Постанова

від 08.11.2016 по справі 809/275/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 876/5135/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Бедрій Х. П.

представника позивача Гуменюк Б. С.

представника відповідача Урядко Р. Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року по справі № 809/275/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16 березня 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022201, 0000012201 від 5 січня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем фактично здійснено придбання нафтопродуктів у приватного підприємства "Марс і С", приватного підприємства "Дніпрокомплект", у товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" та у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М", що підтверджується фінансово-бухгалтерськими документами, які є підставою для податкового обліку. На підставі вказаних первинних документів, позивачем віднесено вартість придбаної продукції та послуг і сплачений податок на додану вартість до складу валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 5 січня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Ерзі" з сплати податку на додану вартість в розмірі 1084455 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 5 січня 2016 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Ерзі" з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1858388 гривень.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що транспортування і прийом нафтопродуктів передбачає обов'язкове складення додаткових документів на підтвердження здійснення вказаних операцій. Зазначає, що такі документи надані ні підчас перевірки ні в судовому засіданні не були, крім того позивачем не заперечується факт відсутності журналів обліку нафти і нафтопродуктів. Зазначає, що директор одного з підприємств по ланцюгу постачання нафтопродуктів дав свідчення про фіктивність операцій здійснених ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». Зазначає, що до перевірки не було надано сертифікати відповідності, а надані до перевірки ТТН не відповідають встановленим вимогам. Вказує, що транспортні засоби, чиї номери зазначені в ТТН, не призначені для перевезення нафтопродуктів. Вказує на наявність відкритого кримінального провадження щодо службових осіб позивача щодо ухилення від сплати ПДВ та ПнП в особливо великих розмірах.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (код ЄДРПОУ 32076573) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року, складено акт №353/09-19-22-01-13/32076573 від 17 грудня 2015 року, в якому зафіксовано порушення, зокрема,:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1746461 гривень, в тому числі за ІІІ квартал 2012 року на 507536 гривень, за ІV квартал 2012 року на 533871 гривень, за 2013 рік на 288451 гривень, за 2014 рік на 416603 гривень;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1714786 гривень, в тому числі за липень 2012 року на 100420 гривень, за серпень 2012 року - 141448 гривень, вересень 2012 року - 241500 гривень, жовтень 2012 року - 174167 гривень, листопад 2012 року - 334281 гривень, лютий 2013 року - 72719 гривень, березень 2013 року - 28833 гривень, квітень 2013 року - 20000 гривень, травень 2013 року - 61724 гривень, липень 2013 року - 19945 гривень, серпень 2013 року - 19716 гривень, вересень 2013 року - 20059 гривень, листопад 2013 року - 20289 гривень, грудень 2013 року - 40348 гривень, січень 2014 року - 20289 гривень, квітень 2014 року - 64419 гривень, травень 2014 року - 20289 гривень, серпень 2014 року - 102234 гривень, вересень 2014 року - 99104 гривень, листопад 2014 року - 53149 гривень, грудень 2014 року - 59853 гривень.

За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000022201 від 5 січня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість за основним платежем на 722970 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 361485 гривень; №0000012201 від 5 січня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1238925 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 619463 гривень.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що позивачем в ході перевірки не надано документи, які б підтверджували фактичну поставку нафтопродуктів позивачу його контрагентами (приватним підприємством "Марс і С", приватним підприємством "Дніпрокомплект", товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна"), а саме: записи в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-ПН; результати комісійного приймання нафти та нафтопродуктів відповідно до акту приймання нафти та нафтопродуктів за формою 5-НП та перелік осіб, які брали участь у прийманні нафти та нафтопродуктів; записи в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною; ПІБ оператора автоматизованої системи наливу; реєстри (відомості) матеріально-відповідальних осіб, переданих до бухгалтерської служби підприємства; записи в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП про надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. У наданих товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів від приватних підприємств "Марс і С" та "Дніпрокомплект", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" не зазначено номер резервуару, метод визначення маси нафтопродукту, температуру, густину та масу. Крім того, у представлених товарно-транспортних накладних зазначені номерні знаки зареєстрованих транспортних засобів, не призначених для перевезення нафтопродуктів. Позивачем в ході перевірки також не надано сертифікати відповідності та паспорти на нафтопродукти, поставлені товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна".

Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку про відсутність реальності господарських операцій з придбання нафтопродуктів у приватного підприємства "Марс і С" на суму 1208026 гривень, у приватного підприємства "Дніпрокомплект" на суму 817206 гривень, у товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" на суму 2103708 гривень та у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" на суму 6421104 гривень, а тому у позивача відсутнє право на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за операціями із вказаними контрагентами. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, складені на оформлення цих операцій, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, оскільки не відповідають вимогам статей 1, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24 травня 1995 року, статті 44 Податкового кодексу України.

28 серпня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (покупець) та приватним підприємством "Марс і С" (постачальник) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №112-08-14/НП, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до пункту 5.2 цього договору товар поставляється покупцеві в межах об'єму, в кількості і за ціною, визначених у відповідних додаткових угодах.

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату за товар, шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього Договору, на поточний рахунок постачальника (том І а.с.73-75).

На виконання умов згаданого договору позивачем придбано у приватного підприємства "Марс і С" паливо дизельне Євро ДТ-Л-К5 сорт С в об'ємі 39120 л за ціною 15,68 гривень на загальну суму 613401,60 гривень, в тому чисті податок на додану вартість 102233,60 гривень, та 39120 л за ціною 15,20 гривень на загальну суму 594624 гривень, в тому чисті податок на додану вартість 99104 гривень.

Контрагентом позивача на поставлений товар виписано видаткові та податкові накладні, із зазначенням постачальника та одержувача товарів, найменування товару, його кількості, ціни без податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, загальної суми, дати складення, підписи та печатки сторін.

Щодо правовідносин позивача з приватним підприємством "Дніпрокомплект" 3 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (покупець) та приватним підприємством "Дніпрокомплект" (продавець) укладено договір поставки №030404, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцеві нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість. Згідно з пунктом 1.4 цього договору асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами або їх представниками на кожну окрему партію рахунками-фактурами або витратними накладними.

У період липня-вересня 2012 року позивачем придбано у приватного підприємства "Дніпрокомплект" бензин А-80 на загальну суму 1127532 гривень, в тому числі податок на додану вартість 187923 гривень.

Щодо господарських правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" то 22 липня 2013 року позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" (постачальник) укладено договір поставки товару №13-57-М, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує вартість паливно-мастильних матеріалів (товар) в кількості відповідно до додатків до договору, виставлених рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Згідно пункту 3.1 цього договору постачальник передає товар по кількості і якості відповідно до видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Доставка товару здійснюється автоперевезенням, залізничним транспортом постачальника або допускається само вивіз товару транспортом покупця за власний кошт (пункт 3.8).

Покупець здійснює оплату товару згідно виставлених постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У період 2013-2014 років позивачем, на виконання умов згаданого договору, придбано у товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" паливо дизельне та бензин автомобільний неетильований АИ-92 на загальну суму 2103703,45 гривень, в тому чисті податок на додану вартість 350617,23 гривень.

Контрагентом позивача на поставлений товар виписано видаткові та податкові накладні, із зазначенням постачальника та одержувача товарів, найменування товару, його кількості, ціни без податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, загальної суми, дати складення, підписи та печатки сторін.

Щодо господарських правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" судом встановлено наступне.

3 серпня 2012 року позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" (постачальник) укладено договір поставки №9, за умовами якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість та асортимент товару зазначається у накладних на відвантаження.

Згідно пункту 2.2 цього договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною. Ціна на товар формується постачальником і зазначається у видатковій накладній (пункт 3.1). Розрахунок покупцем за товар здійснюється згідно виставленого постачальником рахунку у національній валюті України, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивачем, на виконання умов згаданого договору, придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" бензин та дизельне паливо на загальну суму 6421104 гривень, в тому чисті податок на додану вартість 1070184 гривень.

Контрагентом позивача на поставлений товар виписано видаткові та податкові накладні, із зазначенням постачальника та одержувача товарів, найменування товару, його кількості, ціни без податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, загальної суми, дати складення, підписи та печатки сторін.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено статтею 139 Податкового кодексу України. Так, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору приватним підприємством "Марс і С" забезпечено доставку палива дизельного, визначеного у видаткових накладних, на склад покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними №12 від 29 серпня 2014 року та №13 від 4 вересня 2014 року, які містять відомості про перевізника, замовника та вантажоодержувача, транспортний засіб, водія, вантаж, пункт навантаження (місто Коростень, вул. Хмельницького, 18) та розвантаження (місто Марківці).

Постачальником на поставлений товар надано позивачу сертифікат його відповідності серії ДІ №UA 1.145.0019464-14 та паспорт якості №1636 заводу-виробника ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", Білорусія.

Товар прийнято уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" згідно довіреностей №84 від 27 серпня 2014 та №87 від 3 вересня 2014 року.

Позивачем проведено розрахунок з приватним підприємством "Марс і С" за поставлене дизельне топливо, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

По операціях позивача з приватним підприємством "Дніпрокомплект", суд першої інстанції виходив з того, що контрагентом позивача на поставлений товар виписано рахунки, видаткові та податкові накладні, а також забезпечено доставку бензину покупцю, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, приватним підприємством "Дніпрокомплект" якість поставленого бензину підтверджено сертифікатами його відповідності, наданих заводом-виробника ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод", Білорусія.

Сторонами договору проведено повний розрахунок за поставлений бензин.

При цьому судом встановлено, що господарські операції позивача з приватним підприємством "Дніпрокомплект" за вказаний період уже були предметом планової документальної виїзної перевірки, проведеної Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією з питань дотримання податкового законодавства приватним підприємством "Дніпрокомплект" за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, про що складено акт за №79/1/04-03-22-01-08/25018797 від 16 січня 2014 року.

Відповідач дійшов до висновків, які виклав в акті перевірки від 17 грудня 2015 року, з урахуванням обставин, встановлених Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією за наслідками перевірки приватного підприємства "Дніпрокомплект" за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, що зафіксовані в акті від 16 січня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 804/12548/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, визнано протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства "Дніпрокомплект" у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, що було здійснено на підставі акту перевірки від 16 січня 2014 року №79/1/04-03-22-01-08/25018797. Зобов'язано Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ Приватного підприємства "Дніпрокомплект" у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, що було здійснено на підставі акту перевірки від 16 січня 2014 року № 79/1/04-03-22-01- 08/25018797.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 804/12548/14 набрала законної сили 1 квітня 2015 року.

Крім того, судом з'ясовано, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року, винесені Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Ерзі" суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, донарахованими внаслідок встановлення відсутності реальності господарських операцій позивача з приватним підприємством "Дніпрокомплект" з придбання бензину за умовами Договору поставки від 3 квітня 2012 року.

Приймаючи рішення в частині правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна", суд першої інстанції виходив з наступного.

Постачальником на виконання пункту 3.3 цього Договору надано позивачу на поставлений товар сертифікати його відповідності та паспорти якості заводу-виробника.

Товар прийнято уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" ОСОБА_3 згідно довіреностей.

Позивачем самостійно забезпечено доставку товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Перевезення нафтопродуктів здійснено вантажним автомобілем МАЗ 500, державний номерний знак НОМЕР_2, належного позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 8 жовтня 2008 року, а також автомобілем марки RENAULT, модель PREMIUM - 270 (паливо цистерна), реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, який товариство з обмеженою відповідальністю "Ерзі" орендує у ОСОБА_4 згідно договору найму (оренди) автомобіля від 13 листопада 2014 року.

Позивачем проведено розрахунок з товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" за поставлене дизельне пальне та бензин, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписками по особовому рахунку позивача.

Приймаючи рішення в частині правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М", суд першої інстанції виходив з наступного.

Постачальником на виконання пункту 3.3 цього Договору надано позивачу на поставлений товар сертифікати його відповідності та паспорти якості заводу-виробника.

Судом встановлено, що на виконання пункту 3.10 Договору поставки постачальником забезпечено доставку частини нафтопродуктів залізничним транспортом, частину нафтопродуктів позивачем перевезено самостійно власним автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення залізничним транспортом та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти). Товар прийнято уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" ОСОБА_3 згідно довіреностей.

У судовому засіданні з'ясовано, що перевезення нафтопродуктів фактично здійснено вантажним автомобілем МАЗ 500, державний номерний знак НОМЕР_2, однак у товарно-транспортній накладній, внаслідок помилки номерний знак автомобіля вказано невірно, замість НОМЕР_2 зазначено НОМЕР_4.

Позивачем проведено розрахунок з даним контрагентом за поставлене бензин та дизельне паливо, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача.

У бухгалтерському обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" господарські операції з придбання нафтопродуктів у згаданих контрагентів-постачальників відображені проведеннями: Дт рахунок 28 "Виробничі запаси", К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а їх оприбуткування позивач здійснював на підставі виписаних постачальниками рахунків, видаткових та податкових накладних.

Суд першої інстанції також виходив з того, що придбані у приватного підприємства "Марс і С", приватного підприємства "Дніпрокомплект", у товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Народна" та у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-М" нафтопродукти позивач зберігав на нафтобазі у с. Марківці, вул. Нивки, 60, Тисменицького району Івано-Франківської області.

З цією метою позивачем орендовано у товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол-нафта" резервуари №7, 8, 9, 13, 14, 16 загальним об'ємом 300 м 3 , що розташовані на нафтобазі у с. Марківці, вул. Нивки, 60, Тисменицького району Івано-Франківської області, про що сторонами складено та підписано договори оренди нежитлових приміщень від 2 січня 2013 року №02/01-13 та від 2 січня 2014 року №02/01-14. Додатками №1 від 1 травня 2013 року до вказаних договорів передбачено, що як виключення, у випадку перевищення кількості пального, отриманого товариством з обмеженою відповідальністю "Ерзі", та наявності вільних об'ємів для зберігання пального, використовувати резервуар №3 об'ємом 400 м 3 .

Зберігання нафтопродуктів позивача здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю "Вікол-нафта" (зберігач) на підставі укладеного ними договору на надання послуг від 2 січня 2013 року №1-зб, за умовами якого поклажодавець (позивач) передає, а зберігач приймає на відповідальне збереження і відвантажує за рознарядкою поклажодавця нафтопродукти (дизельне пальне, світлі нафтопродукти

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при транспортуванні та прийомі нафтопродуктів необхідно керуватись Інструкцією про порядок прийомки, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ Мінпаливенерго № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року).

Позивачем не представлено: записи в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП; результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів згідно акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП та перелік осіб, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів; записи в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною; ПІБ оператора автоматизованої системи наливу; реєстри (відомості) матеріально відповідальних осіб, переданих до бухгалтерської служби підприємства; записи в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП про надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Також позивачем не надано журналів обліку надходження нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 29 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі:

відсутності на автоцистернах пломб вантажовідправника, їх пошкодження (у разі пломбування автоцистерни) або невідповідності їх відбитку печатки на товарно-транспортній накладній;

відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни;

несправності зливного пристрою автомобільної цистерни;

несправності заземлювального пристрою;

настання грози;

неналежного оформлення або відсутності товарно-транспортної накладної;

наявності підтоварної води і механічних домішок у нафтопродуктах;

невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів;

відсутності паспорта якості нафтопродукту або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, не зазначені усі показники якості);

відсутності серед супровідних документів на нафтопродукти декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Щодо твердження суду першої інстанції про неможливість застосування вказаних правил, оскільки позивач здійснює саме оптову торгівлю нафтопродуктами, то такі не ґрунтуються на аналізі норм права. Так статтею 1 вказаних Правил зазначено, що ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані з установленому порядку.

Відтак вказані правила крім регулювання роздрібної торгівлі, встановлюють порядок приймання нафтопродуктів.

Документом, що засвідчує якість продукції, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Постачальник направляє Покупцю сертифікат якості (або інший документ, що підтверджує якість продукції).

Водночас в матеріалах справи такі сертифікати відсутні.

В матеріалах справи наявні ТТН на перевезення нафтопродуктів від ПП «Дніпрокомплект» не відповідають формі визначеній Інструкцією №281/171/578/155 від 20 травня 2008 року - Додаток №3 форма №1-ТТН (нафтопродукт).

Крім того на підставі інформації наданої Оперативним управлінням ДПІ Франківську встановлено, що згідно представлених до перевірки ТТН на перевезення нафтопродуктів від ПП «Марс і С» (код 19397247), ПП «Дніпрокомплект» (код 25018797) та ТОВ «НК «Народна» (38675288) на зазначені в ТТН номерні знаки зареєстровані транспортні засоби не призначені для перевезення нафтопродуктів.

Відповідно до наданої інформації ОУ ДПІ у м. Івано-Франківську листами від 24 липня 2015 року №7357/14/09-15-07/15/3359 та від 4 листопада 2015 року №10253/14/09-15-07-05/5001 на підставі отриманих даних з Управління державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області листом від 23 липня 2015 року №16/2324 та від 12 серпня 2015 року №16/2520 встановлено, що за номерним знаком АІ 5474 СІ зареєстровано сідловий тягач - Е Volvo FH 12.460, а за номерним знаком АІ 0054 XX зареєстровано причіп легковий - В, що не призначено для перевезення нафтопродуктів.

За номерним знаком СВ 5615 ЛА зареєстровано мотоцикл - А, а за номерним знаком СВ 6425 XX зареєстровано напівпричіп - самоскид, що не призначено для перевезення нафтопродуктів.

За номерним знаком AT1813АЕ зареєстровано MERCEDES-BENZ 180 (седан), що не призначено для перевезення нафтопродуктів.

Твердження позивача про внесення помилкових номерних знаків в ТТН є беззмістовним, оскільки такі «помилки» були здійснені неодноразово, по різних постачальниках та транспортних засобах.

Також слід зазначити, що позивачем не надано документів, які підтверджують прийняття (документи складського обліку), оприбуткування та відвантаження ТМЦ, тобто вчинення дій, обов'язкових по укладених договорах поставки.

Оскільки позивачем не надано первинних документів, необхідних для встановлення реальності вчинення господарських операцій та виявлені дефекти в поданих документах (зокрема в поданих ТТН), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року по справі № 809/275/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2016 року