Ухвала

від 16.11.2016 по справі 810/538/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 810/538/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Вітал Трейд» до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Вітал Трейд» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2016 р. № 205000011/2016/000011/2;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205020006/2016/00008.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як на його думку, оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 р. між фірмою «Jozefow Sad» sp.z.o.o. (Польща) (продавець) і ПП «Вітал Трейд » (покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір поставки № 01/2014, предметом якого є купівля-продаж товару - яблук, із відповідними додатками, на умовах поставки (EXW).

29.01.2016 р. позивачем з метою здійснення митного оформлення імпортованого товару до Волинської митниці ДФС було подано декларацію митної вартості а формою «МД-2» № 205020006/2016/000687, в якій визначено митну вартість товару за першим методом (ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав митному органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 28.01.2016 р. б/н; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.01.2016 р. б/н; рахунок-фактури (інвойс) від 28.01.2016 р. № 015/ех/01/2016; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2015 р. № 1; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 27.01.2016 р. № 13; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 28.01.2016 р. № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 28.01.2016 р. № 2730; інформацію про проведення державного контролю харчових продуктів від 28.01.2016 р. № 2730; сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми ЕUR.1 від 28.01.2016 р. № PL/МF/АА0277709.

29.01.2016 р. у зв'язку з виявленням розбіжностей у зазначених документах відповідачем було витребувано у декларанта копію декларації країни відправлення; специфікацію; замовлення на виготовлення партії товару; товарну накладну; висновок про якісні та вартісні характеристики підготовлений спеціалізовано експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; договір на перевезення оцінюваного товару та інші транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем на виконання зазначених вимог митниці було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.01.2016 р.; договір (контракт) про перевезення від 27.01.2016 р. № 008; замовлення від 27.01.2016 р.; сертифікат якості б/н від 27.01.2016 р.; висновок ТПП від 29.01.2016 № Ц-72; лист про завершення митного оформлення від 29.01.2016 р. № 36 та копію митної декларації країни відправлення від 28/01/2016 р. № 16PL302020E003656.

Однак, у цей же день 29.01.2016 р. відповідачем було складено картку відмови у прийнятті митної декларації в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205020006/2016/00008 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2016 р. № 205000011/2016/000011/2, яким заявлену позивачем митну вартість товару скориговано за шостим (резервним) методом.

Підставами для корегування зазначено, що: 1) документи, подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо вартості оцінюваного товару та не надано документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до п 1.1. п.1.2, п.2.1., п.3.1 Контракту № 01/2014 від 10.12.2014; 2) наданий експертний висновок Київської ТПП від 29.01.2016 р. № Ц-72 містить інформацію щодо джерел якими скористався експерт при здійсненні експертної оцінки. Зазначені експертом джерела містять інформацію щодо вартості яблук, проте на вартість оцінюваного товару впливає калібр яблук. Відповідно до документів наданих декларантом та інформації, що вказана в експертному висновку відсутня інформація щодо калібру яблук та сорту груш які імпортуються Підприємством; 3) декларантом надано заявку-договір від 27.01.2016 р. № 008, виконавцем в якій вказано ФОП ОСОБА_2 У заявці-договорі відсутня інформація щодо перевізника та фактичного виконавця вказаної послуги з перевезення. Згідно даних CMR перевізником є ОСОБА_3 Декларантом не надано транспортних документів, які стосуються вартості перевезення оцінюваного товару від виконавця послуги з перевезення товару. Довідка транспортних витрат видана ФОП ОСОБА_2 Декларантом не надано договору з третіми особами між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається.

Проведення процедури консультацій Митницею з позивачем щодо можливості застосування іншого методу визначення митної вартості не здійснювалось.

Вважаючи зазначену картку відмови та рішення про коригування митної вартості протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності його дій щодо коригування заявленої митної вартості і винесення оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні 29.01.2016 р. імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленому частиною 2 статті 53 МК України, а також на вимогу відповідача подано витребувані додаткові документи, підтверджуючі відомості щодо яких було виявлено розбіжності.

При цьому, зазначеними документами у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої позивачем митна вартість товару за ціною контракту і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних картки відмови № 205020006/2016/00008 та рішення від 29.01.2016 р. № 205000011/2016/000011/2 про коригування митної вартості товарів.

Доводи апелянта про те, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було надано митному органу замовлення на виготовлення товару, накладну і специфікацію, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, по-перше, подання таких документів для здійснення митного оформлення товарів не передбачено у ст. 53 МК України, а по-друге, пакетом документів, який був наданий позивачем, повністю підтверджується заявлена ним митна вартість за ціною договору.

Посилання апелянта на те, що перевізником в CMR зазначено ФОП ОСОБА_4, а в довідці про транспортні витрати - ФОП ОСОБА_2, є не обґрунтованими, оскільки договір перевезення від 27.01.2016 р., який надавався позивачем при митному оформленні товару і копія якого наявна в матеріалах справи, укладений ним з ФОП ОСОБА_2, та саме цим ФОП видана довідка про транспортні витрати і законодавством не заборонено можливості залучення контрагентом декларанта інших суб'єктів господарювання для виконання обов'язків перед ним.

Більш того, з матеріалів справи, а саме копії договору від 04.01.2016 р. № 04/01-16, вбачається, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 діють на договірних відносинах як експедитор і перевізник, а у відповідності до ч. 3 ст.86 КАС України, суд, зокрема, оцінює взаємозв'язок докази у їх сукупності та взаємозв'язок між ними.

Доводи апелянта про те, що в джерелах, якими користувався експерт при складанні експертного висновку, поданого позивачем, не міститься інформація про колібр яблук, що впливає на їх вартість, судова колегія до уваги не приймає, оскільки, як відзначалося вище, надані позивачем документи у їх сукупності повністю підтверджують всі складові заявленої ним митної вартості й інформація, вказана експертом також додатково переконує у їх правильності, а тому сама лише відсутність відомостей про колібр яблук у джерелах інформації, якими користувався експерт, не є достатньою правовою підставою для коригування заявленої митної вартості.

При цьому, слід зазначити, що обставини, вказані апелянтом, не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару на умовах договору і не перешкоджають її перевірці контролюючим митним органом.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги і враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 10.10.2010 р. у справі «Щокін проти України», відповідно до якої слід враховувати необхідність забезпечення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, який виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Волинської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17 листопада 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.