Рішення

від 15.11.2016 по справі 920/944/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2016 Справа № 920/944/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Завод Технолоджі Електро , м. Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання , м. Суми

про стягнення 772498 грн. 93 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача - Овсянніков О.К. (директор)

від відповідача - Сафронв М.А. (довіреність № 18-49/1638 від 28.12.2015)

За участю секретаря судового засідання - Осокіної А.М.

Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 772498 грн. 93 коп. заборгованості, у тому числі 403496 грн. 26 коп. основного боргу, 331831 грн. 09 коп. інфляційні збитки, 37171 грн. 58 коп. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати по справі .

Представником відповідача були подані до суду письмові пояснення від 11.11.2016, у яких він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму 331 831 грн. 09 коп. та 3% річних у сумі 37 171 грн. 58 коп., оскільки, на його думку, через те, що позивач помилково не взяв до уваги умови укладеного договору при здійсненні розрахунків, ним невірно розраховані вищезазначені суми.

Позивачем була подана до суду заява № 09-11-16 від 09.11.2016 про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача на свою користь 847231 грн. 84 коп., у тому числі 403496 грн. 26 коп. основного боргу, 400430 грн. 06 коп. інфляційних збитків та 43305 грн. 52 коп. - суму 3% річних.

У судовому засіданні досліджувався оригінал договору № 2420 від 24.09.2012, поданий представником відповідача для огляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між сторонами у справі був укладений договір № 2420, за умовами якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу у справі), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, іменовану надалі товар . Ціна, якість та кількість продукції визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов пункту 2.1вказаного договору поставка товару частками (партіями) допускається. Постачальник передає товар власним автомобільним транспортом на базисних умовах поставки склад покупця у м. Суми вул. Горького, 58. Під час тлумачення умов поставки мають силу міжнародні правила тлумачення міжнародних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року. Строк поставки товару вказаний у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі товару покупцеві, вказана в товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.2 договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) вказаної в рахунку на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

3.2.1 Попередня оплата в розмірі 20 % вартості товару (партії товару), вказаного в рахунку, протягом десяти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на товар.

3.2.2 Оплата у розмірі 80% вартості товару (партії товару), вказаної у рахунку, на протязі п'ятнадцяти банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Формою розрахункових документів сторони у пункті 3.3 договору визначили платіжне доручення.

Відповідно до п. 9.4 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013.

19.12.2013 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2420 від 24.09.2012, відповідно до якої пункт 9.4 договору викладено у наступній редакції: 9.4. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 .

Відповідно до умов укладеного договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки № 8-04 від 22.08.2013 та № 8-04/1 від 03.12.2013.

Згідно видаткових накладних №40 від 19.11.2013, №54 від 02.12.2013, №62 від 03.12.2013 позивач поставив відповідачу за договором № 2420 від 24.09.2012 товар на загальну суму 979077 грн. 89 коп.

Крім того, судом було встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 1 від 03.07.2014, № 2 від 07.07.2014, № 4 від 09.07.2014 позивач за усним погодженням з відповідачем поставив останньому товар (кабель) на загальну суму 168860 грн. 44 коп.

Проти факту отримання вищезазначеного товару відповідач не заперечував.

Однак, як зазначав позивач, відповідач провів часткові розрахунки за отриманий товар, перерахувавши на рахунок позивача кошти у сумі 744442 грн. 07 коп. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 403496 грн. 26 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного законодавства про поставку, оскільки саме таку правову природу має укладений між сторонами у справі договір № 2420 від 24.09.2012.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення щодо зобов'язань у договорі поставки містять норми статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує. Крім того, відповідач порушує вимоги діючого законодавства стосовно своєчасної оплати вартості отриманого за видатковими накладними (без укладення договору у письмовій формі) товару.

Оскільки відповідачем не заперечувався факт отримання товару за спірним договором, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов договору № 2420 від 24.09.2012 правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняє їх.

Також суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості і за товар, отриманий ним від позивача за видатковими накладними № 1 від 03.07.2014, № 2 від 07.07.2014, № 4 від 09.07.2014, оскільки такі вимоги також заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд доводить сторонам, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий, але не оплачений товар як на підставі договору, так і на підставі підписаних видаткових накладних, розглянутий судом у межах одного провадження, оскільки при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами позивач посилався як на підставу позову на наявність укладеного між сторонами у справі у спрощений спосіб договору поставки, однак у ході судового розгляду справи був встановлений факт укладання між сторонами договору № 2420 від 24.09.2012 і заборгованість відповідача за цим договором становить частину позовних вимог.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 33719 грн. 78 коп. суми 3% річних, 297971 грн. 83 коп. інфляційних збитків, нарахованих відповідачу у відповідності до умов договору № 2420 від 24.09.2012, а також 3 % річних у сумі 9585 грн. 65 коп. та інфляційні збитки у сумі 102458 грн. 23 коп., нараховані за несвоєчасну оплату вартості товару, отриманого за видатковими накладними.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З урахуванням наведеного, судом був здійснений перерахунок заявлених до стягнення сум. При цьому судом було взято до уваги, що сума 3% річних та сума інфляційних нарахувань на суму заборгованості, яка виникла через порушення договірних зобов'язань відповідачем, розрахована у відповідності з положеннями розділу 3 договору № 2420. Нарахування ж на суму заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем вимог ст. 692 Цивільного кодексу України (щодо зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього) здійснені позивачем з урахуванням приписів зазначеної статті з дотриманням відповідних періодів виникнення прострочення платежу.

На підставі проведеного розрахунку заявлених до стягнення сум нарахувань, суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 43305 грн. 52 коп. - 3% річних та 400430 грн. 06 коп. інфляційних збитків.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; код ЄДРПОУ 05747001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Завод Технолоджі Електро (61080, м. Харків, пр-т Гагаріна, 201; код ЄДРПОУ 38278805) 403496 грн. 26 коп. основного боргу, 43305 грн. 52 коп. суму 3% річних, 400430 грн. 06 коп. інфляційних збитків, 12710 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2016.

Суддя Ю.А.Джепа