Постанова

від 02.11.2016 по справі 826/6179/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2016 року № 826/6179/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007462207, № 0007472207 ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - Відповідач, замінено на належного Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: форми «Р» від 21.10.2014 року № 0010452207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90000 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 22500 гривень, що загалом складає суму 112500 гривень; форми «Р» від 22.07.14 року № 0007472207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 143310 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 18606 гривень, що загалом складає суму 161916 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Заперечення на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" (код ЄДРПОУ 32244592), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 04.06.2014 р.

За результатами перевірки складено акт (надалі - Акт перевірки) 03.07.2014 р. №271/1-26-50-22-07-32244592.

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2, п.138.4, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок па прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 143310 грн., в. т.ч.: за II- IV квартал 2011р. на суму 68886,00грн., за 2012р.на суму 40224,00грн., за 2013р. на суму 34200,00грн.; пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього на суму 99000,00 у т.ч.: за квітень 2011р. у сумі 3000,00грн., за травень 2011р. у сумі 3000,00грн., за червень 2011р. у сумі 3000,00грн., за липень 2011р. у сумі 3000,00грн., за серпень 2011р. у сумі 3000,00грн., за вересень 2011р. у сумі 3000,00грн., за жовтень 2011р. у сумі 3000,00грн., за листопад 2011р. у сумі 3000,00грн., за грудень 2011р. у сумі 3000,00грн., за січень 2012р.у сумі 3000,00грд, за лютий 2012р. у сумі 3000,00грн., за березень 2012 у сумі 3000,00грн., за квітень 2012 у сумі 3000,00грн., за травень 2012р. у сумі 3000,00грн., за червень 2012р. у сумі 3000,00грн., за липень 2012р. у сумі 3000,00грн., за серпень 2012р. у сумі 3000,00грн., за вересень 2012р. у сумі 3000,00грн., за жовтень 2012р. у сумі 3000,00грн., за листопад 2012р. у сумі 3000,00грн., за грудень 2012р. за січень 2013р.у сумі 3000,00грн, за лютий 2013р. у сумі 3000,00грн., за березень 2013 у сумі 3000,00грн., за квітень 2013 у сумі 3000,00грн., за травень 2013р. у сумі 3000,00грн., за червень 2013р. у сумі 3000,00грн., за липень 2014р. у сумі 3000,00грн., за серпень 2013р. у сумі 3000,00грн., за вересень 2013р. у сумі 3000,00грн., за жовтень 2013р. у сумі 3000,00грн., за листопад 2013р. у сумі 3000,00грн., за грудень 2013р.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано до Контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень Контролюючий орган листом від 21.07.2014 року №9124/10/26-50-2207 повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.10.2014 року: №007472207, яким збільшено суму грошового з податку на прибуток вартість у розмірі 161916,00 грн., з них за основним платежем + 143310,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18606 грн.; №0010452207, яким збільшено суму грошового з податку на додану вартість у розмірі 112500,00 грн., з них за основним платежем + 90000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22500 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Контролюючим органом податковими повідомлення-рішенням Позивачем 01.08.2014 р. подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ГУ Міндоходів у м. Києві), Рішення про продовження строку розгляду первинної скарги №7370/10/26-15-10- 16/15 від 14.08.2014 року ГУ Міндоходів у м. Києві повідомило, що строк для розгляду скарги продовжено до 02 жовтня 2014 року (включно).

Позивач зазначає, що Рішення про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у м. Києві станом на час звернення до суду з адміністративним позовом не отримано.

Позивач вважає дії Відповідача необґрунтованими, висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В Акті перевірки встановлено, що в поданих документах не зазначено обов'язкових реквізитів які визначені нормами п.201.1 ст.201 ПК України, а саме не зазначено: опис (номенклатура) товарів послуг та їх кількість, обсяг та враховуючи порушення викладені в 3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки, ТОВ "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" не мало підстав відображати в розділі II «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за 01.04.2011р. - 31.12.2013 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ПП «Ніка Сервіс» (код 34727211).

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з однієї сторони, та ПП "НІКА СЕРВІС" (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання №010211 від 01.02.2011 року (надалі - Договір №010211).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3, Договору №010211, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з обслуговування і ремонту наявного у нього обладнання та мереж каналізації та водопостачання в порядку і на умовах, визначенні Договором, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги. Перелік обладнання зазначається в Додатку І до даного договору. Замовник зобов'язаний виконувати всі вказівки Виконавця з правильної експлуатації та збереження обладнання та допускати до роботи на ній лише працівників, які пройшли спеціальний курс навчання. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається акт за фактом виконання робіт.

Згідно з п. 2 Договору №010211, обов'язки Виконавця: з метою забезпечення працездатності обладнання, перерахованого в Додатку І до цього Договору, надавати послуги, перераховані в Додатку 2 до цього Договору. Закріпити не менше двох виїзних фахівців Виконавця для взаємовідносин по виконанню робіт та обслуговуванню об'єктів Замовника Контактна інформація зазначається у Додатку 2 до цього Договору, Проводити планові виїзди до Замовника на умовах, зазначених у Додатку 2 до цього Договору, з метою профілактичного обслуговування обладнання, перерахованого в Додатку І до цього Договору Замовник має право відмовитися від запропонованого планового виїзду. У цьому випадку фахівець Виконавця до Замовника не виїжджає, але плановий виїзд вважається виконаним. Позапланові виїзди здійснюються виключно за ініціативою Замовника. Кількість позапланових виїздів на місяць, а так само час приїзду фахівців Виконавця на об'єкт Замовника зазначено в Додатку 2 до цього Договору. Роботи, не передбачені цим Договором, підлягають попередньому узгодженню з Замовником та оплачуються Замовником окремо, згідно з актами.

Крім того, в матеріалах справи міститься Додатки: №1 до Договору №010211 з визначенням, що підлягає щомісячному обслуговуванню з ви визначенням типу марки обладнання, кількість, місце встановлення; №2, в якому визначено Перелік робіт по обслуговуванню санітарно-технічних систем житлового будинку по вул. Жилянська, 59 у м. Києві; №2 Перелік фахівців по обслуговуванню санітарно-технічних систем житлового будинку то вул. Жилянська, 59 у м, Києві: ОСОБА_2 - керівник виїзної бригади, ОСОБА_1 - виконроб, черговий майстер, тел. НОМЕР_1

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №003 від 29.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №004 від 31.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №005 від 30.06.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №006 від 29.07.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №007 від 31.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №008 від 30.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №009 від 31.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №010 від 30.11.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №011 від 30.12.2011 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №001 від 31.01.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №002 від 29.02.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №003 від 30.03.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №004 від 28.04.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №005 від 31.05.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №006 від 27.06.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №007 від 31.07.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №008 від 31.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №009 від 28.09.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №010 від 31.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №011 від 30.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №012 від 29.12.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №001 від 31.01.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №002 від 28.02.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №003 від 29.03.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №004 від 30.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №005 від 31.05.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №006 від 30.06.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №007 від 31.07.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №008 від 31.08.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №009 від 30.09.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №010 від 31.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №011 від 30.11.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн., №012 від 31.12.2013 р. на загальну суму з ПДВ 18000 грн.; Податкові накладні: від 31.01.2013 р. №102 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 28.02.2013 р. №95 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.03.2013 р. №126 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.04.2013 р. №169 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.05.2013 р. №160 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.06.2013 р. №157 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.07.2013 р. №159 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.09.2013 р. №149 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.10.2013 р. №160 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.11.2013 р. №113 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.02.2012 р. №164 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.03.2012 р. №182 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 28.04.2012 р. №188 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.03.2012 р. №182 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.05.2012 р. №231 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 27.06.2012 р. №196 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.07.2012 р. №206 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.08.2012 р. №251 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 28.09.2012 р. №226 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.10.2012 р. №201 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.11.2012 р. №160 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.12.2012 р. №195 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.04.2011 р. №224 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.05.2011 р. №262 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.06.2011 р. №257 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 29.07.2011 р. №277 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.08.2011 р. №183 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.09.2011 р. №249 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 31.10.2011 р. №265 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.11.2011 р. №257 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., від 30.12.2011 р. №263 на загальну суму з ПДВ 18000 грн., які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які послуги надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд звертає увагу, що саме договором та Додатками №1, №2 визначено, які саме послуги в яких об'ємах та якими особами повинні виконуватися, а отже твердження Відповідача про не належне оформлення первинної документації є необґрунтованим.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

З Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що за для вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Таким чином, Суд приходить до висновку щодо правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, а Відповідачем не надано Суду жодних доказів та письмових пояснень - на підставі чого прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Також, Суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання Позивачем у контрагентів послуг (товару) безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

На думку Суду, Позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами, тому висновки акту перевірки є помилковими, а зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - протиправним.

В матеріалах справи міститься Висновок експертного економічного дослідження від 18.01.2016 р., який складено Судовим експертом ОСОБА_3 (надалі - Висновок від 18.01.2016 р.).

Як вбачається з Висновку від 18.01.2016 р., Експертом підтверджено правомірність складення та відображення даних в первинній документації (податкових накладних, Актах виконаних робіт), а висновки Акту перевірки є необґрунтованими та документально непідтвердженими.

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 21.10.2014 року № 0010452207, № 0007472207 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: форми «Р» від 21.10.2014 року № 0010452207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90000 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 22500 гривень, що загалом складає суму 112500 гривень; форми «Р» від 22.07.14 року № 0007472207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 143310 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 18606 гривень, що загалом складає суму 161916 гривень.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ок.управління та експлуатація нерухомості" (код ЄДРПОУ 32244592) судові витрати в сумі 4116,24 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук