Рішення

від 14.03.2017 по справі 922/2097/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р.Справа № 922/2097/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради Харківської області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер". м. Харків про стягнення коштів в розмірі 47 230,51 грн. за участю представників:

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 30.12.2015 року;

Представник відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 08.07.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер" про стягнення 47230,51 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові. Мотивуючи позов приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 229 Господарського кодексу України, Харківська міська рада зазначала про те, що у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель міста Харкова, що є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки, та на виконання рішення органу місцевого самоврядування, Департамент земельних відносин здійснив розрахунок розміру переглянутої орендної плати та направив відповідачу пропозицію щодо внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала в бюджет дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з моменту отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору до набрання чинності рішенням суду про внесення відповідних змін.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що до набрання законної сили рішенням суду про внесення змін до договору, у нього не було підстав для сплати орендної плати у розмірі іншому, ніж встановлено договором, а, відтак, порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач не довів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 (суддя Денисюк Т.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (судді: Тихий П.В. - головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 922/2097/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2017 справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 10.02.2017 було призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01 березня 2017 року.

Позивачем були надані пояснення по справі (вх. №7223 від 01.03.2017), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву (вх. № 7228 від 01.03.2017), який було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 01 березня 2017 року було оголошено перерву до 14 березня 2017 року.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, приймаючи до уваги обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 17.01.2017, суд, встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 24.11.2004 року № 191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 на період будівництва зливної колії до складів паливно-мастильних матеріалів строком до 01.10.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації строком до 01.10.2029 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ТОВ "Гермес-Партнер" було укладено Договір оренди землі від 22.06.2005 року, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 88101/05.

Відповідно умов зазначеного Договору ТОВ "Гермес-Партнер" в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1162 га по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові, строком на період будівництва - до 01.10.2006 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.10.2029.

Пунктом 5. Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:

- на період будівництва згідно з довідкою № 613/05 від 17.03.2005 становить 109457 (сто дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн.;

- на період експлуатації згідно з довідкою № 614/05 від 17.03.2005 становить 547285 (п'ятсот сорок сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн..

Згідно з п.9. Договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва 2005 рік - 239,71 грн.; 2006 рік - 352,91 грн.

- на період експлуатації 2006 рік - 1353,16 грн.; з 2007 року 1961,10 грн.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/2127/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 року, було внесено зміни до Договору оренди землі від 22 червня 2005 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 22 червня 2005 року за № 88101/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га, та розміру орендної плати.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року справі № 922/2127/15 розмір орендної плати за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові згідно з розрахунком №1158/14 від 09.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 66510,75 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот десять гривень 75 копійок), або в місяць - 5542,56 грн. (п'ять тисяч сорок дві гривні 56 копійок).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 07.05.2014 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" направлено проект вказаної вище додаткової угоди до Договору оренди землі від 22.06.2005 року №88101/05 разом із листами-пропозиціями від 27.01.2014 року № 859/0/225-14 та від 27.01.2014 року № 941/0/225-14.

Одержання відповідачем вказаного проекту додаткової угоди та листів 08.05.2015 року підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягай згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-Партнер" вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на листи-пропозиції до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 22.06.2005 року № 88101/05.

Отже, позивач вказує на те, що починаючи з 29.05.2014 року (дата спливу 20-ти денного строку, на протязі якого сторона, що отримала пропозицію змінити договір, повинна надати відповідь) по 29.07.2015 року (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року справі № 922/2127/15) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування ТОВ "Гермес-Партнер" земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га.

Згідно із листа Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області від 18.03.2016 року № 2048/9/20-38-12-03-14, відхилення розміру фактично сплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою відповідно до Договору оренди від 22.06.2005 року № 88101/05 від орендної плати відповідно до оновленого розрахунку орендної плати, за період з 29.05.2014 року по 29.07.2015 року всього становить 47230 грн. 51 коп. та є неодержаним прибутком Харківської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку, набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до статті 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. У відповідності зі статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодекс України)

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна із договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються \ повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подасться у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як було встановлено під час розгляду справи, ТОВ Гермес-Партнер ще 08.05.2015 було відомо про зміну нормативної грошової оцінки, та як наслідок розміру орендної плати за користування земельної ділянки по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові, але будь-яких дій щодо сплати орендної плати відповідно до оновленого розрахунку - не вчиняло.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Харківською міською радою було вжито всіх заходів для отримання від ТОВ Гермес-Партнер плати за користування земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові яка базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 № 88101 /05. Але не отримавши жодної відповіді, Харківська міська рада вимушена була звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку.

Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 в м. Харкові у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1. Протиправної поведінки

2. Шкоди;

3.Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

4.Вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків. що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у випадку з заподіянням відповідачем збитків у розмірі 47 230,51 грн., у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), наявні всі елементи господарського правопорушення.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, дохід або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою. У цивільному праві упущена вигода - це неотриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Відповідно до наведених положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Харківська міська рада вправі вимагати від всіх замовників будівництва на території міста Харкова належного виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , зокрема, щодо належного виконання пайової участі.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Партнер (вул. Достоєвського, 18, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ - 31796607) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243) отримувач коштів: міський бюджет м. Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - 31518921700002, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у м. Харкові Харківської області) - 47230,51 грн. недоотриманого Харківською міською радою доходу за користування земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові площею 0,1162 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес-Партнер (вул. Достоєвського, 18, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ - 31796607) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції,7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 35417005032986, код 04059243 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_5