Постанова

від 25.01.2017 по справі 910/15513/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 910/15513/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Зубенко О.В. - дов. б/н від 30.11.2016р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2016р.

у справі № 910/15513/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета"

до Житомирської обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 25.01.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач) про зобов'язання вчинити дії, зокрема, винести на розгляд Житомирської обласної ради питання щодо укладення з ТОВ "ТД КОМЕТА" договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" зазначало, що Житомирська обласна державна адміністрація ухиляється від виконання свого обов'язку щодо прийняття рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки та укладення такого договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2016р. у справі №910/15513/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 30.11.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заявою від 04.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 без зміни її меж та цільового призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, у зв'язку з тим, що позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Статтею 4 ГПК України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують реалізацію наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 1 якого визначається, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За приписами ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу виконавчої влади.

Як встановлено судом, 05.05.2016р. відбулось засідання комісії облдержадміністрації по розгляду звернень підприємств, організацій, установ та громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів та погоджено матеріали про надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 в межах Високопічської сільської ради Житомирського району, за умови виправлення позивачем певних зауважень.

Також на засіданні комісії прийнято рішення рекомендувати голові Житомирської обласної державної адміністрації видати розпорядження про надання в оренду вказаної земельної ділянки після виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" наступних зауважень:

- відсутні графічні матеріали - обласне управління водних ресурсів, обласне управлння лісового та мисливського господарства, головне управління Держсанепідслужби у Житомирській області, департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства облдержадміністрації;

- розбіжність площі земельної ділянки у спеціальному дозволі на користування надрами та відведенні земельної ділянки. Відсутні графічні матеріали та довідка з державної статистичної звітності (форма 6-зем) - Держсільгоспінспекція у Житомирській області;

- відсутні документація із землеустрою (ст. 29 Закону України "Про землеустрій") та проект рекультивації порушених земель (ст. 166 Земельного кодексу України) - управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації;

- відсутня документація із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки - головне управління Держкадастру у Житомирській області.

Водночас, доказів щодо виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" зауважень комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів, зазначених у протоколі № 2 від 05.05.2016р., позивачем суду не надано.

Відтак, наразі рішення Житомирської обласної державної адміністрації про передачу позивачу земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003, яке відповідно до приписів Земельного кодексу України є підставою для укладення відповідного договору оренди, не прийнято.

Крім того, в суді першої інстанції відповідач зауважував про обов'язковість проведення землеустрою, що визначено ст. 20 Закону України "Про землеустрій".

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції позивач посилався на відсутність підстав для надання ним проекту землеустрою згідно ч.1 ст.123 ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822081500:05:000:0003 за адресою: Житомирська область, с/рада Високопічська з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами, відноситься до державної власності, власником якої є Держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022489, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявною в матеріалах справи.

При цьому в Державному реєстрі відсутні дані щодо розміру земельної ділянки з кадастровим номером 1822081500:05:000:0003, про надання якої в оренду клопоче позивач, а згідно спеціального дозволу на користування надрами №1072 від 23.09.1997р., позивачу надано дозвіл на видобування незмінного гранодіориту, придатного до видобування блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи придатні для виробництва щебеню будівельного на Покостівському родовищі, ділянка Комета, в Житомирській області Житомирському районі, 1.5 км на північний схід від с.Покостівка, площею 2, 75 га, що є відмінною від площі земельної ділянки, про надання якої в оренду заявляє позивач.

Спеціальний дозвіл діє до 23.09.2017р., і одне лише його надання не свідчить про відсутність у позивача обов'язку на виправлення усіх зауважень, викладених в протоколі №2 засідання комісії від 05.05.2016р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту та виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відтак, розгляд справи судом є наслідком суб'єктивного уявлення сторони про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та у процесі такого розгляду суд, на підставі наявних у справі доказів та пояснень учасників процесу, встановлює наявність або відсутність такого порушення.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача в частині зобов'язання Житомирської обласної державної адміністрації винести на розгляд Житомирської обласної ради питання про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" договору оренди земельної ділянки та безпосередньо прийняти рішення про укладення договору є передчасними, оскільки права позивача в цій частині на момент прийняття рішення судом не є порушеними.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Господарський суд не наділений будь-якими нормами діючого законодавства України правом зобов'язувати власника земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, приймати рішення щодо земельних ділянок. Тим більше, що чинним законодавством встановлено певний порядок прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Таким чином, прийняття рішень з того чи іншого приводу в галузі земельних відносин належить до виключної компетенції відповідних органів, в тому числі, Житомирської обласної державної адміністрації, в той час як суд не наділений повноваженнями щодо надання певних вказівок таким органам стосовно прийняття відповідних рішень, в тому числі ї прийняття рішення про укладення з ТОВ ТД Комета договору оренди спірної земельної ділянки.

Під час розгляду справи також встановлено, що відповідні зауваження, про які зазначено в протоколі №2 засідання комісії від 05.05.2016р., при умові виправлення яких позивачем, матеріали про надання в оренду земельної ділянки є погодженими, позивачем не виправлені, замість того, заявлено вимоги, що є предметом розгляду у справі.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та наведені обґрунтування, враховуючи встановлені судом обставини та керуючись нормами чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2016р. у справі №910/15513/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2016р. у справі №910/15513/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/15513/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

С.А. Гончаров