Постанова

від 30.05.2017 по справі 910/5584/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 910/5584/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Шурда О.В..

від відповідача: Балковський Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/5584/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд"

про стягнення 188 065,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 в справі №910/5584/16 у задоволенні позову ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до ТОВ "Дар-Трейд" про стягнення 188 065,69 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору було встановлено, що відсутня заборгованість стосовно основного боргу. Проте, позовні вимоги позивача заявлені були не тільки щодо стягнення основного боргу, але й про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. Проте, судом першої інстанції хоча і констатовано факт прострочення оплати, та відмовлено у задоволенні пені та штрафу у зв'язку з спливом річного строку позовної давності, але не наведено мотивів щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/5584/16 скасовано частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних, 503,26 грн. судового збору. В частині стягнення основного боргу, штрафу та пені - відмовлено; здійснено перерозподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №910/5584/16 скасовано, а справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наявністю порушень норм процесуального права допущених судом апеляційної інстанції, а саме: відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що є безумовною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції згідно п. 2 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України. .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5584/16 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді - Корсакова Г.В. та Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 прийнято справу №910/5584/16 до провадження колегії суддів у складі:головуючий суддя Станік С.Р., судді - Корсакова Г.В. та Власов Ю.Л., розгляд справи №910/5584/16 за апеляційною скаргою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 призначено на 04.04.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017, у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному та судді Власова Ю.Л. у відпустці, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/5584/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017 для розгляду справи №910/5584/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 прийнято справу №910/5584/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В. для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016, розгляд справи призначено на 23.05.2017.

04.04.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 розгляд справи відкладено до 30.05.2017.

23.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.05.2017 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.05.2017 надав пояснення по суті спору.

Крім того, на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2017 відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеною в установчому документі (02660 м.Київ, вул.Є.Сверстюка, 19), а саме:

- ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 0200229083405;

- ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 0200233143641;

- ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 0200230551838.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця борошно пшеничне вищого/першого ґатунку та мішки поліпропіленові (надалі - товар) в строки, обумовлені даним Договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору і Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію Товару.

Сторонами підписані специфікації № 1 від 08 квітня 2014 р. (на суму 683 240,00 грн.) та № 2 від 20 травня 2014 р. (на суму 26 970,00 грн.).

Згідно з п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості Товару по кожній окремій поставці на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на Товар із зазначенням точної суми ПДВ.

У п. 5.2 Договору сторони передбачили, що обов'язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника при здійсненні оплати вартості товару відповідно до реквізитів, зазначених у цьому Договорі.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки № 198 від 08.04.2014 р. на суму 683 240,00 грн. та № 302 від 20.05.2014 р. на суму 26 970,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем оплату за Договором проведено частково, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість по рахунку № 198 від 08.04.2014 року в розмірі 50 000,00 грн., рахунок № 302 від 20.05.2014 року на суму 26 970,00 грн. залишився не оплачений.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що 15.05.2014 відповідачем було сплачено частину заборгованості перед позивачем у розмірі 26 349,84 грн., що підтверджується банківською випискою та листом відповідача щодо зміни призначення платежу (а.с. 127,131).

Крім того, 01.03.2016 року сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на суму 26 952,00 грн., на підставі ст.601 ЦК України, що випливають у сторін із укладених договорів, строк виконання яких настав, що підтверджується Актом про зарахування однорідних зустрічних вимог № 03/01 (а.с. 130).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відсутні вимоги до відповідача по основному боргу, оскільки останнім було повністю погашено основну заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 08.04.2014 року, про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача від 23.03.2016 року (а.с.133), і що представником позивача в судових засіданнях не заперечувалось.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви, Публічне акціонерне отовариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду м. Києва 28.03.2016 року.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено заборгованість за основним боргом до звернення позивача з даним позовом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, позивач просив у позові стягнути з відповідача 50 075, 34 грн. - пені, 5 387, 90 грн. - штрафу, 51 516, 66 грн. - інфляційних втрат, 4 115, 79 грн. - 3 % річних.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що розгляд вимог позивача здійснюється в апеляційному поряду в межах позовних вимог, заявлених при зверненні до суду з позовом. Зміна стану розрахунків між сторонами вже після винесення рішення не є підставою для зміни або скасування такого, а є підставою для вчинення сторонами дій в процедурі виконання рішення, як добровільного, так і примусового. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не позбавлені права звернутися до суду в порядку розділу XIV Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару за даним Договором.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що що відповідачем в суді першої інстанції було заявлено застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1, п. 1, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

П. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач нарахував відповідачу штраф та пеню по рахунку № 198 за період 10.05.2014 року по 04.03.2016 року та з 22.06.2014 року по 04.03.2016 року по рахунку № 302, тобто з порушенням встановленого законом строку, оскільки строк позовної давності в один рік щодо стягнення штрафу та пені сплинув 10.05.2015 року по рахунку № 198 та 22.06.2015 року - по рахунку № 302.

Враховуючи встановлені вище обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що в частині позовних вимог про стягнення 50 075, 34 грн. пені та 5 387, 90 грн. штрафу слід відмовити, з підстав спливу строку позовної давності на підставі п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем нараховано відповідачу 34 837,22 грн. - інфляційних втрат, 2 736,99 грн. 3 % річних по рахунку № 198 за період з 10.05.2014 року по 04.03.2016 року та 26 970,00 грн. інфляційних втрат, 1 378,80 по рахунку № 302 за період з 22.06.2014 року по 04.03.2016 року.

Однак, враховуючи те, що відповідачем погашення основної заборгованості здійснювалося частинами та без розмежування на рахунки, судова колегія приходить до висновку про те, початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних по обох рахунках разом є 22.06.2014 року.

Отже, перерахувавши 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням часткових сплат, з відповідача підлягає стягненню 30 978,04 грн. інфляційних втрат та 2 583,17 грн. 3 % річних.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимого підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову у наведеній частині підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних. В решті позовних вимог суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог відсутні згідно з п. 1-4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/5584/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 978,04 грн. інфляційних втрат та 2 583,17 грн. 3 % річних підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних, з здійсненням перерозподілу судових витрат згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/5584/16 підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подачу позову та за подачу апеляційної скарги згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподіленню між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/5584/16 - скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 978,04 грн. інфляційних втрат та 2 583,17 грн. 3 % річних з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення 30 978,04 грн. інфляційних втрат, 2 583,17 грн. 3% річних. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/5584/16 - залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/5584/16 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19, код 35077737) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 30 978 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 2 583 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 17 коп. 3% річних, 503 (п'ятсот три) грн. 26 коп. судового збору за подання позовної заяви.

У позові про стягнення основного боргу, штрафу та пені відмовити.

4. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Трейд" (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 19, код 35077737) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови у відповідності до вимог ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи № 910/5584/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

В.В. Куксов