Постанова

від 09.11.2016 по справі 922/2097/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа № 922/2097/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №08-11/7831/2-15 від 30.12.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 08.07.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2589Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року у справі №922/2097/16

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер", м.Харків

про стягнення 47230,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер" про стягнення 47 230,51 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року у справі №922/2097/16 (суддя Денисюк Т.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року у справі №922/2097/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.10.2016 року. Відстрочено позивачу сплату судового збору до 17.10.2016 року та зобов'язано надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 17.10.2016 року.

Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2016 року, надано до матеріалів справи платіжне доручення №1746 від 23.09.2016 року на суму 1515,80 грн. на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№9861 від 03.10.2016 року).

17.10.2016 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10433), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 17.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 09.11.2016 року.

09.11.2016 року від представника позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№11301).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2004 року № 191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 на період будівництва зливної колії до складів паливно-мастильних матеріалів строком до 01.10.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації строком до 01.10.2029 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Гермес-Партнер" було укладено Договір оренди землі від 22.06.2005 року, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 88101/05.

Відповідно умов зазначеного Договору ТОВ "Гермес-Партнер" в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові, строком на період будівництва - до 01.10.2006 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.10.2029.

Пунктом 5. Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:

- на період будівництва згідно з довідкою № 613/05 від 17.03.2005 становить 109457 (сто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн.;

- на період експлуатації згідно з довідкою № 614/05 від 17.03.2005 становить 547285 (п'ятсот сорок сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн..

Згідно з п.9. Договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва 2005 рік - 239,71 грн.; 2006 рік - 352,91 грн.

- на період експлуатації 2006 рік - 1353,16 грн.; з 2007 року 1961,10 грн.

Разом з тим, рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/2127/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 року, було внесено зміни до Договору оренди землі від 22 червня 2005 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 22 червня 2005 року за № 88101/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га, та розміру орендної плати.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року справі № 922/2127/15 розмір орендної плати за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові згідно з розрахунком №1158/14 від 09.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 66510,75 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот десять гривень 75 копійок), або в місяць - 5542,56 грн. (п'ять тисяч сорок дві гривні 56 копійок).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 07.05.2014 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" направлено проект вказаної вище додаткової угоди до Договору оренди землі від 22.06.2005 року №88101/05 разом із листами-пропозиціями від 27.01.2014 року № 859/0/225-14 та від 27.01.2014 року № 941/0/225-14.

Одержання відповідачем вказаного проекту додаткової угоди та листів 08.05.2015 року підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на листи-пропозиції до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 22.06.2005 року № 88101/05.

Отже, позивач вказує на те, що починаючи з 29.05.2014 року (дата спливу 20-ти денного строку, на протязі якого сторона, що отримала пропозицію змінити договір, повинна надати відповідь) по 29.07.2015 року (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року справі № 922/2127/15) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га.

Згідно із листа Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області від 18.03.2016 року № 2048/9/20-38-12-03-14, відхилення розміру фактично сплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою відповідно до Договору оренди від 22.06.2005 року № 88101/05 від орендної плати відповідно до оновленого розрахунку орендної плати, за період з 29.05.2014 року по 29.07.2015 року всього становить 47230 грн. 51 коп. та є неодержаним прибутком Харківської міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що збільшення розміру орендної плати згідно Договору оренди землі №88101/05 від 22.06.2005 року повинне було здійснюватися з 29.07.2015 року, тобто з дати винесення постанови Харківським апеляційним господарським судом по справі №922/2127/15. За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Статтею 226 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011р. у справі №3-65гс10).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.

Виходячи з вищенаведеного, позивач повинен довести порушення зобов'язання за договором відповідачем, факт заподіяння йому збитків саме під час виконання останнім своїх договірних зобов'язань, безпосередній причинний зв'язок між неправомірним діянням та заподіяними позивачу збитками, а також розмір заподіяних збитків.

Разом з тим, згідно з положеннями частини п'ятої ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України, пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що виходячи з того, що збільшення розміру орендної плати згідно Договору оренди землі № 88101/05 від 22.06.2005 року повинне було здійснюватися з 29.07.2015 року, тобто з дати винесення постанови Харківським апеляційним господарським судом по справі №922/2127/15. Крім того, згідно з листом Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2016 року № 7434/10/20-38-12-03-16 станом на 11.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" заборгованості по платі за землю не має.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо обов'язку відповідача отримати в уповноваженого органу витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку його земельної ділянки та сплатити на підставі витягу орендну плату.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачу було відомо про зміну нормативно-грошової оцінки, то відповідач повинен був вчинити дії щодо приведення спірного договору оренди землі у відповідність до неї та сплачувати орендну сплату відповідно до нового розрахунку.

З аналізу наданої позивачем судової практики вбачається, що в цих справах обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та обов'язку щодо отримання такого витягу у відповідного органу випливає саме з умов договору.

Спірний договір оренди земельної ділянки від 22 червня 2005 року за №88101/05 та додаткова угода до нього таких умов не містить.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, безпідставними є твердження Харківської міської ради щодо недоотримання нею доходу за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою з 29.05.2014 року по 29.07.2015 року з вини відповідача, а також щодо понесення ним збитків у зв'язку з цим.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки, з огляду на вищезазначене, позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись 33, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року у справі №922/2097/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 14.11.2016р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.