліку.

Вказана правова позиція також висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 у справі № К/800/17433/13.

Суд погоджується із доводами позивача, що в даному випадку абзац 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України враховує обставини придбання права вимоги першим кредитором, яким в даному випадку є платник податку КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора», оскільки вищенаведені норми Цивільного кодексу України містять визначення сторін угоди, а саме первісний та новий кредитори. При цьому, абзац 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України визначає нового кредитора першим за умови вартості суми відступлення розміру фактичної заборгованості, тобто операція, яка вчиняється за вимогами статей 512-514 Цивільного кодексу України.

Наступні абзаци пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України враховують операції платників податку з наступних відступлень, тобто діяльність тих платників податків, які ведуть факторингову діяльність і отримують прибуток від операцій уступки прав вимоги боргових зобов'язань, передбачених статтею 1077 Цивільного кодексу України, а тому до позивача не можуть бути застосовані, оскільки у даному випадку права вимоги придбані за номінальною вартістю.

Як встановлено судом, на виконання умов договору відступлення права вимоги від 09.09.2014 № б/н, ціна якого дорівнює вартості прав вимоги та складає 65 193 320,80 грн., позивач здійснив у 2014 році в період з 10.09.2014 року по 27.10.2014 на користь ПАТ "ОТП Банк" перерахування грошових коштів на загальну суму 65 193 320,80 грн.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем на підставі пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України правомірно віднесено до складу інших витрат суму заборгованості ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» у сумі 43 996 423,00 грн., що залишається не погашеною за договором відступлення права вимоги та щодо якої вживаються заходи про її стягнення.

Окрім того, КТ «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» може врахувати у складі витрат вищевказану суму заборгованості, що залишається не погашеною за договором відступлення права вимоги на підстави приписів пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України «Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості».

Так, згідно із підпунктом 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Зазначені вище законодавчі норми застосовуються до зобов'язань, що випливають з договору:

у якому сторонами є покупець та продавець товарів (робіт, послуг);

предметом якого є товари (роботи, послуги), що оплачуються покупцем після факту їх поставки;

заборгованість за яким виникає внаслідок несплати вартості відвантаженого товару (виконаних робіт, наданих послуг).

З причин невиконання платежів підприємством ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» за договором про надання банківських послуг від 16.08.2012, між ПАТ «ОТП Банк» та КТ «Желев С.С. і Компанія Комиш-Зорянського елеватора» був укладений договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цессії) від 09.09.2014 б/н, відповідно до якого замінена сторона за договором, а саме Банк замінено на позивача в договорі про надання банківських послуг, укладеного між ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та ПАТ «ОТП Банк».

Строк виконання зобов'язань «Мелітопольський олійноекстракційний завод» настав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка і була відступлена.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

З наведеного визначення випливає, що будь-які матеріальні та нематеріальні активи для цілей оподаткування визнаються товаром.

При цьому поняття "активи" відповідно до підпункту 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Право вимоги як майновий об'єкт цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об'єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема, в розглядуваній справі - в результаті надання ПАТ "ОТП Банк" банківських послуг), а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення коштами чи в інший спосіб (у розглядуваній справі - через сплату позичальниками боргу разом).

В свою чергу, матеріальними активами відповідно до підпункту 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Поняття оборотних активів окремо не визначено Податковим кодексом України, але воно встановлюється нормативними актами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Застосування норм інших законодавчих актів для визначення змісту термінів, які не розкриті Податковим кодексом України, передбачено пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Згідно з цією нормою, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому дебіторська заборгованість визнається різновидом оборотних активів.

З огляду на таке, дебіторська заборгованість (а отже, і право вимоги як еквівалент поняття дебіторська заборгованість) для цілей оподаткування є оборотним активом, тобто товаром.

Таким чином, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправними та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 № 0000202201, прийняте Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області

Присудити на користь Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» суму судового збору 178 185,51 грн. (сто сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят п'ять гривен п'ятдесят одна копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак