Постанова

від 10.05.2017 по справі 922/2097/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 922/2097/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 08-11/4592/2-16 від 29.12.16 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 22.02.17 р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1032Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Партнер» , м.Харків

про стягнення 47230,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер" про стягнення 47230,51 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові. Позивач, посилаючись на ст.22 ЦК України, статті 224, 225, 229 ГК України, обґрунтовує позов тим, що відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала в бюджет дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з моменту отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору до набрання чинності рішенням суду про внесення відповідних змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року у справі № 922/2097/16 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всупереч вказівкам Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 17.01.2017 року у даній справі, судом першої інстанції не надано оцінки правомірності та добросовісності дій відповідача. Як зазначає апелянт, позивачем не вжито заходів для запобігання збиткам, оскільки відповідно до статті 188 ГК України, у разі неодержання відповіді у встановлений 20-денний строк з урахуванням часу поштового обігу, тобто з 29.05.2014 року позивач мав можливість передати спір на вирішення суду, однак звернувся до суду із позовом лише у квітні 2015 року.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, а в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманого доходу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2004 року № 191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 на період будівництва зливної колії до складів паливно-мастильних матеріалів строком до 01.10.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації строком до 01.10.2029 року (а.с.17-19 т.1).

На підставі вказаного рішення, 22.06.2005 року між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Гермес-Партнер" (орендар) укладено договір оренди землі (далі-договір) (а.с.20 т.1).

Відповідно до п.п.1, 2 договору, в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі промисловості, загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові.

Згідно п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки:

- на період будівництва згідно з довідкою № 613/05 від 17.03.2005р. становить 109457 грн.;

- на період експлуатації згідно з довідкою № 614/05 від 17.03.2005 становить 547285 грн.

В п.9. договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва 2005 рік - 239,71 грн.; 2006 рік - 352,91 грн.

- на період експлуатації 2006 рік - 1353,16 грн.; з 2007 року 1961,10 грн.

Позивач зазначає, що на виконання рішення Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.", ним підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 22.06.2005 року, який було направлено відповідачу 07.05.2014 року разом із листом - пропозицією №859/0/225-14 для підписання.

Як зазначає позивач, відповідач отримав проект додаткової угоди 08.05.2014 року, однак не надав відповідь у встановлений термін, що стало підставою для звернення у квітні 2015 року до суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 року, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору у редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/2127/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 року, позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 22 червня 2005 року, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га, та розміру орендної плати, в іншій частині - в позові відмовлено (а.с.44-65 т.1).

Відповідно до вказаного рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі № 922/2127/15 розмір орендної плати за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові згідно з розрахунком №1158/14 від 09.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 66510,75 грн., або в місяць - 5542,56 грн.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом зазначає, що починаючи з 29.05.2014 року (дата спливу 20-ти денного строку, на протязі якого сторона, що отримала пропозицію змінити договір, повинна надати відповідь) по 29.07.2015 року (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року справі № 922/2127/15) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га.

Розмір недоотриманого доходу, який позивач просить стягнути з відповідача, розраховано ним на підставі листа Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області від 18.03.2016 року №2048/9/20-38-12-03-14, в якому визначено, що відхилення розміру фактично сплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою відповідно до оновленого розрахунку орендної плати, за період з 29.05.2014 року по 29.07.2015 року становить 47230 грн. 51 коп. (а.с.42 т.1).

Відповідач, посилаючись на положення ч.5 ст.188 ГК України, проти позову заперечував та вказав, що до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі № 922/2127/15, у нього не було підстав сплачувати орендну плату в іншому розмірі, ніж встановлено в договорі оренди землі від 22.06.2005 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2016 року у справі №922/2097/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про недоведеність позивачем у діях відповідача складу цивільного правопорушення, оскільки обов'язок сплачувати збільшений розмір орендної плати виник з дати винесення Харківським господарським судом постанови від 29.07.2015 у справі № 922/2127/15, тобто для стягнення збитків відсутня така обов'язкова складова як порушення зобов'язання відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 року у справі №922/2097/16 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року у даній справі, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (а.с.207 т.1).

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що всупереч приписам статей 4 2 , 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо неправомірності поведінки відповідача, яка полягала у його бездіяльності (ухиленні від вчинення дій, які випливають з актів законодавства), фактично не розглянули спір відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову, не надали оцінки правомірності та добросовісності дій відповідача, у зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення цього спору.

За результатами нового розгляду даної справи, господарським судом Харківської області прийнято рішення від 14.03.2017 року про задоволення позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що Харківською міською радою вжито всіх заходів для отримання від відповідача плати за користування земельною ділянкою відповідно до нової нормативної грошової оцінки, а бездіяльність відповідача щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства призвела до збитків позивача у вигляді недоотриманого доходу.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною,втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вищезазначеної статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 3-72 гс12.

З огляду на наведене, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до статті 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 року відповідач отримав від позивача лист-пропозицію №859/0/225-14 від 27.01.2014 року разом із проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 22.06.2005 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.41 т.1).

Відповідачем не заперечується, що відповідь на пропозицію про укладення додаткової угоди ним позивачу не надсилалась.

При цьому, норми чинного законодавства не передбачають обов'язку сторони, яка отримала пропозицію змінити договір, але не згодна з нею, надіслати відповідь на таку пропозицію, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати дії відповідача щодо ненадання відповіді у встановлений строк неправомірними.

Відсутні також підстави вважати, що відповідач повинен був погодитись із пропозицією Харківської міської ради щодо зміни умов договору.

Натомість стаття 188 ГК України передбачає право сторони, яка не отримала відповідь на пропозицію змінити договір, після спливу 20-денного строку передати спір на вирішення суду.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю згоди відповідача щодо зміни умов договору, позивач, з метою запобігання збиткам та бажаючи змінити умови договору щодо розміру орендної плати, мав можливість з 29.05.2014 року передати спір на вирішення суду.

Однак, позивач таким правом скористався лише у квітні 2015 року, звернувшись до суду із позовом про внесення змін в договір оренди землі від 22.06.2005 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача.

Таким чином, враховуючи бездіяльність позивача протягом майже року, неможливо стверджувати про вжиття останнім всіх заходів щодо запобігання та уникнення збиткам, а також відсутні підстави покладати вину на відповідача у скоєнні збитків у цей період.

Колегія суддів приймає до уваги, що рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/2127/15 частково задоволено позовні вимоги, внесено зміни в договір оренди землі від 22.06.2005 року в частині щодо кадастрового номера земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати. В частині внесення змін в п.п.13, 14, 28 договору в задоволенні позову відмовлено.

Отже, частина вимог позивача щодо зміни умов договору були необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що поведінка відповідача щодо не підписання запропонованої редакції додаткової угоди була неправомірною.

Враховуючи наведені вище обставини, а також вказівки Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 17.01.2017 року у даній справі, колегія суддів, дослідивши всі обставини даної справи, дійшла висновку про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача у недоотриманні Харківською міською радою доходу у вигляді орендної плати відповідно до оновленого розрахунку з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже, відсутні правові підстави для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як зазначено в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2017 р. у справі № 922/2097/16 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду від 14.03.2017 року у даній справі, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 99, пунктом 2 статтею 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року у справі №922/2097/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Партнер» (вул. Достоєвського, 18, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ -31796607) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови підписано 15.05.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.