Ухвала

від 16.11.2016 по справі 8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" листопада 2016 р. Справа № 8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув заяву б/н б/д (вх. №19049 від 04.11.2016 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" про розстрочку виконання рішення у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці", вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400

про стягнення заборгованості

За участі представників:

Позивача: Котиса В.Я. - адвоката, договір про надання правової допомоги №10 від 10.11.2016 р.

Відповідача: Власюка Р.В. - представника, довіреність №3 від 04.01.2016 р.

В порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи :

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011) за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці", вул. Тернопільська, 3, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, про стягнення 27 377, 50 грн заборгованості за поставлену продукцію, 80 803,60 грн відсотків за користування кредитом, 13 972,62 грн інфляційних нарахувань, 4 301, 37 грн 3% річних та 13 500 грн витрат на оплату послуг адвоката (з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог № 19/07/11 від 19.07.2011 р.).

04.11.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці", в порядку ст. ст. 22, 121 ГПК України, звернулося до суду із заявою б/н б/д (вх. №19049 від 04.11.2016 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2016 р. у справі №8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011), згідно запропонованого ним графіку. В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення боржник посилається на неможливість виконати останнє одразу та одним платежем. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) від 04.08.2016 р., зареєстрований в реєстрі за №144 та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва - ТзОВ "Агро-Ланівці" за 9 (дев'ять) місяців 2016 р. Окрім того, до вказаної заяви заявником долучено оригінал платіжного доручення № 2142 від 28.10.2016 р. про сплату судового збору в сумі 2 105,77 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2016 р. для розгляду зазначеної вище заяви про розстрочку виконання рішення було призначено судове засідання на 10:00 год. 16.11.2016 р.

В судове засідання 16.11.2016 р. повноважний представник заявника (боржника) прибув, викладені в заяві вимоги про розстрочення виконання судового рішення по справі № 8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011) підтримав в повному обсязі. Стверджує, що негайне та в повному обсязі виконання судового рішення у даній справі на даний час може вкрай негативно вплинути на господарську діяльність підприємства. Вказує, що однією з основних причин, які позбавляють відповідача (боржника) можливості своєчасно та в повному обсязі виконати судове рішення є наявність поточних зобов'язань товариства. Окрім того, посилається на додаткові витрати ТзОВ "Агро-Ланівці", пов'язані із необхідністю збору та реалізації урожаю; наявність обтяжень нерухомого майна ТзОВ "Агро-Ланівці" (перебування нерухомого майна ТзОВ "Агро-Ланівці" в іпотеці згідно Іпотечного договору від 04.08.2016 р., зареєстрованого в реєстрі за №144); відсутність в Товариства обігових коштів для погашення в повному обсязі заборгованості за судовим рішенням тощо. Зауважує, що надання судом розстрочки судового рішення, згідно запропонованого графіку, надасть можливість підприємству - боржнику в повному обсязі виконати не лише рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2016 р. по даній справі, але й належним чином виконувати поточні зобов'язання перед іншими суб'єктами господарювання без нанесення їм будь - якої шкоди.

Представник стягувача (позивача) в судове засідання 16.11.2016 р. прибув, на виконання вимог ухвали суду надав письмово викладену позицію щодо заяви відповідача про розстрочку судового рішення б/н від 16.11.2016 р. (вх. №19764), згідно якої у задоволенні останньої заперечує в повному обсязі. Стверджує, що станом на дату проведення судового засідання стягувач пред'явив наказ господарського суду Тернопільської області від 10.10.2016 р. до виконання, однак останній боржником не виконано. Разом з тим, зазначає, що в силу приписів ст. 121 ГПК України, заявник (боржник) не навів виняткових обставин в обґрунтування заяви про розстрочення судового рішення, які б ускладнювали або ж робили неможливим виконання останнього в повному обсязі. Зауважує, що із долученого боржником фінансового звіту вбачається, що товариство є прибутковою організацією, вартість запасів (розділ II Фінансового звіту "Оборотні активи") підприємства-боржника становить 21 510 600 грн, в тому числі готова продукція - 5 707 700 грн; заборгованість покупців та замовників перед ТзОВ "Агро-Ланівці" складає 1 189 000 грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 2 815 300 грн, заборгованість бюджету - 731 500 грн. З огляду на наведене вважає, що доводи боржника про його важкий фінансовий стан, відсутність необтяженого майна, коштів та можливість виникнення заборгованості перед бюджетом не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак і не заслуговують на увагу суду. Просить суд у задоволенні заяви про розстрочення судового рішення відмовити.

Розглянувши заяву б/н б/д (вх. №19049 від 04.11.2016 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" про розстрочку виконання рішення, оцінивши представлені боржником документи, заслухавши в судовому засіданні пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2016 р., залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 р., позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці", м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1: 27 337 грн 50 коп. - основного боргу; 80 803 грн 63 коп. - відсотків за користування товарним кредитом; 13 972 грн 62 коп. - інфляційних нарахувань; 4 142 грн 64 коп. - 3% річних; 1 262 грн 96 коп. державного мита; 235 грн 70 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 12 629 грн 64 коп. - витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти частини позову відмовлено. Окрім того, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" 1 грн 59 коп. в повернення державного мита.

10.10.2016 р. господарським судом Тернопільської області, на підставі ст. 116 ГПК України, видано відповідні накази про примусове виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, обов'язково умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання, зокрема, розстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Слід зазначити, що норми ГПК України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання, а передбачені ст. 121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки чи розстрочки, є оціночними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку суду, наведені відповідачем (боржником) обставини та долучені ним до заяви про розстрочку виконання рішення документи не є тими належними та допустимими доказами, що підтверджують винятковість обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим та можуть бути підставою для розстрочки сплати боргу.

Так, наданий суду фінансовий звіт СПД (баланс на 30.09.2016 р.) не підтверджує зазначених заявником (боржником) обставин щодо неможливості виконати свої зобов'язання перед позивачем (стягувачем) в повному обсязі, проте підтверджує наведені представником позивача (стягувача) обставини, зокрема, що: відповідач (боржник) є прибутковою організацією (чистий прибуток становить 26 800 грн), вартість запасів (розділ II Фінансового звіту "Оборотні активи") підприємства-боржника - 21 510 600 грн, в тому числі готова продукція - 5 707 700 грн; заборгованість покупців та замовників - 1 189 000 грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 2 815 300 грн, заборгованість бюджету - 731 500 грн. Окрім того, як підстава для розстрочки виконання судового рішення - наявність у заявника поточних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, судом до уваги також не береться, оскільки дане є результатом власної господарської діяльності відповідача - ТОВ "Агро-Ланівці" і не може бути прийнято судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Аналізуючи ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, господарський суд відзначає, що саме несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем 01.04.2009 р . товару стало підставою для звернення останнього до суду за захистом своїх прав, охоронюваних законом інтересів та винесення судом рішення у даній справі на його користь.

Враховуючи наведені вище обставини, беручи до уваги заперечення представника позивача (стягувача), а також те, що рішення суду набрало законної сили, що боржник не довів належними та допустимими доказами наявність виключно виняткових обставин , що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що надання розстрочки сплати боргу може завдати істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам стягувача, суд визнає заяву боржника про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2016 р. по справі № 8/5/5022-338/2012(6/55/5022-790/2011) необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Слід також зазначити, що прийняття до уваги лише доводів відповідача, не враховуючи при цьому матеріальний стан та інтереси позивача, буде порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 4 2 та 4 3 ГПК України.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Заява про розстрочку виконання рішення суду відсутня в переліку наведених у вказаному Законі документів та дій, за які належить справляти судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 86, 87, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" б/н б/д (вх.№19049 від 04.11.2016 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області у справі №8/5/5022-338/2012 (6/55/5022-790/2011) відмовити.

2. Ухвалу направити учасникам судового процесу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Заявник не позбавлений права повторно звернутися до господарського суду у загальному порядку.

Суддя І.М. Гирила