Рішення

від 09.11.2016 по справі 910/15513/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/15513/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КОМЕТА»

до Житомирської обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №н/б від 156.01.2016

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 4275/30/2-16 від 05.09.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" до Житомирської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, зокрема, винести на розгляд Житомирської обласної ради питання щодо укладення з ТОВ ТД КОМЕТА договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 порушено провадження у справі № 910/15513/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2016 повідомив, що оригіналів документів наразі надати не може.

Представник відповідача подав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.10.2016, для витребування у позивача оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору та подав суду письмові заперечення, які залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.10.2016, для дослідження доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 21.10.2016 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач клопотав про розгляд справи без участі його представника.

Представники сторін у судове засідання 26.10.2016 не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, позивач про причини неявки не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.10.2016 відкладено розгляд сррави до 09.11.2016, у з в'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 09.11.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив відмовити у позові повністю.

У судовому засіданні 09.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Заявою від 04.07.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 без зміни її меж та цільового призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, в зв'язку з тим, що позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю ТД КОМЕТА стверджує, що Житомирська обласна державна адміністрація ухиляється від виконання свого обов'язку щодо прийняти рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки та укладення такого договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують реалізацію наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» , статтею 1 якого визначається, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За приписами ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі» , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу виконавчої влади.

Як встановлено судом, 05.05.16. відбулось засідання комісії облдержадміністрації по розгляду звернень підприємств, організацій, установ та громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів та погоджено матеріали про надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 в межах Високопічської сільської ради Житомирського району, за умови виправлення позивачем певних зауважень. Також на засіданні комісії прийнято рішення рекомендувати Житомирській обласній державній адміністрації видати розпорядження про надання в оренду вказаної земельної ділянки після виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю ТД КОМЕТА наступних зауважень:

- відсутні графічні матеріали - обласне управління водних ресурсів, обласне управлння лісового та мисливського господарства, головне управління Держсанепідслужби у Житомирській області, департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства облдержадміністрації;

- розбіжність площі земельної ділянки у спеціальному дозволі на користування надрами та відведенні земельної ділянки. Відсутні графічні матеріали та довідка з державної статистичної звітності (форма 6-зем) - Держсільгоспінспекція у Житомирській області;

- відсутні документація із землеустрою (ст. 29 Закону України Про землеустрій ) та проект рекультивації порушених земель (ст. 166 Земельного кодексу України) - управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації;

- відсутня документація із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки - головне управління Держкадастру у Житомирській області.

Водночас, доказів щодо виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю ТД КОМЕТА зауважень комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів, зазначених у протоколі № 2 від 05.05.16., позивачем суду не надано.

Відтак, наразі рішення Житомирської обласної державної адміністрації про передачу позивачу земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003, яке відповідно до приписів Земельного кодексу України є підставою для укладення відповідного договору оренди, не прийнято.

Крім того, відповідач пояснив суду, що обов'язковість проведення землеустрою визначено ст. 20 Закону України Про землеустрій . Посилання позивача на ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України в даній ситуації є необгрунтованим, оскільки право власності на спірні земельні ділянки за облдержадміністрацією не зареєстровано. Підстава для реєстрації права власності на дані земельні ділянки за облдержадміністрацією на даний час немає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту та виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відтак, розгляд справи судом є наслідком суб'єктивного уявлення сторони про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та у процесі такого розгляду суд, на підставі наявних у справі доказів та пояснень учасників процесу, встановлених встановлює наявність або відсутність такого порушення.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача в частині зобов'язання Житомирської обласної державної адміністрації винести на розгляд питання про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю ТД КОМЕТА договору оренди земельної ділянки та безпосередньо прийняти рішення про укладення договору є передчасними, оскільки права позивача в цій частині на момент прийняття рішення не є порушеними.

Крім того, прийняття рішень з того чи іншого приводу в галузі земельних відносин належить до виключної компетенції відповідних органів, в тому числі, Житомирської обласної державної адміністрації, в той час як суд не наділений повноваженнями щодо надання певних вказівок таким органам стосовно прийняття відповідних рішень.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та наведені обґрунтування, враховуючи встановлені судом обставини та керуючись нормами чинного законодавства України, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016.

Суддя І.О. Андреїшина