Постанова

від 08.11.2016 по справі 922/1780/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа №922/1780/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1876 від 10.10.2016 року (з'явився в судове засідання під час оголошення про його відкладення);

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 01.07.2016 року; ОСОБА_3, завідуючий згідно наказу від 01.03.2000 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 , м.Куп'янськ, (вх.№2275Х/1-40) та апеляційну скаргу позивача - Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня , м.Куп'янськ, (вх.№2290Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року по справі №922/1780/16,

за позовом Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня , м.Куп'янськ,

до Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 , м.Куп'янськ,

про стягнення 52983,49 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року Комунальний заклад охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 , в якій просив стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2017 року в розмірі 18485,49 грн. (за період з 01.07.2012 року по 30.11.2015 року) та суму неустойки у розмірі 34498,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору, щодо своєчасного повернення орендованого приміщення, який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року по справі №922/1780/16 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 на користь Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня суму неустойки у розмірі 34498,00 грн. та судовий збір у розмірі 897,23 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року, зазначивши про задоволення позовних вимог частково в сумі 1690,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи нормативно-правових актів Куп'янської міської ради щодо регулювання орендних правовідносин. Так, підставою для застосування неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна є п. 9.3 договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.07.2007 року, в якому передбачається, що у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений договором термін орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у 10-ти кратному розмірі передбаченого розрахунку орендної плати. В розрахунку неустойки, наданому до позовної заяви, зазначається, що в основу розрахунку покладена орендна плата за період з липня 2012 року по листопад 2015 року із урахуванням, що ставка орендної плати становить 8%. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що ставка орендної плати визначається відповідно до п. 3.1 договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року. В даному пункті договору передбачається, що орендна плата визначається на підставі рішення №285-V XI сесії V скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 07.03.2007 року Про внесення змін до Положень, що регламентують відносини щодо оренди майна територіальної громади міста Куп'янська , перераховується пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Дане рішення Куп'янської міської ради було скасовано та замінено рішенням XVI сесії Куп'янської міської ради VI скликання Про затвердження Положення, що регламентує відносини щодо оренди майна територіальної громади м.Куп'янська (нова редакція) №532-VІ від 16.12.2011 року. У п. 2.3 даного нормативно-правового акту передбачається, що розмір орендної плати за користування майном комунальної власності територіальної громади м.Куп'янська визначається згідно даної Методики. Серед орендних ставок за використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Куп'янська, закріплених вищевказаним положенням, передбачається, що у разі використання приміщень орендарем за функціональним призначенням для розміщення аптек, які обслуговують пільгові категорії громадян (інваліди та ветерани ВОВ, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, певні категорії хворих, яким відпускаються ліки за пільговими рецептами) застосовується орендна ставка у розмірі 2%. Саме вказаний припис став підставою для підписання додатку до договору із визначенням процентної ставки орендної плати. На даному додатку міститься підпис та печатка позивача, а посилання представника позивача на той факт, що даний додаток ним не визнається, не базується на доказах.

Скаржник вказує, що він в силу приписів нормативно-правових актів, так і в силу додатку до договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року, сплачував орендну плату за ставкою орендної плати - 2%, у зв'язку з чим, суд першої інстанції при визначенні неустойки безпідставно застосував ставку 8% замість 2%, як передбачено додатком до договору оренди.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що неустойка, яка передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення орендованого майна є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин. Відповідно до змісту ст. 230 Господарського кодексу України даний вид майнової відповідальності є різновидом штрафних санкцій. В ч.1 ст. 231 цього ж нормативно-правового акту передбачається, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. В ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка за несвоєчасне повернення об'єкта оренди визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Однак, судом першої інстанції під час визначення розміру неустойки не було враховано вимог ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України і була застосована не подвійна плата за користування річчю, а 10-кратна, що визначена в п. 9.3 договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007. Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовані приписи ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України в частині визначення розміру неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди.

Крім того, апелянт вказує, що в його діях відсутня вина щодо порушення положень договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року щодо строків повернення майна, оскільки використання спірного майна було правомірним. При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, місцевий господарський суд не врахував того факту, що заявлені позовні вимоги із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року апеляційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач із вищевказаним рішенням суду першої інстанції також не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року в частині відмови в задоволенні позову та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наявні всі правові підстави для стягнення орендної плати за період з 01.07.2012 року по 30.11.2015 року включно, оскільки на протязі вказаного періоду відповідач користувався орендованим приміщенням, і в силу приписів п. 9.4. Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська , затвердженого рішенням Куп'янської міської ради від 16.12.2011 року №532-VI орендар не звільняється від обов'язку до моменту повернення орендодавцю орендованого майна, сплачувати орендні платежі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2016 року апеляційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня прийнято до провадження та призначено до розгляду.

10.10.2016 року відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№10180), в якому зазначає, що позивачем в основу розрахунку орендної плати покладений неправильний відсоток орендної плати 8% замість 2%. Отже, заявлені позивачем до стягнення суми є необґрунтованими.

12.10.2016 року позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№10326), в якому заперечує проти його доводів та вимог і вважає, що вони є безпідставними.

20.10.2016 року позивач надав до суду клопотання (вх.№10652), в якому просить суд:

- викликати в судове засідання голову комісії з припинення юридичної особи Комунального підприємства охорони здоров'я центральна районна аптека ОСОБА_4 або членів даної комісії ОСОБА_5, ОСОБА_6 з належним чином оформленими повноваженнями для розгляду апеляційної скарги по справі;

- завідувача Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 ОСОБА_7 позбавити повноважень на представництво відповідача в суді.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надаючи до суду клопотання (вх.№10652) про виклик в судове засідання осіб для надання пояснень, не обґрунтував та не зазначив, в чому саме полягає необхідність заслуховування їх пояснень та які обставини для розгляду даної справи необхідно встановити при заслуховуванні їх пояснень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні зазначено клопотання у зв'язку з його необґрунтованість та тим, що з огляду на приписи ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та предмет позову у даній справі, пояснення осіб, яких просить викликати позивач у судове засідання можуть бути неналежними та недопустимими доказами у справі.

У судовому засіданні 07.11.2016 року представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача проти позиції позивача заперечували з підстав викладених у відзиві, а також наголосили на тому, що підтримують вимоги своєї апеляційної скарги та просять її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №90/07, відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування приміщення в холі стаціонару КЗОЗ КЦМЛ , площею 18 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, з метою організації роботи аптечного пункту.

У відповідності до п. 2.1 даного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого нежитлового приміщення залишається територіальна громада Куп'янська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір оренди укладено строком на 3 роки до 30 червня 2010 року включно (п.10.1 договору).

Пунктом 5.4. спірного договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з п.10.6 цього ж договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

04.09.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору оренди, за якою сторони внесли зміни до п.10.6 договору в наступній редакції: 10.6. Після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі .

Додатковою угодою №3 від 30.06.2010 року, укладеною між позивачем і відповідачем, продовжено строк дії договору оренди №90/07 на два роки по 30 червня 2012 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року у справі №922/5566/14 за позовом Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня до Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Куп'янська міська рада, позовні вимоги було задоволено. Виселено Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, та передати балансоутримувачу - Коммунальному закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня . Рішення першої інстанції у справі №922/5566/14 було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та набрало законної сили.

Крім того, господарським судами неодноразово, зокрема, в межах справ №922/4227/12, №922/2786/14, №922/5566/14 досліджувалося питання чинності договору №90/07 від 01.07.2007 року, в редакції, що надана позивачем з урахуванням додаткових угод та в редакції, що надавалася відповідачем з урахуванням додатків до нього.

Так, судами зазначено, що дія договору оренди розпочинається з моменту реєстрації у відділі власності управління економіки Куп'янської міської ради Харківської області, про що повідомляється орендар. Враховуючи, що наданий відповідачем договір до матеріалів справи не реєструвався балансоутримувачем (позивачем) у відділі власності управління економіки і його дія не розпочиналася, то посилання відповідача на ту редакцію, яка надана безпосередньо ним судами були відхилені. З моменту підписання договору сторонами розпочав свою дію саме договір, який був зареєстрований, тобто, договір, який наданий до матеріалів справи позивачем.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження . Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також, відповідно до ч.2-3 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

01.12.2015 року відповідача було виселено з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою в даній справі просив стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 18485,49 грн. за період з 01.07.2012 року по 30.11.2015 року, тобто починаючи з першого дня після припинення дії договору до моменту виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем та відповідачем у справі, договір оренди, який був укладений між сторонами припинив свою дію 01.07.2012 року, що було також встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року у справі №922/5564/14. З припиненням дії договору оренди, позивач втратив статус орендодавця, тобто і зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати припинились 01.07.2012 року, тому нарахування позивачем орендної плати у розмірі 18485,49 грн. за межами строку договору є безпідставним. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, просив стягнути з відповідача на свою користь неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 34498,00 грн.

У відповідності до п. 5.4. договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойка на стягнені якої наполягає позивач передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а саме п.9.3., який встановлює, що у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений договором термін орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у 10-ти кратному розмірі передбаченого розрахунку орендної плати.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. При цьому, зазначена неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), (інформаційний лист Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України №01-06/735/2012 від 29.05.2012 року).

Судом встановлено, що порушення відповідачем строку повернення спірного майна позивачу починається з 01.07.2012 року, тобто з моменту припинення строку дії договору і не повернення майна згідно приписів п. 5.4. та п. 2.3. договору. Фактичне повернення майна відбулося 01.12.2015 року, що підтверджується відповідним актом та постановою державного виконавця.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення неустойки, однак не погоджується із розміром, який підлягає стягненню.

Як вже зазначалося, розмір неустойки на стягненні якої наполягає позивач, прямо визначений у ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. При цьому, вказана норма права містить імперативний характер і законодавцем не передбачено, що такий розмір неустойки може бути змінений за згодою сторін. Таким чином, визначення сторонами у договорі, що розмір неустойки становить десятикратний розмір розрахунку орендної плати за кожний прострочений день, прямо суперечить приписам чинного законодавства України і застосування такої міри відповідальності, зокрема, в такому розмірі є неприпустимим. Отже, оскільки сторонами все ж таки у договорі передбачена відповідальність, то такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

При розрахунку неустойки орендодавцю необхідно підрахувати вартість одного дня користування, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення.

Колегія судів апеляційної інстанції, здійснивши розрахунок суми неустойки відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та наявних між сторонами правовідносин встановила, що належною сумою до стягнення є 5970,68 грн.

Колегія суддів, відхиляє розрахунок позивача по стягненню неустойки, оскільки він здійснений всупереч чинних норм права та наявних між сторонами правовідносин. Зокрема, позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено розмір орендної плати за приміщення, а саме неправомірно взято за основу ставку орендної плати в розмірі 8%. Так, у разі використання приміщень орендарем за функціональним призначенням для розміщення аптек, які обслуговують пільгові категорії громадян (інваліди та ветерани ВОВ, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, певні категорії хворих, яким відпускаються ліки за пільговими рецептами), застосовується орендна ставка у розмірі 2%. В матеріалах справи містяться копії договорів, які підтверджуються факт обслуговування відповідачем пільгові категорії громадян. При цьому, відповідачем доведено те, що ним сплачувалась орендна плата за приміщення виходячи з розміру орендної ставки 2%.

Таким чином, розрахунок неустойки, проведений позивачем є неналежним, оскільки, по-перше, ним невірно визначено розмір орендної плати, а саме розмір орендної плати; по друге, невірно визначено розмір неустойки, а саме всупереч приписів ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів відповідача, що судом першої інстанції не досліджено того факту, що вимоги про стягнення неустойки заявлені зі спливом строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, відповідачем не було подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у суді першої інстанції, а подання такої заяви до суду апеляційної інстанції унеможливлює її прийняття та розгляд, оскільки згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта-відповідача, що в нього відсутня вина щодо порушення положень договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року щодо строків повернення майна, оскільки такі доводи вчиненні ним на підставі довільного тлумачення норм права.

Відповідач просив суд змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, а саме зазначити про задоволення позовних вимог частково в сумі 1690,88 грн., посилаючись на те, що саме така сума неустойки є непогашеною, колегія суддів зазначає.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують факт сплати відповідачем після припинення строку дії договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року орендних платежів. Вказані платіжні доручення містять посилання на спірний договір та підтверджують факт виконання відповідачем своїх обов'язків. У той час, матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем кошти, які перераховувались відповідачем платіжними дорученнями після закінчення строку дії договору оренди були повернуті, оскільки, призначення платежу за такими платіжними дорученнями визначалось - орендна плата за договором №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року , сплата комунальних платежів згідно договору №90/07 оренди нерухомого майна від 01.01.2007 року і правові підстави для її зарахування у позивача були відсутні. Таким чином, кошти, які сплачувались за своїм правовім змістом не були неустойкою і були повернути відповідачу на його розрахунковий рахунок у банківській установі, отже підстави стверджувати, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість лише у сумі 1690,88 грн. відсутні.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня . У той час, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що зумовило невірне визначення розміру позовних вимог в частині неустойки, що підлягають задоволенню та стягненню, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення суми неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю, а також про часткове задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 , оскільки викладені ним в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п.4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року по справі №922/1780/16 змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №922/1780/16 в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 19, код 01974520, р/р 26004321930001 банку Куп'янське відділення КБ Приватбанк , МФО 351533) на користь Комунального закладу охорони здоров'я Куп'янська центральна міська лікарня (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, код 32329995, р/р 35412001002380 в Куп'янському УДКСУ Харківської області, МФО 851011) суму неустойки у розмірі 5970,68 грн. та судовий збір у розмірі 155,30 грн. .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №922/1780/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.