Постанова

від 09.11.2016 по справі 813/3044/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року справа № 813/3044/16

13 год. 21 хв. зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства Геліос до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство Геліос звернулося до суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008661200 та №0008641200 від 26.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача, відповідач прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачу нараховано штраф за порушення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується із висновками відповідача про порушення Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, оскільки вважає, що своєчасно та в повному обсязі сплатив орендну плату з юридичних осіб, що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі, передбаченому ст.126 Податкового кодексу України.

Представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що актом камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету встановлено, факт порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованої суми грошового зобов'язання у поданих ним податкових декларацій. За порушення строків сплати таких зобов'язань до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 126 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, а тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство Геліос (надалі - ТзОВ НВП Геліос ), код ЄДРПОУ 21130758, знаходиться за адресою: 48100, Тернопільська область, Теребовлянський район, м.Теребовля, вул.Шевченка, буд.171, зареєстроване 12.11.1996 та 15.11.1996 взято на облік платників податків за №283.

Відповідно до пп. 20.1.1 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) 26.08.2016 Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

За результатами перевірки складено акт №000446/13-07-12/21130758 та акт №000444/13-07-12/2113758 від 26.08.2016 про результати перевірки дотримання вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (надалі - Акти перевірок)(а.с.7-8).

Проведеною перевіркою встановлено затримку сплати самостійно визначеної узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у період з 31.05.2016 по 30.06.2016 на 31 календарних днів; у період з 31.03.2016 по 28.04.2016 на 29 календарних днів; у період з 01.05.2016 по 27.05.2016 на 27 календарних днів; у період з 01.07.2016 по 27.07.2016 на 27 календарних днів; у період з 01.07.2016 по 27.07.2016 на 27 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі Актів перевірок відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0008661200 та №0008641200 від 26.08.2016, згідно з якими за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання на позивача накладено штраф на суму 7956,24грн та 7508,95грн. відповідно (а.с.9-10).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями №0008661200 та №0008641200 від 26.08.2016, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень - рішень.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно з п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування відповідно до п.п.271.1.1 п.271.1 ст.270 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п. 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 вказаного Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.4 ст.287 ПК України закріплено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень ПК України, 27.01.2016 позивач в електронному вигляді направив до органів податкової служби податкову декларацію з плати за землю з відміткою звітна за 2016 із задекларованою сумою, яка підлягає нарахуванню зі сплати орендної плати за землю в розмірі 17170,98грн. на місяць. Згідно з квитанцією №2 декларація прийнята ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області та зареєстрована за №9005839483 (а.с. 66).

Відповідно до пункту 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених вказаним Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, а платник податків зобов'язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 вказаного Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених зазначеною статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 вказаної статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п.169.4 ст.169 вказаного Кодексу, то штрафи, визначені в зазначеному пункті, не застосовуються.

16.02.2016 позивачем в електронному вигляді направлено до органів податкової служби (до закінчення граничного строку подання декларації) податкову декларацію з плати за землю на 2016 з відміткою звітна нова із задекларованою сумою, яка підлягає нарахуванню зі сплати орендної плати за землю в розмірі 47039,73грн на місяць. Згідно з квитанцією №2 вказана декларація прийнята ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області та зареєстрована за №9018139962 (а.с. 67).

Відповідно до ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені зазначеним Кодексом, законами з питань митної справи. За правилами п.31.1 ст.31 вказаного Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За змістом п. 38.2 ст. 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена ст. 126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений вказаним Кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що висновки податкового органу про несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з плати з землю за 2016 не відповідають дійсності, оскільки суми, які визначені у поданих деклараціях, перераховано підприємством у строки, передбачені законодавством. На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано суду копії платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення №5713 від 01.03.2016 за лютий 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с. 18);

- платіжне доручення №5733 від 28.03.2016 за березень 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с.19);

- платіжне доручення №5784 від 28.04.2016 за квітень 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с.20);

- платіжне доручення №5812 від 27.05.2016 за травень 2016 у розмірі 47039,80грн. (а.с. 21);

- платіжне доручення №5839 від 30.06.2016 за червень 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с. 22);

- платіжне доручення №5866 від 27.07.2016 за липень 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с. 23);

- платіжне доручення №5897 від 29.08.2016 за серпень 2016 року у розмірі 47039,80грн. (а.с. 35).

Згідно з актом №1391-07 від 07.11.2015 щодо проведення звірення розрахунку платника за період з 01.01.2016 по 07.11.2016 (а.с. 60) за всіма показниками розбіжності в позивача та відповідача за спірні періоди відсутні.

Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано прийняв оскаржені податкові повідомлення - рішення, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, то в задоволенні такої необхідно відмовити, оскільки такі дії не мають самостійного юридичного значення та охоплюються позовною вимогою про визнання протиправним та скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень, яка судом задоволена.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити в частині визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ч.3 ст. 94 КАС України, згідно з якою, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1378 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5907 від 08.09.2016. В позовній заяві заявлено по одній вимозі як майнового, так і немайнового характеру. Тому, за звернення до суду з позовом позивач мав сплатити судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено частково, та не сплату позивачем судового збору в повному обсязі, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0008661200 від 26.08.2016 та №0008641200 від 26.08.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 14 листопада 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик