Рішення

від 11.11.2016 по справі 760/10834/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/4620/16

Справа №760/10834/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

11 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ФАРТ 1» про визнання правочину недійсним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і в остаточній його редакції від вересня 2016 року просить визнати правочин з придбання нею автомобіля « Cuzuki Grand Vitara», білого кольору, 2013 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, відповідно до довідки-рахунку № 809208 від 05 листопада 2014 року, укладений з відповідачем, недійсним, та стягнути з відповідача на її користь 200 000, 00 гр.

Крім того, просить стягнути з відповідача 50 000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 05 листопада 2014 року в автосалоні по вул. Кінцевій, 5 в м. Києві у Приватного підприємства «ФАРТ 1» придбала автомобіль « Cuzuki Grand Vitara», білого кольору, 2013 року випуску. Вартістю 200 000, 00 гр.

На підтвердження факту придбання автомобіля їй була видана довідка-рахунок № 809208 від 05 листопада2014 року.

09 червня 2015 року співробітниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської обл. даний автомобіль у неї був вилучений в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289, ч.3 ст.187, 262 КК України.

З цього періоду часу вона позбавлена можливості користуватися автомобілем.

Вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля відповідач діяв всупереч вимогам ст.19 Закону України « Про захист прав споживачів», вона була введена в оману під час укладення угоди щодо походження автомобіля.

Дії відповідача кваліфікує як нечесну підприємницьку діяльність, внаслідок якої нею був придбаний товар неналежної якості, вона не була поінформована про можливі ризики придбання автомобіля і про ту обставину, що автомобіль викрадений.

Внаслідок дій відповідача вона також зазнала моральних страждань.

Протягом року вона не може захистити свої права, позбавлена права на придбаний автомобіль, втратила грошові кошти внаслідок недобросовісних дій відповідача, оскільки керівництво відповідача відмовляється з нею спілкуватися з цього приводу.

У неї погіршився стан здоров»я, відсутність автомобіля впливає на розмір її заробітку, внаслідок чого вона змушена прикладати чимало зусиль для нормалізації свого життя та життя своєї родини.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивачки, суд вважає за можливе ухвалити провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами /вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією

України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,

крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України(статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 05 листопада 2014 року на підставі довідки-рахунку № 809208, виданої відповідачем, позивачкою був придбаний автомобіль « Cuzuki Grand Vitara», білого кольору, 2013 року випуску, вартістю 200 000, 00 гр.

09 червня 2015 року співробітниками кримінального розшуку ГУ МВС у Луганській області на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської обл. від 08 червня 2015 року даний автомобіль у позивачки був вилучений в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289, ч.3 ст.187, 262 КК України.

/ а.с. 12 - 13; 18 -20; 107 - 115 /

З ухвали слідчого судді випливає, що 05 серпня 2014 року внаслідок скоєного злочину в селищі Щердищево м. Сєвєродонецька даний автомобіль, який належить установі «Місцевий благодійний фонд Григорія Сковороди» м. Сєвєродонецька, був викрадений.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що в подальшому рішенням суду за позовом «Місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди» м. Сєвєродонецька зобов»язано Територіальний сервісний центр №8044 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві скасувати державну реєстрацію спірного автомобіля на позивачку.

Згідно з положенням пунктів 22, 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбавати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У статтях 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання договору недійсним, а саме: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч.2 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Представник позивачки в судовому засіданні пояснила, що представники відповідача при укладенні угоди не повідомили ї про походження даного автомобіля, яким чином після викрадення він надійшов у продаж у даному автосалоні.

В свою чергу позивачка, купуючи автомобіль у спеціалізованій установі, правомірно розраховувала на відсутність будь-яких ризиків для себе при укладенні такої угоди.

Крім того, представник позивачки також підтвердила, що в день його придбання позивачка оформила автомобіль в органах МРЕВ, умови його придбання перевірялися, однак і при його реєстрації їй не була надана інформація про те, що автомобіль знаходиться у розшуку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що при укладенні договору відповідач не надав позивачці необхідної та доступної інформації щодо товару, необхідної для свідомого вибору даного товару, що призвело до придбання позивачкою автомобіля, який вибув з володіння попереднього власника внаслідок скоєного злочину.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки в цій частині.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У статті 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» визначено поняття шкоди як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.

З викладеного випливає, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з викладеного вище, відсутність такої шкоди, завданої позивачці, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з цього, звільнення позивачки, як споживача, від сплати судового збору при зверненні до суду, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 2 000, 00гр. судового збору.

Керуючись ст.ст.15,16, 23,203, ч.1 ст.215, ч.ч.1,2 ст.216, ч.3 ст.509, 711, 1167 ЦК України, ст.ст.1, ч.1ст.4, 18, ч.ч.1,2 ст.19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст.ст.3,4,10,11,57-60,88,209,212-215, 218, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин з придбання автомобіля « Cuzuki Grand Vitara», білого кольору, 2013 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, відповідно до довідки-рахунку № 809208 від 05 листопада 2014 року.

Стягнути з Приватного підприємства «ФАРТ 1» на користь ОСОБА_2 200 000, 00 гр.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ФАРТ 1» 2 551, 20 гр. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя