Постанова

від 06.04.2017 по справі 910/15513/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 910/15513/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі№910/15513/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" доЖитомирської обласної державної адміністрації прозобов'язання вчинити дії

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" звернулось з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: винести на розгляд Житомирської обласної ради питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки та прийняти рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами ухилення Житомирської обласної державної адміністрації від виконання свого обов'язку щодо прийняття рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки та фактичного укладення такого договору. При цьому позивач посилався на приписи статей 122 - 125, 152 Земельного кодексу України, статей 1, 3, 4, 16 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2016, ухваленим суддею Андреїшиною І.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що вимоги позивача в частині зобов'язання Житомирської обласної державної адміністрації винести на розгляд Житомирської обласної ради питання про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки є передчасними, оскільки права позивача в цій частині на момент прийняття рішення судом не є порушеними. Окрім цього, відмовляючи у вимозі щодо прийняття рішення про укладення договору оренди земельної ділянки, суд виходив з того, що вирішення зазначеного питання віднесено до виключної компетенції відповідача. При цьому суд керувався приписами статті 15 Цивільного кодексу України, статей 17, 93, 122, 124, Земельного кодексу України, статей 20, 29 Закону України "Про землеустрій".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Михальської Ю.Б., Гончарова С.А., постановою від 25.01.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судами того, що у зв'язку із продовженням позивачу дії дозволу на користування надрами, останній звернувся з заявою до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки площею 3,1155 га. Скаржник наголошує на тому, що всупереч нормам законодавства, Житомирська обласна держана адміністрація ухилилась від обов'язку винесення на розгляд питання щодо укладення з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 12, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 3, 4, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою від 27.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 05.04.2017 № 08.03-04/1324, у зв'язку з направленням судді Корсака В.А. для участі у тестуванні в рамках конкурсу до Верховного суду, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва №910/15513/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.04.2017 у справі №910/15513/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОМЕТА" про зобов'язання відповідача винести на розгляд Житомирської обласної ради питання щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки площею 3,1155 га з кадастровим номером 1822081500:05:000:0003, а також вимога про прийняття рішення щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки. Як стверджував позивач, спір у даній справі виник внаслідок ухилення Житомирської обласної державної адміністрації від виконання свого обов'язку щодо прийняття рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з недоведеності позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне. Судами установлено, що заявою від 04.07.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 без зміни її меж та цільового призначення, для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, у зв'язку з тим, що позивачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 1 якого встановлено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Згідно з приписами статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. За приписами частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. У відповідності до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Як визначено у статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За змістом статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу виконавчої влади. Як встановлено судами, 05.05.2016 відбулось засідання комісії Житомирської обласної державної адміністрації з розгляду звернень підприємств, організацій, установ та громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів та погоджено матеріали про надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,1155 га, кадастровий номер земельної ділянки 1822081500:05:000:0003 в межах Високопічської сільської ради Житомирського району, за умови виправлення позивачем певних зауважень. Також на засіданні комісії прийнято рішення рекомендувати голові Житомирської обласної державної адміністрації видати розпорядження про надання в оренду вказаної земельної ділянки після виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" наступних зауважень: відсутні графічні матеріали - обласне управління водних ресурсів, обласне управління лісового та мисливського господарства, головне управління Держсанепідслужби у Житомирській області, департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства облдержадміністрації; розбіжність площі земельної ділянки у спеціальному дозволі на користування надрами та відведенні земельної ділянки. Відсутні графічні матеріали та довідка з державної статистичної звітності (форма 6-зем) - Держсільгоспінспекція у Житомирській області; відсутня документація із землеустрою (статті 29 Закону України "Про землеустрій") та проект рекультивації порушених земель (стаття 166 Земельного кодексу України) - управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації; відсутня документація із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки - головне управління Держкадастру у Житомирській області. Водночас докази виправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" зауважень комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання в користування земельних ділянок та водних об'єктів, зазначених у протоколі № 2 від 05.05.2016, позивачем не надано, а у матеріалах такі докази відсутні. Крім того, під час розгляду спору відповідач зауважував про обов'язковість проведення землеустрою, визначеного статтею 20 Закону України "Про землеустрій". Судами установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822081500:05:000:0003 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами, відноситься до державної власності, власником якої є держава в особі Житомирської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022489, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявною в матеріалах справи. При цьому в Державному реєстрі відсутні дані щодо розміру земельної ділянки з кадастровим номером 1822081500:05:000:0003, про надання якої в оренду клопоче позивач, а згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №1072 від 23.09.1997, позивачу надано дозвіл на видобування незмінного гранодіориту, придатного до видобування блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи придатні для виробництва щебеню будівельного на Покостівському родовищі, ділянка Комета, в Житомирській області Житомирському районі, 1,5 км. на північний схід від с. Покостівка, площею 2,75 га, що є відмінною від площі земельної ділянки, про надання якої в оренду заявляє позивач. Спеціальний дозвіл діє до 23.09.2017, і одна лише його наявність не свідчить про відсутність у позивача обов'язку на виправлення усіх зауважень, викладених в протоколі №2 засідання комісії від 05.05.2016. Відповідно до сатини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Тобто, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту та виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Відтак, розгляд справи судом є наслідком суб'єктивного уявлення сторони про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та у процесі такого розгляду суд, на підставі наявних у справі доказів та пояснень учасників процесу, встановлює наявність або відсутність такого порушення. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача в частині зобов'язання винести на розгляд Житомирської обласної ради питання про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки є передчасними, оскільки права позивача в цій частині на момент прийняття рішення судом не є порушеними. Окрім цього, пунктом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Таким чином, надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі". Господарський суд не наділений правом зобов'язувати власника земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, приймати рішення щодо земельних ділянок. Тим більше, що чинним законодавством встановлено певний порядок прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки в оренду. Таким чином, прийняття рішень з того чи іншого питання в галузі земельних відносин належить до виключної компетенції відповідних органів, в тому числі, Житомирської обласної державної адміністрації, в той час як суд не наділений повноваженнями щодо надання певних вказівок таким органам стосовно прийняття відповідних рішень. З таких обставин, також визнається правомірним висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині прийняття рішення про укладення з позивачем договору оренди спірної земельної ділянки. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Комета" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі №910/15513/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга