Рішення

від 14.11.2016 по справі 37/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016Справа №37/448

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Київська міська державна адміністрація

про стягнення 33 259 914,24 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Андрієвська О.В. - по дов.

від відповідача: Зелена Н.Ю. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 33 259 914,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 року порушено провадження у справі № 37/448, розгляд справи було призначено на 16.10.2007 року о 10-30.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року та 07.11.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва 19.11.2007р. подав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Клопотання мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за договором № 02723/2-04 від 08.07.2003 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Враховуючи великий обсяг розрахункової документації, а також складність питання обчислення дійсної суми боргу, що потребує спеціальних знань в умовах спору між сторонами, залучення відповідного незалежного і кваліфікованого спеціаліста (експерта) є необхідним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2007 року № 37/448 по даній справі було призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

У зв'язку з призначенням судової експертизи, провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Експертом Пилипенко В.В. була проведена судова експертиза, про що складений висновок № 984/985/986 від 20.08.2008 року, а матеріали справи надіслано на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2008 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2008 року, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську державну адміністрацію.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 25.11.2008 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 09.12.2008 року.

В судовому засіданні 09.12.2008 року, розглянувши подані докази, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Розпорядженням КМДА від 30.05.2007 р. №640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води» погоджені розроблені ВАТ «АК «Київводоканал» тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ «АК «Київводоканал», та введені їх в дію з 01.12.2006 року.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року, при цьому при визначенні вартості наданих послуг за період з 01.12.2006 року по 01.07.2008 року позивачем застосовувались тарифи, які встановлені вищевказаним розпорядженням.

З наданих позивачем та відповідачем пояснень та доказів встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Проте, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, враховуючи те, що справа № 37/448 та справа № 8/131 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/131, ухвалою від 09.12.2008р. провадження у справі № 37/448 було зупинено.

Розпорядженням №01-1/681 голови Господарського суду міста Києва справу №37/448 було передано для розгляду судді Спичаку О.М.

07.09.2016р. до суду надійшла заява №1966/12 Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про поновлення провадження по справі, з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі №37/448 відпали, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 37/448, ухвалою від 22.09.2016р. справа була прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М., поновлено провадження та призначено розгляд справи на 10.10.2016р.

10.10.2016р. представником позивача було подано пояснення по суті справи та клопотання про долучення документів, яке було розглянуто та задоволено судом.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2016р. не з'явився, проте, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою від 10.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 24.10.2016р.

Представником позивача 11.10.2016р. та 24.10.2016р. через відділ діловодства суду були подані клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено.

Представником відповідача 24.10.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 24.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 07.11.2016р.

07.11.2016р. представником позивача подано заяву з уточненим розрахунком складових суми, що заявлена до стягнення з відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 07.11.2016р. не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, ухвалою від 07.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 14.11.2016р.

У судовому засіданні 14.11.2016р. представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представники третіх осіб у засідання суду не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 14.11.2016р.

В судовому засіданні 14.11.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (абонент) було укладено договір №02723/204 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України.

Згідно з пунктом 2.1 договору №02723/204 від 08.07.2003р. постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі, субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил; відповідає за збереження водолічильників, пломб, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, абонент вносить про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі майна, та сповіщає нового власника про обов'язок оформитись абонентом у постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору №02723/204 від 08.07.2003р. кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.3 договору №02723/204 від 08.07.2003р. передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з пунктом 2.3 договору №02723/204 від 08.07.2003р. абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень пункту 3.4 спірного правочину абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору №02723/204 від 08.07.2003р.).

У п.3.6 договору №02723/204 від 08.07.2003р. вказано, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Пунктом 7.1 договору №02723/204 від 08.07.2003р. встановлено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №02723/204 від 08.07.2003р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, з метою облікування послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за договором №02723/204 від 08.07.2003р., було відкрито коди 4-84, 4-148, 4-161,4-164, 4-171, 4-184, 4-212, 4-236, 4-252, 4-255, 4-305, 4-312, 4-316, 4-626, 4-650, 4-780, 4-800, 4-864, 4-882, 4-1069, 4-1071, 4-40236, 4-40800, 4-41071, 4-50161, 4-50164, 4-50171, 4-50184, 4-50212, 4-50236, 4-50252, 4-50255, 4-50305, 4-50626, 4-50650, 4-50780, 4-50800, 4-80084, 4-80316, 4-808000, 4-80864, 4-80882.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не заперечені, за період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р. заявником було надано послуги з водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод), за які нараховано та виставлено плату на загальну суму 50 919 862,06 грн.

На оплату послуг з водопостачання та водовідведення за кожен з місяців постачальником виставлялись платіжні вимоги-доручення, обставини щодо отримання яких відповідачем протягом розгляду справи спростовано не було. До того ж, вказані обставини також підтверджуються доданими до матеріалів справи платіжними вимогами, що скріплені печатками банківської установи.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Умовами п.п.12.5, 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України, передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Розрахунки за воду здійснюються в такому порядку і в такі строки: а) з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць. Проте Водоканал має право вести розрахунки в порядку: попередньої оплати, суму якої Водоканал визначає за об'ємами водоспоживання та водовідведення у минулому місяці, з остаточним розрахунком по закінченні місяця; планових платежів з періодичністю, передбаченою договором сторін (додаток N 4), з остаточним розрахунком по закінченні місяця; б) з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання. Строки та порядок розрахунків, а також порядок подання Водоканалу необхідних документів можуть змінюватись Водоканалом залежно від місцевих умов. Рахунки за воду (включаючи випадки самовільного приєднання, зриву пломб, перевищення встановленого ліміту, пошкодження приладів та ліній тощо) складаються згідно з цими Правилами на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Рахунок вручається абонентові або пересилається поштою. Абоненти розраховуються за воду і каналізацію в порядку, встановленому чинним законодавством України. Претензії до Водоканалу за неправильне виписування рахунків або інших платіжних документів (обчислення суми, тарифікація тощо) пред'являються підприємствами у порядку, встановленому Арбітражно-процесуальним кодексом України, а спори між абонентами - громадянами та Водоканалом вирішуються у судовому порядку. Розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом. (п.п.12.3, 12.7, 12.17, 12.11 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України).

Як вказувалось вище, у відповідності до положень пункту 3.4. договору №02723/204 від 08.07.2003р. абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг з водопостачання та водовідведення, які були надані відповідачу у період з 08.2004р. по 06.2007р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва належним чином свої грошові зобов'язання виконано не було, послуги в повному обсязі не оплачено, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення, зокрема, основного боргу в сумі 24 935 451,72 грн. (заборгованість з постачання холодної води та приймання стоків холодної води, заборгованість з постачання води на підігрів та стоків води на підігрів).

З приводу включення у розрахунок суми заборгованості вартості послуг з постачання води, яка йде на підігрів, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої ДСанПіН, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Як зазначалось, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у спірний період з 08.2004р. по 06.2007р. були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні Наказом № 65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспа, п. 12.17 яких, як вказувалось вище, передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.3 цих Правил житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі, за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Зазначене вище у сукупності вказує, що у спірний період Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва повинно було здійснювати розрахунки за спожиті послуги з постачання води, що йде на підігрів.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За змістом п.3.5 Наказу №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 27.11.2007р. по справі №37/448 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судового експерта поставлено, зокрема, такі питання: у якому обсязі (вказати помісячно) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва отримало від Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» питну воду за договором №02723/2-04 від 08.07.2003 року за спірний період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року? У якому розмірі (в разі її наявності) документально підтверджується заборгованість Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва перед Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за отримані послуги з водовідведення та водопостачання за договором № 02723/2-04 від 08.07.2003 року станом на день проведення експертизи за спірний період (з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року)? Який об'єм та вартість (вказати помісячно) води, що використана для виготовлення гарячої води, та виставлена Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» для оплати Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за спірний період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року?

За наслідками проведення судової експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок №984/985/986 від 20.08.2008р.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Зі змісту висновку вбачається, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва отримало від Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» питну воду за договором №02723/204 від 08.07.2003р. у період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р. в об'ємі 74018077 м.куб.

Одночасно, у вказаному висновку судовим експертом встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва отримало від Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у вказаний вище період на підставі договору №02723/204 від 08.07.2003р. воду, яка йде на підігрів, в об'ємі 14707420 м.куб на суму 9496990,82 грн.

До того ж, судом прийнято до уваги, що відповідачем протягом розгляду справи обставини щодо споживання у період з 08.2004р. по 07.2007р. на підставі спірного правочину води, яка йде на підігрів, заперечено не було.

Отже, з огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що включення заявником до загального розміру заборгованості за договором №02723/204 від 08.07.2003р. за період з 08.2004р. по 07.2007р. боргу з оплати послуг постачання води, яка йде підігрів, є обґрунтованим.

Одночасно, як вказувалось вище, на вирішення судової експертизи було поставлено питання стосовно розміру, в якому документально підтверджується заборгованість відповідача перед Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за отримані послуги з водовідведення та водопостачання за договором №02723/2-04 від 08.07.2003 року станом на день проведення експертизи за спірний період (з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року).

У відповідь на вказане запитання експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вказано, що на момент проведення експертного дослідження заборгованість відповідача перед позивачем за договором №02723/204 від 08.07.2003р. за послуги, спожиті у період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р., становила 41 832 346,44 грн.

Тобто, станом на момент звернення Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до суду з розглядуваним позовом у відповідача дійсно існувала заборгованість за договором №02723/204 від 08.07.2003р. в сумі, яка була заявлена до стягнення, що утворилась з огляду на несплату водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р.

Проте, за твердженнями представників обох сторін, відповідачем після порушення провадження по справі було внесено часткову оплату в сумі 16 927 287,69 грн. за спожиті у період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р. на підставі договору №02723/204 від 08.07.2003р. послуги, в результаті чого основний борг споживача зменшився.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що під час розгляду справи у судових засіданнях представником позивача обставини стосовно часткового погашення заборгованості за спірний період було підтверджено.

З приводу погашення спірної заборгованості в сумі 16 927 287,69 грн. після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору (п.1 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з п.4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість в розмірі 16 927 287,69 грн. Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва погашено не було, а внесено плату лише після порушення провадження по справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 16 927 287,69 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, зазначення позивачем в уточненому розрахунку сум, що заявлені до стягнення з відповідача, заборгованості в сумі 4 819 591,36 грн., яка виникла до 01.08.2004р., судом до уваги в межах розгляду справи №37/448 не приймаються, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору по справі є стягнення заборгованості за період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р.

Суд зауважує, що за приписами чинного господарського процесуального законодавства, суд при вирішенні спору по суті обмежений предметом та підставами позовних вимог, що визначені позивачем та не може спонукати до їх уточнення.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Наразі, жодних заяв про зміну предмету чи підстав позовних вимог та визначення (збільшення) періоду, за який стягується заборгованість, позивачем на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Одночасно, заява позивача, в якій останній просив стягнути з відповідача 3% річних судом до уваги не прийнята, оскільки остання фактично містить нову позовну вимогу, яка не заявлялась раніше, що суперечить приписам господарського процесуального законодавства України, та підписана неповноважною особою.

При цьому, під час розгляду справи представником позивача неодноразово наголошувалось, що у межах справи №37/448 стягується заборгованість за договором №02723/204 від 08.07.2003р., яка виникла внаслідок неналежного виконання абонентом свого обов'язку з оплати послуг водопостачання та водовідведення, наданих саме у період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р.

За таких обставини, враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідачем не було надано доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №02723/204 від 08.07.2003р. в частині оплати в повному обсязі послуг водопостачання та водовідведення, наданих у період з 01.08.2004р. по 01.07.2007р., суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення основного боргу в сумі 8 008 164,03 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 899 342,28 грн., пені в сумі 3 178 347,65 грн., штрафу в сумі 1 246 772,59 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.4.2 договору №02723/204 від 08.07.2003р. за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. За безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф в розмірі 5% від несплаченої суми.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення плати за водопостачання та водовідведення, заявником було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 3 178 347,65 грн. та штраф в сумі 1 246 772,59 грн.

Здійснивши перевірку розміру штрафу, який було визначено заявником, враховуючи, що заборгованість в розмірі 24 935 451,72 грн. на момент звернення до суду з розглядуваним позовом існувала, та лише після порушення провадження по справі була частково погашена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1 246 772,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, представлений заявником розрахунок пені необґрунтований та містить помилки. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зміст укладеного між сторонами правочину не вказує на наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Однак, з розрахунку, який додано до позовної заяви, вбачається, що фактично заявником сума пені в розмірі 3 178 347,65 грн. визначена без урахування приписів ч.2 ст.232 Господарського кодексу України.

До того ж, за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, у відповідності п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку суми пені вказані вище приписи чинного законодавства враховано не було.

До того ж, господарський суд вказує, що наведений заявником розрахунок не позбавлений низки арифметичних помилок.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 167 768,69 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині своєчасного внесення плати за спожиті на підставі договору №02723/204 від 08.07.2003р послуги з водопостачання та водовідведення, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 3 899 342,28 грн.

Наразі, суд зазначає, що у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній містить арифметичні помилки та помилки у визначенні даних щодо сукупного індексу інфляції, який підлягає застосуванню у періодах, за які здійснюється нарахування.

До того ж, заявником під час розрахунку втрат від інфляційних процесів не було прийнято до уваги наведені вище рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 566 095,21 грн.

Судові витрати (в тому числі, витрати на проведення судової експертизи) згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Одночасно, судові витрати за позовні вимоги провадження по справі, за якими підлягає припиненню, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 16 927 287,69 грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Задовольнити позовні вимоги частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м.Київ, вул.Челябінська, буд.9-Г, ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, Печерський район, вул.Лейпцизька, буд.1-А, ЄДРПОУ 03327664) основний борг в сумі 8 008 164,03 грн., штраф в сумі 1 246 772,59 грн., пеню в розмірі 167 768,69 грн., інфляційні втрати в сумі 566 095,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 95,49 грн., державне мито в сумі 20 636,26 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 14 605,62 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.11.2016 р.

Суддя Спичак О.М.