Ухвала

від 09.11.2016 по справі 808/6205/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/8369/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАТ "Автомир" до Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області (далі - РС Якимівського РУЮ), треті особи: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області (далі - Кирилівська селищна рада), ОСОБА_3 про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ЗАТ "Автомир" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ТОВ ЗАТ "Автомир" в Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до РС Якимівського РУЮ, треті особи: Кирилівська селищна рада, ОСОБА_3 про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити дії.

Просило:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 443533523203, номер запису про інше речове право 8914787);

- зобов'язати державного реєстратора РС Якимівського РУЮ внести запис про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 443533523203, номер запису про інше речове право 8914787). Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ ЗАТ "Автомир" видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га, яка розташована в селищі міського типу Кирилівці по вул. Коса Федорова, в оренду.

Згодом йому стало відомо, що РС Якимівського РУЮ здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) за ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та Кирилівською селищною радою ще у 2005 році. Вважає, що факт реєстрації права оренди порушує його право на отримання ним земельної ділянки в оренду, оскільки вказана земельна ділянка, яку має намір отримати ТОВ ЗАТ "Автомир" в оренду накладається на земельну ділянку, право оренди на яку зареєстровано РС Якимівського РУЮ.

На думку позивача, вказана державна реєстрація права оренди вчинена з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки договір оренди земельної ділянки станом на дату його реєстрації був припиненим. Реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена всупереч вимогам пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ ЗАТ "Автомир" подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги наводить доводи про те, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого проведено оскаржувану реєстрацію права оренди, є припиненим.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 13 вересня 2005 року на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради остання уклала з Приватним підприємцем ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) для розміщення магазину по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0277 га, до якої входять дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1.

Строк дії Договору оренди встановлено до 13 вересня 2015 року.

26 грудня 2008 року між Кирилівською селищною радою і Приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0061 га.

За договором купівлі-продажу у власність Приватного підприємця ОСОБА_3 перейшла одна з орендованих нею за Договором оренди земельних ділянок.

09 січня 2009 року Приватний підприємець ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 вказану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0061 га згідно з нотаріально посвідченим договором дарування земельної ділянки.

28 лютого 2012 року Якимівським районним судом Запорізької області прийнято рішення у судовій справі № 2/0828/5/2012 р. за позовом прокурора Якимівського району Запорізької області, який діяв в інтересах Кирилівської селищної ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: відділ Держкомзему Якимівського району Запорізької області, ЗАТ Автомир", приватний нотаріус Якимівського нотаріального округу, яким: визнано недійсними договір купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року та договір дарування від 09 січня 2009 року, конфісковано земельну ділянку у власність територіальної громади Кирилівської селищної ради.

За результатами перегляду даного судового рішення апеляційним судом Запорізької області ухвалено рішення від 16 травня 2012 року (справа

№ 22-2031/12), яким рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору дарування і конфіскацію земельної ділянки скасовано.

У задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки і конфіскацію Земельної ділянки та передачу її у власність територіальної громади відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23 серпня 2012 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2012 року залишено без зміни.

Таким чином, за судовим рішенням, що набрало законної сили, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року є недійсним. 12 грудня 2012 року Якимівським районним судом Запорізької області прийнято рішення в іншій судовій справі № 2/0828/628/2012, яким задоволено позов прокурора Якимівського району Запорізької області, діючого в інтересах Кирилівської селищної ради до ОСОБА_4

Зокрема, витребувано у ОСОБА_4 та передано у власність територіальної громади Кирилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,0061 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по вул. Коса Федотова, 226 в селищі міського типу Кирилівці Якимівського району Запорізької області.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 10 квітня 2013 року.

Таким чином, за судовим рішенням, яке набрало законної сили 10 квітня 2013 року, земельна ділянка повернута у комунальну власність - власність територіальної громади Кирилівської селищної ради.

26 червня 2014 року на сесії Кирилівської селищної ради ухвалено рішення № 11, яким на виконання судового рішення у справі № 2/0828/628/2012 зараховано до комунальної власності вказану земельну ділянку, а 01 вересня 2014 року РС Якимівського РУЮ за результатами розгляду заяви представника Кирилівської селищної ради прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на цю земельну ділянку за територіальною громадою Кирилівської селищної ради та здійснено відповідну реєстрацію.

24 лютого 2015 року ОСОБА_3 через представника звернулася до РС Якимівського РУЮ із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди на Земельну ділянку.

Як документ, який посвідчує наявність права оренди земельної ділянки, заявником державному реєстратору надано Договір оренди від 13 вересня 2005 року, реєстраційний № 1279.

02 березня 2015 року державним реєстратором РС Якимівського РУЮ винесено рішення № 19730059 про проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_3, на підставі якого й проведено відповідну реєстрацію.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що укладений у 2005 році договір оренди земельної ділянки у встановленому порядку недійсним не визнано.

Цей договір не є припиненим, оскільки визнаний недійсним договір від 26 грудня 2008 року купівлі-продажу земельної ділянки, яка перебувала в оренді, не створив юридичного наслідку, передбаченого вимогами статті 31 Закону України "Про оренду землі" - наслідку припинення дії договору оренди через поєднання в одній особі орендаря і власника земельної ділянки.

Рішення державного реєстратора РС Якимівського РУЮ про реєстрацію іншого речового права жодним чином не порушило права, свободи та інтереси Товариства, РС Якимівського РУЮ не виносилось жодного рішення стосовно Товариства, а дії щодо реєстрації права оренди за третьою особою не є порушенням законних прав ТОВ "ЗАТ "Автомир".

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1952), постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з урахуванням змін в назві, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722).

Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав, зокрема, становлять: органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону. За приписами статті 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Абзац перший і шостий пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952 визначає повноваження державного реєстратора, відповідно до яких державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Водночас, у статті 24 Закону № 1952 міститься перелік обставин, за наявності яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952 передбачено обов'язок державного реєстратора прийняти рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, Реєстраційна служба має обов'язок перед проведенням реєстрації встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і у разі встановлення невідповідності цих повноважень винести рішення про відмову в державній реєстрації. У відповідності до частини тринадцятої статті 15 Закону № 1952 порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з урахуванням змін в назві, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722) затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок реєстрації).

Згідно з вимогами підпункту 5 пункту 15 Порядку реєстрації під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У відповідності до пункту 36 та підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що для проведення державної реєстрації права оренди представник ОСОБА_3 подала до РС Якимівського РУЮ заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і договір оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року. В день звернення, тобто 24 лютого 2015 року, заява зареєстрована у базі даних заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 10337605, а представнику заявника за довіреністю ОСОБА_5 видана картка прийому заяви № 19555527.

Встановивши наявність заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 лютого 2015 року, договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року, картки прийому заяви № 19555527, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у відповідності до пункту 47 договору оренди земельної ділянки невід'ємною часткою договору є: план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлених сервітутів, проект відведення земельної ділянки.

Окрім того, у відповідності до частини четвертої статті 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

З урахуванням системного аналізу вимог абзацу першого і шостого пункту 1 частини другої статті 9, пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952, підпункту 5 пункту 15, пункту 36, підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, частини четвертої статті 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року "Про оренду землі", надаючи правову оцінку встановленим судами в цій частині обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що для державної реєстрації права оренди земельної ділянки одночасно з договором оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року мають бути надані всі документи, перелічені в пункті 47 цього договору, оскільки вони є невід'ємною часткою договору оренди.

Без подання цих документів договір оренди не може вважатись таким, що за своїм змістом поданий у повному обсязі та містить вичерпну інформацію про об'єкт оренди (розмір площі земельної ділянки, місце розташування тощо).

З картки прийому заяви № 19555527, засвідченої підписом державного реєстратора, вбачається, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додано лише договір оренди земельної ділянки. Повний перелік документів, що є невід'ємною часткою договору оренди та перелічені в пункті 47 цього договору, державному реєстратору не надано.

Між тим, обґрунтовуючи позовні вимоги і доводячи неправомірність дій Реєстраційної служби ТОВ "ЗАТ "Автомир" посилалось на порушення державним реєстратором вимог підпункту 5 пункту 15 Порядку реєстрації.

У відповідності до вимог частин першої, третьої статті 2 Кодексу про адміністративне судочинство України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевірка того чи порушені Реєстраційною службою норми матеріального права, на які у позовній заяві посилається Товариство, залишилось поза увагою суду першої інстанції. Не усунутий недолік в цій частині і судом апеляційної інстанції.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили правовідносин, які виникли між сторонами, не надали правової оцінки обставинам, на які посилалось Товариство, зокрема про недотримання Реєстраційною службою вимог підпункту 5 пункту 15 Порядку реєстрації. Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати й на таке.

З договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року, реєстраційний № 1279, вбачається, що в платне строкове користування передається земельна ділянка загальною площею 0,0277 га, згідно з додатком, що є невід'ємною часткою цього договору.

У відповідності до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 13 вересня 2005 року межі земельної ділянки проходять по зовнішній огорожі (металева сітка). Зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами. Спірних питань немає. Підставою для передачі, окрім договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2005 року, реєстраційний № 1279, є акт про встановлення та погодження зовнішніх меж від 13 вересня 2005 року. Таким чином, зовнішні межі земельної ділянки, а відповідно й розмір площі земельної ділянки, яка передана за актом про передачу та прийом земельної ділянки від 13 вересня 2005 року, мають відповідати межам та розміру площі земельної ділянки, які встановлені іншим документом - актом про встановлення та погодження зовнішніх меж від 13 вересня 2005 року.

З акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що розмір площі земельної ділянки є 0,02 га, тобто розмір, що є меншим і таким, що не відповідає розміру земельної ділянки, яка надається в оренду згідно з договором оренди від 13 вересня 2005 року (0, 0277 га).

Судами першої та апеляційної інстанції це не враховано, у зв'язку із чим не надано відповідної правової оцінки наявності або відсутності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, як того вимагає норма підпункту 5 пункту 15 Порядку реєстрації.

Відносно відсутності порушених діями РС Якимівського РУЮ прав Товариства судова колегія виходить з наступного.

У матеріалах справи міститься рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2014 року № 24 про надання дозволу ТОВ "ЗАТ "Автомир" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів енергетичної інфраструктури, яка розташована в селищі міського типу Кирилівка по вул. Коса Федотова, в оренду на 49 років за рахунок земель громадської та житлової забудови. При цьому ТОВ "ЗАТ "Автомир" зобов'язане надати такий проект на затвердження Ради не пізніше одного року (тобто до 23 грудня 2015 року). Обґрунтовуючи порушення своїх прав та охоронюваним законом інтересів ТОВ "ЗАТ "Автомир" послалося на те, що земельна ділянка, яку воно мало намір отримати, накладається на земельну ділянку, право оренди на яку зареєстровано. Вказуючи на відсутність порушеного права ТОВ "ЗАТ "Автомир" суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії з проведення реєстрації права оренди за третьою особою не створюють будь-яких негативних наслідків для позивача, який лише планує орендувати земельну ділянку.

Надаючи оцінку правовій позиції суду апеляційної інстанції судова колегія відзначає, що сам по собі факт реєстрації права оренди земельної ділянки, яка розташовується в селищі міського типу Кирилівці по вул. Коса Федотова, 226, є перешкодою для позивача в отриманні ним права оренди на земельну ділянку, проект землеустрою щодо відведення якої ним виготовлявся на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2014 року.

У відповідності до вимог частин другої, третьої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В матеріалах справи міститься відзив Кирилівської селищної ради на апеляційну скаргу ТОВ "ЗАТ "Автомир", який подано до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 20 січня 2016 року.

Згідно із цим відзивом 09 вересня 2014 року Товариство звернулося до Кирилівської селищної ради із заявою № 04/09/14 р., якою просило надати у платне строкове користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування трансформаторної підстанції.

До відзиву серед іншого додана копія заяви Товариства від 09 вересня 2014 року № 04/09/14 та копія рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2014 року № 24.

З заяви ТОВ "ЗАТ "Автомир" від 09 вересня 2014 року № 04/09/14 вбачається, що Товариство просило надати в платне строкове користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою, що збігається з адресою земельної ділянки, право оренди на яку зареєстровано Реєстраційною службою. У відповідності до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Між тим, суд апеляційної інстанції вказаних вимог процесуального законодавства не виконав і не визначився стосовно потреби витребувати у сторін та дослідити інші докази для повного встановленні обставин справи.

Отже, передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права ТОВ "ЗАТ "Автомир" фактом реєстрації права оренди на земельну ділянку, адреса якої збігається з адресою земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення якої виготовлявся ТОВ "ЗАТ "Автомир" на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2014 року № 24.

За таких обставин колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції обставини у цій справі встановлено не повно та не всебічно, у зв'язку із чим справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід визначитись з правовими відносинами, що виникли між сторонами, більш повно встановити обставини у справі з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, встановленим обставинам надати відповідну правову оцінку та у залежності від встановленого - вирішити спір.

У відповідності до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАТ "Автомир"

задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир" до Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3 про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити дії скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії учасникам судового розгляду, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.