Постанова

від 14.11.2016 по справі 910/5584/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/5584/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

від позивача: Бітюкова І.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: представник не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року

у справі № 910/5584/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна

продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд"

про стягнення 188 065,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" про стягнення 188 065,69 грн., з яких 76 970, 00 грн. - основного боргу, 50 075, 34 грн. - пені, 5 387, 90 грн. - штрафу, 51 516, 66 грн. - інфляційних втрат, 4 115, 79 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 року щодо оплати за поставлене позивачем пшеничне борошно.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/5584/16 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відсутність основного боргу не звільняє відповідача від сплати інфляційних та 3 % річних за порушення ним зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлене позивачем пшеничне борошно.

Відповідачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця борошно пшеничне вищого/першого ґатунку та мішки поліпропіленові (надалі - товар) в строки, обумовлені даним Договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору і Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію Товару.

Судовою колегією встановлено, що сторонами підписані специфікації № 1 від 08 квітня 2014 р. (на суму 683 240,00 грн.) та № 2 від 20 травня 2014 р. (на суму 26 970,00 грн.).

Згідно з п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості Товару по кожній окремій поставці на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на Товар із зазначенням точної суми ПДВ.

У п. 5.2 Договору сторони передбачили, що обов'язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника при здійсненні оплати вартості товару відповідно до реквізитів, зазначених у цьому Договорі.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки № 198 від 08.04.2014 р. на суму 683 240,00 грн. та № 302 від 20.05.2014 р. на суму 26 970,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем оплату за Договором проведено частково, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість по рахунку № 198 від 08.04.2014 року в розмірі 50 000,00 грн., рахунок № 302 від 20.05.2014 року на суму 26 970,00 грн. залишився не оплачений.

Однак, судовою колегією встановлено, що 15.05.2014 року відповідачем було сплачено частину заборгованості перед позивачем у розмірі 26 349,84 грн., що підтверджується банківською випискою та листом відповідача щодо зміни призначення платежу (а.с. 127,131).

Крім того, 01.03.2016 року сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на суму 26 952,00 грн., на підставі ст.601 ЦК України, що випливають у сторін із укладених договорів, строк виконання яких настав, що підтверджується Актом про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 (а.с. 130).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відсутні вимоги до відповідача по основному боргу, оскільки останнім було повністю погашено основну заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 року, про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача від 23.03.2016 року (а.с.133).

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви, Публічне акціонерне отовариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду м. Києва 28.03.2016 року.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено заборгованість за основним боргом до звернення позивача з даним позовом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 075, 34 грн. - пені, 5 387, 90 грн. - штрафу, 51 516, 66 грн. - інфляційних втрат, 4 115, 79 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару за даним Договором.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем в суді першої інстанції було заявлено застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1, п. 1, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу штраф та пеню по рахунку № 198 за період 10.05.2014 року по 04.03.2016 року та з 22.06.2014 року по 04.03.2016 року по рахунку № 302, тобто з порушенням встановленого законом строку, оскільки строк позовної давності в один рік щодо стягнення штрафу та пені сплинув 10.05.2015 року по рахунку № 198 та 22.06.2015 року - по рахунку № 302.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог про стягнення 50 075, 34 грн. пені та 5 387, 90 грн. штрафу слід відмовити, з підстав спливу строку позовної давності.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що позивачем нараховано відповідачу 34 837,22 грн. - інфляційних втрат, 2 736,99 грн. 3 % річних по рахунку № 198 за період з 10.05.2014 року по 04.03.2016 року та 26 970,00 грн. інфляційних втрат, 1 378,80 по рахунку № 302 за період з 22.06.2014 року по 04.03.2016 року.

Однак, враховуючи те, що відповідачем погашення основної заборгованості здійснювалося частинами та без розмежування на рахунки, судова колегія приходить до висновку про те, початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних по обох рахунках разом є 22.06.2014 року.

Отже, перерахувавши 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням часткових сплат, з відповідача підлягає стягненню 30 978,04 грн. інфляційних втрат та 2 583,17 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у даній справі підлягає скасуванню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/5584/16 - скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, код 35077737) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних, 503,26 грн. судового збору за подання позовної заяви.

У позові про стягнення основного боргу, штрафу та пені відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, код 35077737) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 555,35 грн.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/5584/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко