Постанова

від 05.03.2019 по справі 810/538/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №810/538/16

касаційне провадження №К/9901/13807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 (головуючий суддя - Басай О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №810/538/16 за позовом Приватного підприємства Вітал Трейд до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Приватне підприємство Вітал Трейд звернулося до адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2016/000011/2 від 29.01.2016 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020006/2016/00008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством Вітал Трейд та фірмою Jozefow Sad sp.z.o.o. (Польща) було укладено зовнішньоекономічний договір поставки № 01/2014 від 10.12.2014, предметом якого є купівля-продаж товару - яблук та груш, із відповідними додатками, на умовах поставки (EXW). З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом 29.01.2016 подано до митного органу МД №205020006/2016/000687. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару. За результатами розгляду МД та документів, з урахуванням додатково поданих, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №205020006/2016/00008, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2016/000011/2 від 29.01.2016. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Волинська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД №205020006/2016/000687 від 29.01.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 28.01.2016 б/н; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.01.2016 б/н; рахунок-фактури (інвойс) від 28.01.2016 №015/ех/01/2016; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2015 № 1; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 27.01.2016 № 13; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 28.01.2016 № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 28.01.2016 № 2730; інформацію про проведення державного контролю харчових продуктів від 28.01.2016 №2730; сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми ЕUR.1 від 28.01.2016 №PL/МF/АА0277709.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з виявленням розбіжностей у зазначених документах відповідачем було додатково витребувано у декларанта: копію декларації країни відправлення; специфікацію; замовлення на виготовлення партії товару; товарну накладну; висновок про якісні та вартісні характеристики підготовлений спеціалізовано експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; договір на перевезення оцінюваного товару та інші транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На вимогу митного органу декларантом додатково подано: прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.01.2016; договір (контракт) про перевезення від 27.01.2016 №008; замовлення від 27.01.2016; сертифікат якості б/н від 27.01.2016; висновок ТПП від 29.01.2016 Ц-72; лист про завершення митного оформлення від 29.01.2016 №36 та копію митної декларації країни відправлення від 28/01/2016 №16PL302020E003656.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, з урахуванням додатково поданих на вимогу митного органу, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020006/2016/00008, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2016/000011/2 від 29.01.2016.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що: 1) документи, подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо вартості оцінюваного товару та не надано документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до п 1.1. п.1.2, п.2.1., п.3.1 Контракту № 01/2014 від 10.12.2014; 2) наданий експертний висновок Київської ТПП від 29.01.2016 № Ц-72 містить інформацію щодо джерел якими скористався експерт при здійсненні експертної оцінки. Зазначені експертом джерела містять інформацію щодо вартості яблук, проте на вартість оцінюваного товару впливає калібр яблук. Відповідно до документів наданих декларантом та інформації, що вказана в експертному висновку відсутня інформація щодо калібру яблук та сорту груш які імпортуються Підприємством; 3) декларантом надано заявку-договір від 27.01.2016 №008, виконавцем в якій вказано ФОП ОСОБА_1 У заявці-договорі відсутня інформація щодо перевізника та фактичного виконавця вказаної послуги з перевезення. Згідно даних CMR перевізником є ФОП ОСОБА_2 Декларантом не надано транспортних документів, які стосуються вартості перевезення оцінюваного товару від виконавця послуги з перевезення товару. Довідка транспортних витрат видана ФОП ОСОБА_1 Декларантом не надано договору з третіми особами між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2, який пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, такі жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що неподання позивачем до митного органу замовлення на виготовлення товару, накладної та специфікації не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Обов'язковість подання цих документів до митного оформлення не передбачено у пакеті документів наведеному у статті 53 Митного кодексу України, в той час, як позивачем наданий повний пакет документів, який підтверджує заявлену митну вартість товарів за ціною договору.

Посилання митного органу на наявні розбіжності у товаросупровідних документах, а саме, що в CMR зазначено ФОП ОСОБА_2, а довідка про транспортні витрати видана ФОП ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені, оскільки договірні відносини щодо перевезення товару мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_1, власне яким і видана довідка про транспортні витрати. Судами установлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 перебувають у трудових відносинах як експедитор та перевізник на умовах договору від 04.01.2016 №04/01-16.

Доводи скаржника про те, що в джерелах, якими користувався експерт при складанні експертного висновку від 29.01.2016 № Ц-72, не міститься інформації про калібр яблук та груш, також аргументовано відхилені судами попередніх інстанції, з огляду на те, що незазначення такої інформації жодним чином не вливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Волинської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №810/538/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк