Ухвала

від 10.11.2016 по справі 481/2182/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №481/2182/14-ц 10.11.2016 10.11.2016 10.11.2016

Провадження №22-ц/784/2389/16

Справа № 481/2182/14-ц Головуючий першої інстанції: Уманська О.В.

Провадження № 22-ц/784/2389/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Шагай О.А.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про витребування державного акту на землю,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування Державного акту на землю.

Позивачка вказувала, що 23 вересня 2008 року померла її мати ОСОБА_6, яка за заповітом від 19 серпня 2008 року все належне майно заповіла їй. До складу майна увійшла земельна ділянка, площею 6,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. Зазначала, що нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку у зв'язку з відсутністю оригінала Акту на землю. Вказувала, що в лютому 2014 року звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, але рішенням Новобузького районного суду від 17 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2014 року, у задоволенні позову було відмовлено, з тих підстав, що судами був встановлений факт знаходження оригіналу Акту на землю у ОСОБА_3. Письмові вимоги про повернення державного акту спадкоємцю відповідач ігнорує, державний акт не повернуто, що позбавляє її можливості оформити відповідні правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування.

Посилаючись на викладене, просила витребувати у ОСОБА_5 оригінал вищевказаного Державного акту.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2015 року задоволено клопотання представника позивачки про заміну первісного відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача - ОСОБА_3.

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Витребувано у ОСОБА_3 оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК №040012 від 21.04.2000 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,79 га, яка розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району та належала ОСОБА_6. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. та 2400грн.00 коп. за надання правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 040012, виданого Новохристофорівською сільською радою Новобузького району 21 квітня 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 64, була власником земельної ділянки, площею 6,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району. Зазначеній ділянці був присвоєний кадастровий номер 4824583000:04:000:0015.

30 березня 2007 року ОСОБА_6 склала заповіт за яким вищевказану земельну ділянку заповіла відповідачу ОСОБА_3 Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області за реєстровим № 750.

19 серпня 2008 року ОСОБА_6 склала новий заповіт, за яким все належне їй майно заповіла своїй доньці - позивачці ОСОБА_4 Заповіт був посвідчений секретарем Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області за реєстровим № 157 від 19 серпня 2008 року. Цей заповіт не було змінено чи скасовано.

23 вересня 2008 року ОСОБА_6 померла.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів заведеної після смерті ОСОБА_6 спадкової справи, у передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернулася тільки позивачка ОСОБА_4

Згідно довідки Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 16.01.2009 року на момент смерті ОСОБА_6 за місцем її проживання та реєстрації проживав та був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Чоловік померлої - ОСОБА_7 - заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав, а звернувся до нотаріуса із заявою, згідно якої він не претендує на видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя, вказавши, що земельна ділянка є особистою приватною власністю померлої.

З відповіді Новобузької державної нотаріальної контори від 06 грудня 2010 року за № 1111/02-14 вбачається, що ОСОБА_4 відмовлено у видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки заявницею не надано оригіналу Державного акту на право власності спадкодавиці на землю.

Вважаючи Державний акт втраченим, в лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, третя особа: Новобузька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 червня 2014 року у справі №481/381/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 214 року, у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_4 відмовлено.

При ухваленні цих рішень судами було встановлено, що оригінал Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_6 був переданий останьою за життя ОСОБА_3 та знаходиться у нього, а тому доводи ОСОБА_4 щодо відсутності у неї умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину є необґрунтованими, а вимоги про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є передчасними.

В силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, факт знаходження Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_3 не заперечував ані в заяві про перегляд оскаржуваного заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року, ані в апеляційній скарзі на це рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Пунктом 3 частини 2 цієї статті встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку не передає позивачці оригінал Державного акту на право приватної власності ОСОБА_6 на землю від 21.04.2000 року, який утримує у себе, що перешкоджає позивачці отримати в нотаріальній конторі документи щодо її прав на спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_6.

За такого, перевіряючи обґрунтованість вимог ОСОБА_4, суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам та дійшов правильного висновку, що її вимоги про витребування у ОСОБА_3 оригіналу вищевказаного Державного акту відповідно до вищезазначених норм закону підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано існування складеного 30 березня 2007 року ОСОБА_6 заповіту, за яким належну їй земельну ділянку вона заповіла йому в обмін на гроші, які були потрібні спадкодавиці на лікування. Крім того, на думку апелянта, складений ОСОБА_6 19 серпня 2008 року заповіт, за яким все належне їй майно вона заповіла своїй доньці ОСОБА_4, є недійсним, в зв'язку із чим у провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області триває розгляд цивільної справи за його відповідним позовом.

Проте, зазначені апелянтом обставини не спростовують висновків суду про обґрунтованість даного позову ОСОБА_4, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

З урахуванням вкладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Суддя О.О. Данилова

Суддя І.В. Лівінський