Постанова

від 03.11.2016 по справі 802/1251/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 листопада 2016 р. Справа № 802/1251/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Демченка А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Костенко О.А.,

відповідача: Смольницької М.С., Зюбанова В.В.,

третьої особи: Ліскова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "Саттон"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Бруксхім", товариство з обмеженою відповідальністю "Амстрон Груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Ламберт", товариство з обмеженою відповідальністю "Аламан-Крос", товариство з обмеженою відповідальністю "Ванакір", товариство з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариство з обмеженою відповідальністю "Бревіс-ОД"

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Саттон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Бруксхім", товариство з обмеженою відповідальністю "Амстрон Груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Ламберт", товариство з обмеженою відповідальністю "Аламан-Крос", товариство з обмеженою відповідальністю "Ванакір", товариство з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариство з обмеженою відповідальністю "Бревіс-ОД", про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0000491402 від 15.07.2016 року та №0000501402 від 15.07.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки оформленого актом від 02.07.2016 року №718/1402/38329126 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Саттон" (код ЄДРПОУ 38329126) з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ "Бруксхім" за квітень, травень 2014 року, з ТОВ "Амстрон Груп" (код ЄДРПОУ 39120047) за вересень 2014 року, з ТОВ "Ламберт" (код ЄДРПОУ 39606152) за березень 2015 року, з ТОВ "Аламан-Крос" (код ЄДРПОУ 37674533) за серпень, вересень 2015 року та з ТОВ "Спортделюкс" (код ЄДРПОУ 39159184) за січень, лютий, березень 2016 року". Порушення виявлені в ході перевірки знайшли своє відображення в податкових повідомленнях - рішеннях Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0000491402 від 15.07.2016 року та №0000501402 від 15.07.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представники відповідача проти позову заперечували і вважають обґрунтованими висновки, зазначені у акті перевірки від 02.07.2016 року №718/1402/38329126.

Представник третіх осіб, які вступили до участі в справі, товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір", товариства з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариства з обмеженою відповідальністю "Бревіс-ОД" позовні вимоги підтримав. У письмових поясненнях представник третіх осіб зазначив, що податковий орган не заперечує того факту, що товар існує та такий товар поставляється, однак вказує на те що нібито такий товар був поставлений іншими постачальниками, а не тими з якими були укладені контракти ТОВ "Саттон", однак з такими висновками категорично неможливо погодитись, оскільки в матеріалах справи міститься ряд первинних документів, які беззаперечно підтверджують реальність господарських відносин, а податковим органом на противагу наданих документів, які містяться в матеріалах справи не надано жодних доказів, які б підтверджували, що товар нібито був отриманий з інших джерел чи цей товар фальсифікований тощо, окрім упереджених припущень.

Треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Бруксхім", товариство з обмеженою відповідальністю "Амстрон Груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Ламберт", товариство з обмеженою відповідальністю "Аламан-Крос" - в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. З огляду на вказані обставини та з урахуванням думки представників сторін розгляд справи продовжено за відсутності вказаних третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 14 червня 2016 року по 23 червня 2016 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області проводилася позапланова виїзна документальна-перевірка ТОВ "Саттон", за результатами якої було складено акт №718/1402/38329126 від 02.07.2016 року Вінницької об'єднаної державної податкової і інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Саттон" (код ЄДРПОУ 38329126) з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ "Бруксхім" за квітень, травень 2014 року, з ТОВ "Амстрон Груп" (код ЄДРПОУ 39120047) за вересень 2014 року, з ТОВ "Ламберт" (код ЄДРПОУ 39606152) за березень 2015 року, з ТОВ "Аламан-Крос" (код ЄДРПОУ 37674533) за серпень, вересень 2015 року та з ТОВ "Спортделюкс" (код ЄДРПОУ 39159184) за січень, лютий, березень 2016 року". Згідно змісту акту перевірки контролюючим органом встановлено, серед іншого наступні порушення ТОВ "Саттон": п. 198.1, п.198.6, ст.198, п. 185,1 ст 185, п. 187.1 ст. 187 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого підприємством:

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за квітень 2014 року на 89273 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за травень 2014 року на 7707 грн.

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за травень 2014року на 203381 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за вересень 2014 року на 459 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за вересень 2014 року на 47466 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду " за березень 2015 року на 111291 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за березень 2015 року на 11059 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за вересень 2015 року на 41952 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за вересень 2015 року на 236118 грн.

Загальна сума заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету (рядок 25 декларацій) складає 587297 грн.;

Загальна сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларацій) складає 161409 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0000491402 від 15.07.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 880946 грн., з яких за основним платежем 587297 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 293649 грн. та податкове повідомлення-рішення №90000501402 від 15.07.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 161409 грн..

Товариство з обмежено відповідальністю "Саттон" стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. За таких обставин, позивач звернувся до суду з метою захисту свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми Податкового кодексу України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Як свідчать матеріали справи за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт №718/1402/38329126 від 02.07.2016 року, висновки якого стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0000491402 від 15.07.2016 року та №0000501402 від 15.07.2016 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем та ТОВ "Амстрон Груп" укладено контракт №AW 2014/02 від 04.09.2014 року (том 2, а. с. 91 -95). Згідно до контракту ТОВ "Амстрон Груп" (продавець) та ТОВ "Саттон" (покупець) уклали контракт, згідно п.1.1. зазначеного контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари торгової марки UMBRO, на умовах даного Контракту. У відповідності до п. 2.1. Контракту, поставка проводиться на умовах попереднього замовлення. Продавець здійснює доставку замовлених товарів на склад покупця в м. Вінниці на наступну адресу: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46 (режим роботи складу: з 9:00 до 18:00, вихідний - субота, неділя). Підпунктом 2.6.4. п. 2.6. Контракту передбачено, що у момент отримання товару продавець надасть покупцю наступний пакет документів: накладна на відвантаження товару - 2 екземпляри; податкова накладна 1 екземпляр. Так, у відповідності до вимог контракту, ТОВ "Саттон" було отримано товари від ТОВ "Амстрон Груп", у підтвердження чого отримало відповідні документи. Згідно до вимог контракту, ТОВ "Саттон" було отримано товари від ТОВ "Амстрон Груп", у підтвердження чого отримало наступні документи: специфікацію (том 4, а. с. 96-99), яка є невід'ємною частиною Контракту; графік поставок і платежів ( том 4, а. с. 100); видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (том 4 а. с. 103-110).

20 березня 2015 року ТОВ "Саттон" з ТОВ "Ламберг" було укладено контракт №2 (том 4, а. с. 124-126). Згідно контракту ТОВ "Ламберг" (продавець) та ТОВ "Саттон" (покупець) уклали контракт, згідно п.1.1. зазначеного контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари торгової марки UMBRO, на умовах даного Контракту. У відповідності до п. 2.1. Контракту, поставка проводиться на умовах попереднього замовлення. Продавець здійснює доставку замовлених товарів на склад покупця в м. Вінниці на наступну адресу: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46 (режим роботи складу: з 9:00 до 18:00, вихідний - субота, неділя).

Підпунктом 2.4.1. п. 2.4. Контракту передбачено, що у момент отримання товару продавець надасть Покупцю наступний пакет документів: накладна на відвантаження товару - 2 екземпляри; податкова накладна - 1 екземпляр; сертифікат відповідності або гігієнічний висновок - 1 екземпляр. Так, у відповідності до вимог контракту, ТОВ "Саттон" було отримано товари від ТОВ "Ламберт", у підтвердження чого отримало наступні документи (копії додаються): специфікацію (том 4, а. с. 127), яка є невід'ємною частиною Контракту видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (том 4, а. с. 128-134).

22 червня 2015 року ТОВ "Саттон" з ТОВ "Аламан-Крос" було укладено контракт №015-С. Згідно п. 1.1. Зазначеного контракту продавець (ТОВ "Аламан-Крос") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Саттон"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари торгової марки NIKE колекції "Осінь-2015", на умовах даного Контракту.

У відповідності до п. 2.1. Контракту, поставка проводиться на умовах попереднього замовлення. Продавець здійснює доставку замовлених товарів на центральний склад покупця на наступну адресу: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46 (режим роботи складу: з 9:00 до 18:00, вихідний - субота, неділя). Підпунктом 2.6.2. п. 2.6. Контракту передбачено, що у момент отримання товару продавець надасть покупцю наступний пакет документів: ТТН на перевезення товару - 3 екземпляри; накладна на відвантаження товару - 2 екземпляри;

Також 22 червня 2015 року ТОВ "Саттон" з ТОВ "Аламан-Крос" було укладено контракт №9015-S-C. Згідно п. 1.1. Зазначеного контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари торгової марки SPEEDO колекції "Осінь-Зима 2015", на умовах даного Контракту.

У відповідності до п. 2.1. Контракту, поставка проводиться на умовах попереднього замовлення. Продавець здійснює доставку замовлених товарів на центральний склад Покупця на наступну адресу: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46 (режим роботи складу: з 9:00 до 18:00, вихідний - субота, неділя).

Підпунктом 2.6.2. п. 2.6. Контракту передбачено, що у момент отримання товару продавець надасть покупцю наступний пакет документів: ТТН на перевезення товару-3 екземпляри; накладна на відвантаження товару - 2 екземпляри;

Так, у відповідності до вимог контракту, ТОВ "Саттон" було отримано товари від TOB "Аламан-Крос", у підтвердження чого отримало наступні документи (копії додаються): специфікації(том 4, а. с. 158), які є невід'ємними частинами Контрактів; видаткові накладна, податкові накладна, товарно-транспортні накладні ( том 4, а. с. 159-170).

Судом для підтвердження реальності здійснення діяльності витребувано у ТОВ "Саттон" первинну документацію. Витребувані матеріали були надані суду через відділ прийому як додатки до письмових пояснень позивача ( том 4 - 10 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши під час судового розгляду справи надані первинні документи, судом встановлено, що документацію складено у відповідності до вказаних норм Закону та під час здійснення господарської операції. Їх зміст підтверджує, реальність господарських операцій.

Однак, податковий орган вважає, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою, а господарські операції між позивачем та його контрагентами не були реальними, а оформлялися лише документально.

Суд зазначає, що реальність подальшої реалізації товарів ТОВ "Саттон" податковом органом не оспорювалась.

Суд звертає увагу, що у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року Вищий адміністративний суд України наголошує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення,

зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні

можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень

для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак, ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків, в обов'язковому порядку, необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Вказані обставини судом досліджено в судових засіданнях та підтверджено первинною документацію позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керується визначеними ст. 8 КАС України принципами щодо верховенства права, згідно яких, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно ч. 2 цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом із тим, помилковість у оформленні документів по господарській операції не може слугувати підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву суду у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також податковим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно обґрунтовує, правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому, виключно на порушення вчинені контрагентом позивача. Акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо відсутності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Оцінюючі такі доводи відповідача, суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див. рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02), п. 38).

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа "Щокін проти України") забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України та Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000491402 від 15.07.2016 року та №0000501402 від 15.07.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0000491402 від 15.07.2016 року та №0000501402 від 15.07.2016 року.

Стягнути з Вінницької обласної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служб у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158) , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Саттон" (код ЄДРПОУ 38329126, м. Вінниця, вул. Соборна, 24, оф.3.414) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 15635,32 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 32 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар