Рішення

від 05.12.2017 по справі 760/10834/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/6863/17

Справа №760/10834/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів- Хілюк І.О., Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача- Трикози В.М., Риги С.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства ФАРТ 1 , 3-і особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і в остаточній його редакції від вересня 2016 року просить визнати правочин з придбання нею автомобіля Suzuki Grand Vitara , білого кольору, 2013 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 відповідно до довідки-рахунку № 809208 від 05 листопада 2014 року, укладений з відповідачем, недійсним, та стягнути з відповідача на її користь 200 000, 00 гр.

Крім того, просить стягнути з відповідача 50 000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 05 листопада 2014 року в автосалоні по вул. Кінцевій, 5 в м. Києві у Приватного підприємства ФАРТ 1 придбала автомобіль Suzuki Grand Vitara , білого кольору, 2013 року випуску, вартістю 200 000, 00 гр.

На підтвердження факту придбання автомобіля їй була видана довідка-рахунок № 809208 від 05 листопада2014 року.

09 червня 2015 року співробітниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської обл. даний автомобіль у неї був вилучений в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289, ч.3 ст.187, 262 КК України.

З цього періоду часу вона позбавлена можливості користуватися автомобілем.

Вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля відповідач діяв всупереч вимогам ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , вона була введена в оману під час укладення угоди щодо походження автомобіля.

Дії відповідача кваліфікує як нечесну підприємницьку діяльність, внаслідок якої нею був придбаний товар неналежної якості, вона не була поінформована про можливі ризики придбання автомобіля і про ту обставину, що автомобіль викрадений.

Внаслідок дій відповідача вона також зазнала моральних страждань.

Протягом тривалого часу вона не може захистити свої права, позбавлена права на придбаний автомобіль, втратила грошові кошти внаслідок недобросовісних дій відповідача, оскільки керівництво відповідача відмовляється з нею спілкуватися з цього приводу.

У неї погіршився стан здоров я, відсутність автомобіля впливає на розмір її заробітку, внаслідок чого вона змушена прикладати чимало зусиль для нормалізації свого життя та життя своєї родини.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав з заявлених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували.

Посилалися на те, що придбаний позивачкою автомобіль Suzuki Grand Vitara , білого кольору, 2013 року випуску, був виставлений на продаж і знаходився на комісійному майданчику за адресою: м. Київ вул. Кінцева, 5.

Продаж даного автомобіля здійснював ОСОБА_5 за дорученням власника вказаного автомобіля ОСОБА_6 і грошові кошти позивачкою передавалися саме продавцю.

Приватне підприємство ФАРТ-1 надавало лише послугу з оцінки автомобіля і ніякого відношення до продажу та отримання грошових коштів в сумі 200 000, 00 гривень за проданий автомобіль не мало.

Комісійний майданчик за адресою: м. Київ вул. Кінцева, 5 і Приватне підприємство Фарт-1 це зовсім різні суб'єкти господарювання і вони знаходяться за різними юридичними адресами і жодного відношення одне до одне одного не мають.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

3-і особи в судове засідання неодноразово не з являлися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причину неявки суд до відома не ставили.

Виходячи з цього суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задовоелння вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами /вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією

України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,

крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України(статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 05 листопада 2014 року на підставі довідки-рахунку № 809208, виданої відповідачем, позивачкою був придбаний автомобіль Suzuki Grand Vitara , білого кольору, 2013 року випуску, вартістю 200 000, 00 гр.

В той же день позивачка оформила автомобіль в органах МРЕВ.

З облікової картки № 50351715 від 19 жовтня 2014 року вбачається, що власником даного автомобіля на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 03 жовтня 2014 року був 3-я особа ОСОБА_6

19 жовтня 2014 року власник автомобіля видав довіреність на трьох осіб, у тому числі ОСОБА_5, якою уповноважив їх бути його представниками в усіх організаціях з питань володіння, користування та розпорядження даним транспортним засобом, в тому числі його продажу.

З заяви ОСОБА_5 вбачається, що він самостійно знайшов покупця при здійсненні продажу автомобіля, з яким був проведений розрахунок за його продаж.

/ а. с. 169 - 172 ; 175 /

09 червня 2015 року співробітниками кримінального розшуку ГУ МВС у Луганській області на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської обл. від 08 червня 2015 року даний автомобіль у позивачки був вилучений в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289, ч.3 ст.187, 262 КК України.

З ухвали слідчого судді випливає, що 05 серпня 2014 року внаслідок скоєного злочину в селищі Щердищево м. Сєвєродонецька даний автомобіль, який належить установі Місцевий благодійний фонд Григорія Сковороди м. Сєвєродонецька, був викрадений.

Постановою слідчого від 30 березня 2015 року автомобіль був оголошений у розшук.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому постановою Луганського окружного адміністративного суду за позовом Місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди м. Сєвєродонецька зобов язано Територіальний сервісний центр №8044 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві скасувати державну реєстрацію спірного автомобіля за позивачкою.

/ а.с. 12 - 13; 18 -20; 107 - 115 /

Даним судовим рішенням було встановлено, що спірний автомобіль був придбаний благодійним фондом у квітні 2014 року та зареєстрований в органах МРЕВ 04 липня 2014 року.

05 серпня 2014 року автомобіль був викрадений.

15 червня 2015 року автомобіль був вилучений у позивачки, визнано речовим доказом та повернуто власнику- благодійному фонду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини вибуття спірного транспортного засобу з володіння Місцевого благодійного фонду Григорія Сковороди м. Сєвєродонецька доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.ч.1.2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Тобто, право продажу майна належить лише його власнику.

Як зазначено вище, власником спірного автомобіля був благодійний фонд Григорія Сковороди м. Сєвєродонецька і вибув з його власності внаслідок скоєного злочину і в подальшому був зареєстрований за 3-ю особою ОСОБА_6

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

В ст. 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля не відповідає вимогам закону.

В той же час, звертаючись до суду, позивачка будь-яких доказів продажу їй спірного автомобіля відповідачем, окрім виданої ним довідки-рахунку, не надала.

В свою чергу надання такої послуги передбачено Статутом ПП Фарт 1 та Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року.

/ а.с. 145 - 154 /

Згідно з частинами 1 та 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст.33 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка мала відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

Справа тривалий час, а саме з червня 2016 року знаходиться в провадженні суду.

11 листопада 2016 року в справі було ухвалено заочне рішення, яке в подальшому було скасовано за заявою відповідача.

Позивачка в судовому засіданні була забезпечена правовою допомогою фахівця в галузі права.

Протягом всього часу позивачка та її представники не зверталися до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем - продавцем автомобіля, який був встановлений за допомогою залученого позивачкою до участі в справі відповідача, або залучення його до участі в справі як співвідповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачкою неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки та її представників у судовому засіданні, виходячи з наступного.

Так, представники позивачки в судовому засіданні підтвердили, що автомобіль позивачкою був придбаний на комісійному майданчику.

Представники відповідача в судовому засіданні повідомили, що комісійний майданчик за адресою місто Київ вул. Кінцева, 5 і приватне підприємство Фарт-1 це зовсім різні суб'єкти господарювання і знаходяться за різними юридичними адресами і жодного відношення один до одного не мають.

Так, комісійний майданчик знаходиться за адресою вулиця Кінцева, 5 в м. Києві, а Фарт -1 - по вулиці Академіка Заболотного, будинок 150-А, офіс, 39.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що приватне підприємство ФАРТ-1 надавало лише послугу з оцінки автомобіля і відношення до продажу та отримання грошових коштів за проданий автомобіль не мало і не могло мати.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч.1 ст.57, ч.1 ст.58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета

доказування.

З точки зору закону приведені представниками відповідача докази є належними і правові підстави для їх неприйняття або спростування відсутні.

В свою чергу позивачка будь-яких доказів в огрунтування своїх тверджень суду не надала, а надані представниками відповідача докази не спростувала.

Виходячи з викладеного вище, твердження позиввачки та її представника не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст.ст.15,16, 23, 202, 203, ч.1 ст.215, ч.ч.1,2 ст.216, 316, 317, ч.ч.1,2 ст.319, 1167 ЦК України, ,ст.ст.3,4,10,11,57-60,88,209,212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до Приватного підприємства ФАРТ 1 про визнання правочину недійсним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя Л. А. Шереметьєва