Рішення

від 09.11.2016 по справі 688/1909/16-ц

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/1909/16-ц

№ 2/688/540/16

Рішення

іменем України

09 листопада 2016 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Никитюк К.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шепетівської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог - приватних нотаріусів Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області про скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, яке існувало до порушення,

встановив:

Колективне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство (далі КСБМП) звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в жовтні 2015 року йому стало відомо про існування рішення №17 від 24.02.2011р. про припинення права користування земельною ділянкою площею 3000 кв.м. по вул. Островского, 52 в м. Шепетівка, яке належало КСБМП, та про підготовку до продажу вказаної земельної ділянки ОСОБА_4, що супроводжувалося прийняттям міською радою ряду рішень. Для належної відмови від права постійного користування земельною ділянкою підприємство не приймало жодних рішень, а дії колишнього директора підприємства виходили за межі його повноважень, про що повідомив Шепетівську міську раду. Однак, остання уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду. Колективне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство є правонаступником майнових та інших прав Орендного підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства, яке було правонаступником Підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства, і, відповідно, законним користувачем земельної ділянки на підставі Державного акта на право постійного користування, виданого на підставі рішення Шепетівської міської ради від 22.07.1993р. №131, та власником усього приватизованого нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці. Відповідно до п. 4.1 Статуту КСБМП, зареєстрованого 11.01.1999р. виконкомом Шепетівської міської ради, вищим органом управління є загальні збори підприємства, а згідно з п. 4.16 право розпоряджатися землею, яка знаходиться у користуванні, власності або оренді підприємства належить виключно загальним зборам. Заява про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою подана директором КСБМП ОСОБА_8, якого загальні збори підприємства не уповноважували на прийняття такого рішення. Отже, подаючи таку заяву до Шепетівської міської ради, ОСОБА_8 свідомо перевищував свої повноваження, чим порушив права учасників КСБМП. Шепетівська міська рада не могла не знати про існуючі обмеження компетенції директора підприємства, оскільки вони передбачені статутом, який затверджувала ця рада. А відтак, рішення Шепетівської міської ради №17 від 24.02.2011р. про припинення права користування земельною ділянкою площею 3000 кв.м. по вул. Островского, 52 в м. Шепетівка, яке належало КСБМП, а також всі її рішення щодо розпорядження нею слід визнати недійсними та скасувати в порядку ст. 393 ЦК України, а правочини визнати недійсними на підставі ст. 215 ЦК України. Крім того, вважає, що ці рішення та правочини порушують право власності позивача. На спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, а саме інженерна споруда Циклон , яка є невід?ємною частиною столярної майстерні і є власністю КСБМП. Розташування цього об?єкту на спірній земельній ділянці не могло не бути відомим ОСОБА_4, оскільки він замовляв проектну землевпорядну документацію, погоджував її у міській раді, орендував спірну земельну ділянку, належність об?єкту позивачу підтверджується п. 1.2 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між ОСОБА_4 та директором КСБМП 04.02.2011р.

Просив визнати незаконними та скасувати рішення Шепетівської міської ради від 24.02.2011р. №17 Про припинення права постійного користування земельними ділянками згідно ст. 141 Земельного кодексу України , від 24.02.2011р. №19 Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою та розгляд проектів щодо відведення земельних ділянок згідно ст. 124 Земельного кодексу України , від 18.12.2014р. №22 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно ст. 124 Земельного кодексу України , від 23.07.2015р. №25 Про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок , від 08.10.2015р. №18 Про продаж земельної ділянки ОСОБА_4 , визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 15.10.2015р. між Шепетівською міською радою ОСОБА_4, витребувати, як безпідставно набуту, на користь КСБМП від ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1600 кв.м. по вул. Островського, 52-П в м. Шепетівка, кадастровий номер 6810700000:01:005:0808, відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача шляхом визнання за КСБМП право постійного користування земельною ділянкою по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка на підставі Державного акта на право постійного користування, виданого на підставі рішення Шепетівської міської ради від 22.07.1993р. №131.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, уточнивши їх в частині витребування земельної ділянки площею 1600 кв.м. по вул. Островського, 52-П в м. Шепетівка на користь КСБМП не від ОСОБА_4, а від ОСОБА_5, який 25.12.2015р. придбав її у ОСОБА_4

Представник Шепетівської міської ради позов не визнав, вказавши на законність прийняття рішень органом місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді та правомірно вибула з постійного користування КСБМП.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 позов не визнала, посилаючи на те, що її довіритель на даний час не є власником земельної ділянки, але набув її в законний спосіб та на підставі ст. 120 ЗК України, розпорядившись нею на власний розсуд. Просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 позов не визнав, посилаючись на те, що КСБМП не є правонаступником Підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства, якому на підставі Державного акта надавалася земельна ділянка в постійне користування, спірна земельна ділянка належала Шепетівській міській раді, яка розпорядилася нею шляхом передачі ОСОБА_4, який, в свою чергу, відчужив її ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оскаржується, а підстави для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача відсутні. Підтримав заявлену представником ОСОБА_4 заяву про застосування строків позовної давності.

Треті особи без самостійних вимог у судове засідання не прибули, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка площею 2,53 га належала на праві постійного користування підрядному спеціалізованому будівельно-монтажному управлінню, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХМ від 29 липня 1993 року.

Відповідно до Закону України Про приватизацію державного майна трудовий колектив вказаного управління створив організацію орендарів ПСБМУ, яка на підставі договору оренди, укладеного з Шепетівською міською радою взяла в оренду майно ПСМБУ, а на загальних зборах 27 квітня 1994 року (протокол №2) створила орендне підрядне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство, яке стало правонаступником майнових та інших прав і обов'язків підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного управління. Вказане підприємство було зареєстроване у порядку визначеному діючим на той час законодавством - рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради №72-а від 19 травня 1994 року.

Позивач - колективне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство створене 14 лютого 1997 року рішенням загальних зборів організації орендарів-покупців орендного підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства на його промисловій базі та колективній формі власності, в зв'язку з завершенням приватизації майна підприємства трудовим колективом, яке стало правонаступником майнових та інших прав і обов'язків орендного підрядного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства (п.1.1., 1.4 Статуту). 11 січня 1999 року рішенням виконкому Шепетівської міської ради №27 зареєстровано Статут підприємства.

Відповідно до статті 28 Закону України Про приватизацію державного майна , в редакції що діяла на час створення підприємства позивача, особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Вищенаведеним положенням також кореспондують і норми статті 22 Закону Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (чинної на період перетворень підприємства), відповідно до якої після придбання об'єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства.

Оскільки законодавство не передбачає припинення права на земельну ділянку внаслідок перетворення юридичної особи, то застосуванню підлягають спеціальні положення, що визначають момент переходу прав при перетворенні, тобто законодавство передбачає автоматичний і безумовний перехід при перетворенні прав і обов'язків до правонаступника.

01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, ч. 2 ст. 92 якого було встановлено: "Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності."

Пунктом 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа N 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб'єктами права.

Стаття 69 Закону України Про Конституційний суд України від 16.10.96 р. № 422/96-ВР встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, особи, які користуються землею на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов'язані із переоформленням їх права постійного користування.

Отже, внаслідок перетворення юридичної особи (зі зміною її організаційно-правової форми), яка є правонаступником комунального підприємства, до підприємства позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка площею 2,53 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ХМ від 29 липня 1993 року.

22 грудня 2003 року ОСОБА_4 придбав на біржових торгах (аукціоні) нежитлову будівлю душової, загальною площею 107,1 кв.м., що знаходиться по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка, яка належала Шепетівському КСБМП, що підтверджується свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні від 24 грудня 2003 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04 лютого 2011 року, укладеного між колективним спеціалізованим будівельно-монтажним підприємством та ОСОБА_4, останній набув у власність нежитлову будівлю пилорами, площею 2177,2 кв.м., що знаходиться по вул. Островського, 52 в м.Шепетівка. Договір в установленому порядку посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у Шепетівському БТІ.

Викладене свідчить про те, що у відповідача ОСОБА_4 виникло право власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка, які належали КСБМП.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, в тому числі добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. а); набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. е).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В лютому 2011 року директор колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства ОСОБА_8 звернувся до органу місцевого самоврядування - Шепетівської міської ради із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 3000 кв.м. у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомості - душової (протокол №12 проведення біржових торгів на товарній біржі Подільська 22 грудня 2003 року) та будівлі пилорами (договір купівлі-продажу від 04.02.2011 року).

Законодавець неодноразово змінював норми закону, що регулюють підстави та умови набуття права власності на земельну ділянку в разі відчуження розташованої на ній будівлі або споруди.

Так, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинного до цієї дати ЗК (ст. 30) до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі.

До особи, яка придбавала будівлю або споруду з 1 січня 2004 р. (з моменту введення в дію ЦК), згідно зі ст. 377 ЦК, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК (Законом від 27 квітня 2007 р. № 997-V Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України ) - і згідно зі ст. 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором цього не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Чинною редакцією ст. 120 ЗК України передбачено, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ЦК і ст. 120 ЗК в редакції Закону від 5 листопада 2009 р. № 1702-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю ).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у цій статті, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Отже, у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна від позивача до відповідача ОСОБА_4, автоматично припинилося право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розміщені відчужені об'єкти, і вказане право автоматично перейшло до ОСОБА_4 відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України і не потребувало прийняття окремого рішення ради про припинення права користування земельною ділянкою.

Натомість, рішенням Шепетівської міської ради №17 від 24 лютого 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками згідно ст.141 Земельного кодексу припинено право користування земельною ділянкою (у зв'язку з поданою заявою) Шепетівському колективному спеціалізованому будівельно-монтажному підприємству по вул. Островського, 52, площею 3000 кв.м. (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.16 Статуту підприємства позивача право розпоряджатися землею, яка знаходиться в користуванні, оренді або у власності підприємства, належить загальним зборам.

Разом з тим, відповідне рішення загальних зборів підприємства позивача про добровільну відмову від користування земельною ділянкою не приймалося.

За таких обставин, рішення Шепетівської міської ради №17 від 24 лютого 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками згідно ст.141 Земельного кодексу в частині припинення права користування земельною ділянкою (у зв'язку з поданою заявою) Шепетівському колективному спеціалізованому будівельно-монтажному підприємству по вул. Островського, 52, площею 3000 кв.м. є неправомірним, оскільки прийняте на підставі заяви особи, яка не мала відповідних повноважень.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подала заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначалося, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства (далі - ОСОБА_11 № 4176 - VI) пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено. ОСОБА_11 набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже обов'язок доведення терміну, з якого особі стало /могло стати/ відомо про порушення права покладається на позивача.

Позивач мав право пред'явити позов до 15.01.2015р., а звернувся до суду з позовом лише 20.04.2016р. Отже з часу прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування сплинули строки позовної давності.

Представник позивача стверджував про те, що про порушення права їм стало відомо в жовтні 2015 року, що стало підставою для звернення до Шепетівської міської ради з клопотанням утриматися від реалізації спірної земельної ділянки ОСОБА_4

Разом з тим, такі твердження представника позивача щодо початку перебігу строку позовної давності в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються, зокрема, тим, що з 2005 року (дня набуття ОСОБА_4 права власності на нежитлову будівлю душової) та з лютого 2011 року (набуття у власність об'єкту пилорами), ОСОБА_4 відкрито користувався земельною ділянкою, на якій розміщені нежитлові будівлі, які він придбав у КСБМП, здійснюючи підприємницьку діяльність, за адресою вул. Островського, 52 в м. Шепетівка. Учасникам підприємства не могло бути невідомо, що його майно відчужувалося саме як заставлене майно на біржових торгах, переможцем яких став ОСОБА_4 і те, що земля під об?єктами нерухомості, які належать ОСОБА_4, вибула з їх користування. Шепетівська міська рада приймала рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою КСБМП 24.02.2011р., діяла публічно, про що було відомо позивачу. Викладене також підтверджується тим, що у КСБМП відсутній оригінал Державного акта на право постійного користування землею, який видавався їм для виробничих цілей. Позивач не довів суду коли саме і за яких обставин йому стало відомо про існування рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ними пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом, а тому позов в частині визнання незаконним та скасування рішення Шепетівської міської ради від 24.02.2011р. №17 Про припинення права постійного користування земельними ділянками згідно ст. 141 Земельного кодексу України не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 3 статті 124 та частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Таким чином, набувши права власності на об'єкти нерухомого майна відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку звернувся до Шепетівської міської ради із відповідним клопотанням.

Рішенням Шепетівської міської ради від 24 лютого 2011 року №19 Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою та розгляд проектів щодо відведення земельних ділянок згідно із ст. 124 Земельного кодексу України , до якого вносилися зміни рішенням №20 від 29 грудня 2011 року та №11 від 20 листопада 2013 року, відповідачу ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Островського, 52, орієнтовною площею 3000 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі пилорами та нежитлового приміщення (душової).

Рішенням Шепетівської міської ради від 18 грудня 2014 року №22 ОСОБА_4 передано на умовах оренди земельну ділянку по вул. Островського, 52 (6810700000:01:005:0808) площею 1600 кв.м. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком на 3 роки.

16 січня 2015 року між Шепетівською міською радою та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Островського, 52 (6810700000:01:005:0808) площею 1600 кв.м., на якій розміщені об'єкти нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 23.04.2015р. №85 нежитловому приміщенню, душовій, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та знаходиться по вул. Островського, 52, де знаходиться декілька об'єктів нерухомого майна, надана нова адреса: вул. Островського, 52-П.

Частиною другою статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

В подальшому рішенням Шепетівської міської ради від 23 липня 2015 року №25 доручено організації, яка має відповідну ліцензію на виконання відповідного виду робіт, провести експертну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Островського, 52-П, площею 1600 кв.м., яка надана в оренду ОСОБА_4

Рішенням Шепетівської міської ради від 08 жовтня 2015 року №18 ОСОБА_4 продано земельну ділянку площею 1600 кв.м., що розташована по вул. Островського, 52-П, затверджено ціну продажу земельної ділянки та умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року, укладеного між Шепетівською міською радою та ОСОБА_4, останній придбав у власність земельну ділянку, що розташована по вул. Островського, 52-П в м. Шепетівка Хмельницької області, площею 1600 кв.м., кадастровий номер 6810700000:01:005:0808. Договір посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Таким чином, Шепетівська міська рада, приймаючи оскаржувані рішення, та укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_4, діяла в межах та в спосіб, визначений Земельним кодексом України, з дотриманням визначеної процедури, а тому підстав для скасування рішень від 24.02.2011р. №19, від 18.12.2014р. №22, від 23.07.2015р. №25, від 08.10.2015р. №18, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.10.2015р., не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на диспозитивність як одну із складових цивільного процесу, суд не має права самостійно (на власний розсуд) змінювати підставу позову та застосовувати до спірних правовідносин іншу норму закону, ніж ту, на застосуванні якої наполягав позивач.

Будучи власником об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки площею 1600 кв.м. по вул. Островського, 52-П в м. Шепетівка, ОСОБА_4 на власний розсуд розпорядився власним майном, відчуживши земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2015р. ОСОБА_5, а тому позовні вимоги в частині витребування, як безпідставно набутого, на користь колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства від ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1600 кв.м. по вул. Островського, 52 П не підлягають задоволенню.

Сам договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачем не оскаржувався.

Щодо посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, а саме інженерна споруда Циклон , яка є невід'ємною частиною столярної майстерні і є власністю КСБМП, чим порушується їх право власності, то суд зауважує, що позивачем не надані суду правовстановлюючі документи, що є доказом належності цього майна саме КСБМП.

Позовні вимоги про визнання за колективним спеціалізованим будівельно-монтажним підприємством права постійного користування земельною ділянкою по вул. Островського, 52 в м. Шепетівка не підлягають задоволенню, оскільки право розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування. І таке право не передбачено чинним Земельним кодексом України станом на час розгляду справи у суді.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що в арешті земельної ділянки відпала потреба, а відтак, на підставі ч. 3 ст. 154, п. 8 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 120, 123, 124, 134 ЗК України, ст.ст. 256, 261, 267, 319, 1212 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову колективного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шепетівської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог - приватних нотаріусів Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області про скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, відновлення становища, яке існувало до порушення - відмовити.

Скасувати арешт на земельну ділянку по вул. Островського, 52-П в м. Шепетівка, площею 1600 кв.м, кадастровий номер 6810700000:01:005:0808, яка належить ОСОБА_5, накладений ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Ю. Цідик