Ухвала

від 12.10.2016 по справі 509/4770/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20 серпня 1997 року № 280/5 їй виділена земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У 1998 році вона отримала схематичний ситуаційний план цієї земельної ділянки і певний час користувалась нею, але житловий будинок не будувала. На початку 2014 року їй стало відомо, що рішенням Дальницької сільської ради від 27 червня 2001 року № 427/1 земельна ділянка у неї вилучена і рішенням цієї ж ради № 428 від 27 червня 2001 року передана у користування ОСОБА_5 для індивідуального будівництва, а рішенням від 14 жовтня 2003 року № 309 - передана йому у власність з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на те, що земельна ділянка вилучена у неї та передана ОСОБА_5 незаконно, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсними: рішення Дальницької сільської ради від 27 червня 2001 року № 427/1 про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, рішення Дальницької сільської ради від 27 червня 2001 року № 428 про надання цієї земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_5, рішення Дальницької сільської ради від 14 жовтня 2003 року № 309 про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 у власність. Також просила визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку, і зобов'язати останнього не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2015 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішень Дальницької сільської ради Одеської області та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області №№ 427/1, 428 від 27 червня 2001 року та № 309 від 14 жовтня 2003 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,105 га по АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_5 20 січня 2004 року.

Змінено мотивувальну частину рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, залишивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції у цій частині без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням положень ст. ст. 19, 22, 23 ЗК України, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Судами установлено, що ОСОБА_4, отримавши рішення про виділення їй земельної ділянки, право власності чи право користування земельною ділянкою не оформила. Державний акт на право власності чи право користування цією земельною ділянкою не отримала, будівельний паспорт на забудову ділянки також не отримала, земельний податок не сплачувала, землю не обробляла та до будівництва будинку не приступила.

Таким чином, для того, щоб особа набула статусу належного користувача земельної ділянки, необхідно не тільки отримання відповідного рішення ради, але і встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до затвердженого проекту відведення та отримання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин ОСОБА_4 не набула у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою, посилання на порушення її законних прав та інтересів оспорюваними рішеннями Дальницької сільської ради є необґрунтованими, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Закропивний

В.І. Журавель

С.Ф. Хопта