Ухвала

від 16.11.2016 по справі 428/4698/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д..Б.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 428/4698/16-ц

Провадження № 22ц/782/813/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В.,

за участю секретарів: Подрябінкіна Я. Г., Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства " Житлосервіс Ритм " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 вересня 2016 року зазначений позов Комунального підприємства "Житлосервіс Ритм " (далі КП "Житлосервіс Ритм " або позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа Сєверодонецька міська рада, - задоволено.

З відповідача на користь КП "Житлосервіс Ритм " стягнуто заборгованість за Договором на оренду нежилого приміщення №4 від 20 липня 2009 року в розмірі 31.172,19 гривень, а також понесені позивачем судові витрати в сумі 1.378,00 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив: рішення місцевого суду скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що з 14 квітня 2014 року на нього, як на спеціального суб'єкта підприємницької діяльності, розповсюджується дія статті 7 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції стосовно звільнення від сплати орендної плати. Але, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначену норму матеріального права до правовідносин сторін не застосував. Також, місцевим судом були порушені статті 96,118 ЦПК України, оскільки попередньо про стягнення зазначеної заборгованості в порядку наказного провадження, позивач не звертався.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду за доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що 20 липня 2009 року між КП "Житлосервіс Ритм ", як орендодавцем та приватним адвокатом - ОСОБА_2 як орендарем, було укладено Договір № 4 на оренду нежитлового приміщення (далі Договір № 4). За умовами цього договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 59,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для надання юридичних послуг. Відповідно до розділу 5 Договору № 4 сторони визначили порядок нарахування та сплати орендної плати. Згідно з пунктом 3.2.11 Договору № 4 орендар зобов'язувався вчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (а. с. 4 - 5).

Зазначене нежитлове приміщення у задовільному технічному стане було прийнято ОСОБА_2, що підтверджується даними Акту прийняття-передачі від 20 липня 2009 року (а.с.10).

01 червня 2010 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 4, якою погодили механізм нарахування розміру орендної плати за відповідною формулою на строк до 30.04.2013 року (а. с. 6).

01 травня 2013 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору №4, якою також погодили механізм нарахування розміру орендної плати за відповідною формулою на строк до 29.04.2016 року ( а. с. 7).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період 01 грудня 2012 року по 01 жовтня 2015 року заборгованість відповідача з орендної плати складає загальну суму 31.172,19 гривень. Розмір зазначеної заборгованості сторони визнали та не оспорювали (а. с. 2 зворот).

27 січня 2015 року та 01 жовтня 2015 року на адресу відповідача КП "Житлосервіс Ритм " спрямовувало претензії з вимогами погашення заборгованості з орендної плати на суми 13.844,94 гривень та 29.208,26 гривень відповідно ( а.с.11,12).

В суді апеляційної інстанції відповідач долучив до матеріалів справи копію укладеного між сторонами Договору № 1 від 01 серпня 2008 року на оренду того є самого нежитлового приміщення (далі Договір №1). Представник позивача факт укладення зазначеного договору визнав (а.с.131-132).

Між сторонами виник спір з приводу невиконання орендарем передбаченого договором оренди обов'язку щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на період проведення антитерористичної операції скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання , які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно із ч. 1, п. 2 ч. 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у спірних правовідносинах відповідач не є суб'єктом господарювання на якого розповсюджуються норми статті 7 Закону України № 1669-VII.

Законодавче визначення поняття суб'єкт господарювання не є тотожним поняттю самозайнята особа Так, самозайнята фізична особа - адвокат ОСОБА_2, в установленому законом порядку не зареєстрований як підприємець. Відповідач не виступає засновником суб'єкта господарювання та не здійснює щодо суб'єкта господарювання організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частини 3 статті 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, зазначених у частині першій статті 96 цього Кодексу , може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. В частині першій статті 96 ЦПК України вимоги про стягнення орендної плати, з приводу яких КП " Житлосервіс Ритм " було заявлено позов, не зазначені.

Посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на відсутність у позивача оригіналів Договору № 4 від 20 липня 2009 року та додатків до нього, про наявність укладеного між сторонами Договору № 1 від 01 серпня 2008 року, строк дії якого закінчився, на повноту та доведеність всебічно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, не впливають, законність прийнятого рішення не спростовують.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог статтей 10, 60 ЦПК України, дійшов правильного й обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права. Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1.515, 80 гривень.

Керуючись статтями 88, 304, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1.515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: