Ухвала

від 08.02.2017 по справі 802/1251/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1251/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

08 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Костенко О.А.

представника відповідача: Зюбанова В.В.

представника третьої особи: Ліскова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Саттон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бруксхім", товариство з обмеженою відповідальністю "Амстрон груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Ламберт", товариство з обмеженою відповідальністю "Аламан-Крос, товариство з обмеженою відповідальністю"Ванакір", товариство з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариство з обмеженою відповідальністю "Бревіс-ОД", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Саттон (ТОВ Саттон ) звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Вінницька ОДПІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бруксхім", товариство з обмеженою відповідальністю "Амстрон груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Ламберт", товариство з обмеженою відповідальністю "Аламан-Крос, товариство з обмеженою відповідальністю "Ванакір", товариство з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариство з обмеженою відповідальністю "Бревіс-ОД", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2016 року №0000491402, №0000501402.

03 листопада 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача та третіх осіб про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Треті особи - ТОВ Бруксхім , ТОВ Амстрон Груп , ТОВ Ламберт , ТОВ Аламан-Крос в судове не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Саттон з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, по взаємовідносинах з ТОВ "Бруксхім" за квітень, травень 2014 року, з ТОВ "Амстрон Груп" за вересень 2014 року, з ТОВ "Ламберт" за березень 2015 року, з ТОВ "Аламан-Крос" за серпень, вересень 2015 року та з ТОВ "Спортделюкс" за січень, лютий, березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 02 липня 2016 року №718/1402/38329126.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено серед іншого наступні порушення ТОВ "Саттон": п. 198.1, п.198.6, ст.198, п. 185,1 ст 185, п. 187.1 ст. 187 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством:

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за квітень 2014 року на 89273 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за травень 2014 року на 7707 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за травень 2014року на 203381 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за вересень 2014 року на 459 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за вересень 2014 року на 47466 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду " за березень 2015 року на 111291 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за березень 2015 року на 11059 грн.;

- завищено значення рядка 24 декларації "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за вересень 2015 року на 41952 грн.;

- занижено значення рядка 25 декларації "сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету" за вересень 2015 року на 236118 грн.

На підставі акта перевірки, 15 липня 2016 року Вінницькою ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000491402, яким ТОВ Саттон збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 880946 грн., з яких за основним платежем 587297 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 293649 грн.;

- №90000501402, яким ТОВ Саттон зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 161409 грн..

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарських операцій, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пп. 14.1.27 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ Саттон мало взаємовідносини з ТОВ "Амстрон Груп", з ТОВ "Ламберт" та з ТОВ "Аламан-Крос" по поставці товару.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ Саттон та ТОВ "Амстрон Груп", ТОВ "Ламберт" та ТОВ "Аламан-Крос" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, специфікаціями, товарно - транспортними накладними із зазначенням найменування товару, обсягів поставки та місця поставки.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ТОВ Саттон та його контрагентами.

Таким чином, укладені договори між позивачем та його контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються правомірність формування позивачем податкового кредиту, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.