Справа № 815/2287/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 год. 31 хв.
10 листопада 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л. І.
при секретарі судового засідання - Селезньовій А. В.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)
представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірос» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кірос» з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001991401 від 27.04.2016 року, №0001971401 від 27.04.2016 року, №0001981401 від 27.04.2016 року, №0002001401 від 27.04.2016 року.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки висновки про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами в акті про результати планової перевірки за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року зроблені податковим органом на підставі акту про результати позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2013 року по 30.11.2014 року, однак рішенням суду в іншій справи встановлена необґрунтованість таких висновків та податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами позапланової перевірки скасовані судом. Господарські операції між позивачем та його контрагентами за грудень 2014 року, які не були предметом позапланової перевірки, підтверджуються первинними документами, які надавалися під час перевірки та надані до суду. Щодо компенсації вартості товарів, що призвело до коригування доходів в бік їх зменшення за 2014 рік, документи, які підтверджують правомірність такого коригування наявні у позивача та перевірялися під час позапланової перевірки за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (Том І, аркуші справи 169-172), оскільки під час планової перевірки позивачем не були надані первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність коригування доходів за 2014 рік, актом позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року та податковою інформацією по контрагентам позивача підтверджується безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «Кірос» знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту.
Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області в період з 22.02.2016 року по 04.03.2016 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Кірос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №42/15-32-14-01/38352003 від 14.03.2016 року (Том І, аркуші справи 9-35).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кірос» п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1, 137.4 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 3294168 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 3206434 грн., п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3418 грн. за грудень 2014 року та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 165949 грн.
На підставі виявлених порушень, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001991401 від 27.04.2016 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3294168 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1647084 грн., №0002001401 від 27.04.2016 року, яким позивачу зменшена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 3206434 грн., №0001971401 від 27.04.2016 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3418 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1709 грн., №0001981401 від 27.04.2016 року, яким позивачу зменшена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість в розмірі 165949 грн. (Том І, аркуші справи 36-39).
Як вбачається з акту перевірки №42/15-32-14-01/38352003 від 14.03.2016 року, підставою для висновків про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість є результати позапланових перевірок позивача, проведених за період 2013-2014 років, акти перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджена реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також не надання під час перевірки первинних документів.
Суд вважає вкладені в акті перевірки висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
У разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно із положеннями ст. 138, 139 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.
Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару/послуг.
При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Висновок податкового органу про не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агатоптторг», ТОВ «Оптімастройком», ТОВ «Паритет-Опт-Торг», ТОВ «НВП «Євробудстандарт», ТОВ «Моноліт Трейд Систем», ТОВ «Кью Трейд», ПП «МНТ», ТОВ «ОСОБА_2 ЛТД», ТОВ «Флавер Плюс», ТОВ «Бізнес Коін», ТОВ «Дартон Білдінг», ТОВ «Український центр послуг» зроблені враховуючи не надання під час планової перевірки первинних документів та наявність акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кірос» №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.11.2014 року (Том І, аркуші справи 40-67), а також актів перевірок зазначених контрагентів позивача (Том І, аркуші справи 214-250, Том ІІ, аркуші справи 1-28).
Однак, суд звертає увагу на те, що первинні документи по операціям із зазначеними контрагентами, акти перевірок цих контрагентів досліджувалися податковим органом під час позапланової перевірки та на підставі акту №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000852201 від 19.05.2015 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та №0000702201 від 12.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, які оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року по справі №815/3739/15, яка набрала законної сили після її апеляційного оскарження та залишення в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року (Том І, аркуші справи 68-79).
Судовим рішенням по справі №815/3739/15 встановлена реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агатоптторг», ТОВ «Оптімастройком», ТОВ «Паритет-Опт-Торг», ТОВ «НВП «Євробудстандарт», ТОВ «Моноліт Трейд Систем», ТОВ «Кью Трейд», ПП «МНТ», ТОВ «ОСОБА_2 ЛТД», ТОВ «Флавер Плюс», ТОВ «Бізнес Коін», ТОВ «Дартон Білдінг», ТОВ «Український центр послуг», підтвердження первинними документами здійснення зазначених господарських операцій, необґрунтованість висновків податкових органів щодо безтоварності цих операцій, проведених протягом 2013-2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскільки судовим рішення в іншій справі встановлена реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами в період з 01.01.2013 року по 30.11.2014 року та не обґрунтованість висновків акту позапланової перевірки №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року, зазначені обставини не підлягають доказуванню в цій справі.
Крім того, посилання відповідача на акт позапланової перевірки ТОВ «Кірос» з питань взаємовідносин з ПП «НІКОН-ТОРГ» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та рішення суду по справі про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі цього акту, якими підтверджуються порушення позивачем порядку формування витрат, суд не приймає до уваги, оскільки оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення в цій справі винесені з врахуванням зазначених обставин та не включають визначену за актом позапланової перевірки ТОВ «Кірос» з питань взаємовідносин з ПП «НІКОН-ТОРГ» суму грошових зобов'язань з податку на прибуток (Том ІІ, аркуші справи 40-67, 73-74).
Щодо первинних документів та підтвердження господарських операцій позивача за грудень 2014 року, такі документи надавалися до податкового органу під час проведення планової перевірки, про що зазначено в акті (договори, прибуткові накладні, видаткові накладні, ВМД, вхідні та вихідні податкові накладні, виписка банку), а також надані до суду (Том І, аркуші справи 115-168), однак податковим органом не проведений аналіз зазначених документів, не зроблені будь-які висновки щодо зазначених документів, відповідності їх вимогам законодавства, наявності або відсутності зауважень до цих документів, тощо, що свідчить про не обґрунтованість висновків планової перевірки щодо операцій за грудень 2014 року.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу, що податкові органи мали змогу дослідити всі первинні документи як за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року під час позапланової виїзної перевірки, проведеної в грудні 2014 року так і за грудень 2014 року під час планової виїзної перевірки, оскільки такі документи позивачем надавалися податковим органам, перевірки були виїзними та документи перевірялися суцільним порядком.
Щодо тверджень позивача про не надання первинних документів під час планової перевірки, які підтверджують правомірність уточнення податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік в квітні 2015 року та податку на додану вартість за грудень 2014 року в лютому 2015 року, суд звертає увагу не те, що такі уточнення подані в періоді, який не входить до періоду, який перевіряється, у податкового органу не має права на перевірку первинних документів 2015 року за плановою перевіркою періоду 2014 року, а всі первинні документи періоду 2014 року у податкового органу були в наявності та могли бути перевірені.
При цьому, позивачем надані до суду первинні документи, які підтверджують коригування доходів в бік зменшення у зв'язку із зміною суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) в сумі 7939529 грн. на підставі накладних на повернення реалізованих товарів та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у відповідності до ст. 140, 192 Податкового кодексу України (Том ІІ, аркуші справи 93-211).
Коригування здійснено за договорами поставки від 29.04.2014 року №29.04-14 з ТОВ «Гарант трейд плюс» та від 30.04.2014 року №30.4-14 з ПП «Артіум» враховуючи часткове повернення поставлених позивачем зазначеним контрагентам товарів із складанням розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.
Крім того, позивачем коригування доходів відображено також в деклараціях з податку на додану вартість за травень - серпень 2014 року, поданих в 2014 році, тобто в періоді, який був охоплений попередньою перевіркою, за результатами якої складені податкові повідомлення-рішення, які скасовані в судовому порядку.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтована правомірність визначення позивачу грошових зобов'язань, висновки, викладені в акті перевірки спростовані наданими доказами в справі, а тому є всі підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірос» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірос» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001991401 від 27.04.2016 року, №0001971401 від 27.04.2016 року, №0001981401 від 27.04.2016 року, №0002001401 від 27.04.2016 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001991401 від 27.04.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001971401 від 27.04.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001981401 від 27.04.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0002001401 від 27.04.2016 року.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірос» (код ЄДРПОУ 38352003) судовий збір у розмірі 124781,43 грн.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15.11.2016 року.
Суддя Л.І. Свида
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.11.2016 |
Оприлюднено | 22.11.2016 |
Номер документу | 62769297 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні