Постанова

від 04.04.2019 по справі 813/3044/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №813/3044/16

адміністративне провадження №К/9901/35497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гулика А.Г. від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Большакової О.О., Глушка І.В. від 02 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Геліос до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство Геліос (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2016 року №0008661200 та №0008641200, якими до платника податків за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов'язання з орендної плати за землю застосовано штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Товариством узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2016 рік, оскільки наявними платіжними дорученнями повністю підтверджено факт своєчасної сплати зобов'язань у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2016 року №0008661200 та №0008641200; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач своєчасно сплатив узгоджені грошові зобов'язання з плати за землю за 2016 рік, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірення розрахунків платника податків, а відповідачем не доведено факту вчинення Товариством правопорушення щодо несвоєчасної сплати податку, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Водночас, відмовляючи у задоволенні вимог про визнання протиправними дій, суд зазначив, що такі дії не мають самостійного юридичного значення та охоплюються позовною вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Однак зміст касаційної скарги свідчить про незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов'язань щодо плати за землю у 2016 році за межами граничних строків їх сплати. Вказує, що частина сплачених позивачем коштів зараховувалась у рахунок погашення недоїмки із затримкою, а інша частина переносилась у переплату.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2016 року позивачем в електронному вигляді направлено до контролюючого органу звітну нову податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), згідно якої задекларовано річну суму орендної плати за 2016 рік у розмірі 564476,83 грн., місячний платіж становить 47039,73 грн. Декларація прийнята Інспекцією та зареєстрована за №9018139962, що підтверджується квитанцією №2.

Задекларовані Товариством суми орендної плати за лютий-липень 2016 року були сплачені ним в повному обсязі (місячний платіж 47039,80 грн.) згідно платіжних доручень: №5713 від 01 березня 2016 року; №5733 від 28 березня 2016 року; №5784 від 28 квітня 2016 року; №5812 від 27 травня 2016 року; №5839 від 30 червня 2016 року; №5866 від 27 липня 2016; №5897 від 29 серпня 2016 року.

В подальшому відповідачем проведені перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами яких 26 серпня 2016 року складено акти №000446/13-07-12/21130758 та №000444/13-07-12/2113758, у яких встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, а саме: у період з 31 травня 2016 року по 30 червня 2016 року на 31 календарних днів; у період з 31 березня 2016 року по 28 квітня 2016 року на 29 календарних днів; у період з 01 травня 2016 року по 27 травня 2016 року на 27 календарних днів; у період з 01 липня 2016 року по 27 липня 2016 року на 27 календарних днів; у період з 01 липня 2016 року по 27 липня 2016 року на 27 календарних днів, чим порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України.

На підставі актів перевірок відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2016 року №0008661200 та №0008641200, згідно з якими на підставі статті 126 ПК України за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання на позивача накладено штраф у розмірі 7956,24 грн. та 7508,95 грн. відповідно.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Як визначено пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Враховуючи, що позивачем своєчасно, тобто у строки, встановлені пунктом 287.3 статті 287 ПК України, сплачено узгоджені грошові зобов'язання по орендній платі за землю за лютий-липень 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, актом звірення розрахунків платника податків та не спростовано відповідачем, а також беручи до уваги ненадання відповідачем доказів наявності у позивача податкового боргу, обставини чого могли б зумовлювати зарахування сплачених Товариством коштів у рахунок погашення такого згідно з черговістю його виникнення, розрахунку суми такого боргу, з якого б вбачались підстави й період його виникнення, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що, у даному випадку, позивач виконав свої зобов'язання протягом граничних строків.

Як правильно зазначено судами, відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи по суті), не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення Товариством правопорушення щодо несвоєчасної сплати податку, який б зумовлював застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

За наведеного висновок судів у справі, що розглядається, про протиправність застосування до Товариства штрафних санкцій ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, та дублюють аргументи заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду