Постанова

від 11.11.2016 по справі 820/3753/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2016 р. № 820/3753/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Абоян І.І.

За участі:

Представника позивача - Нагорного Є.Ф.

Представника відповідача - Лукянцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазресурс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс», звернувся до суду з позовом до в якому після уточнень та змін просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківської області № 1817 від 08.07.2016 року "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрнафтогазресурс" податковий номер 3534646 за період 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р.; Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.08.2016 року № 0000371406 форми «Р» яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 194 827,50 грн (у тому числі за основним платежем 955 862,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 238 965,50 грн), №0000361406 форми "Р" яким донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 288 580,00 грн (у тому числі за основним платежем 230 864,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 57 716,00 грн) у повному обсязі; Судові витрати покласти на відповідача..

В обґрунтування позову зазначив, що органом ДФС наказ на проведення перевірки виданий за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом, господарська діяльність позивача здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між ним та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Отже, висновки Акту від 6.07.2016 р. №405/20-40-14-06-10 Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтогазресурс", код ЄДРПОУ 35314646 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року та винесені на його підставах полаткові повідомлення-рішення є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванню. Дії відповідача є неправомірними, а адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що наведені в акті перевірки факти вказують на наявність порушень податкового законодавства з боку позивача, наказ на проведення спірної невиїзної перевірки виданий при дотриманні норм закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями Красноградської ОДПІ ГУДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Укрнафтагазресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 02.10.2015 № 2-79/20-16- 22/35314646 (перевірка проведена на виконання постанови ГУ МВС України в Харківській області від 26.06.2015 про призначення позапланової документальної перевірки, якою зобов'язано Красноградську ОДПІ провести документальну перевірку TOB «Укрнафтогазресурс» у зв'язку з кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР №12015220000000279 від 07.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України у відношенні посадових осіб зазначеного підприємства; згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

Проведеною перевіркою встановлено, що TOB «Укрнафтагазресурс» на порушення п.138.8 ст138, ст150 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2014 рік у розмірі 865 482,0 грн; на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 969 704,0 грн.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області розглянуло скаргу директора TOB «Укрнафтагазресурс» від 04.02.2016 № б/н (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 05.02.2016 № 1029/10) на податкові повідомлення-рішення Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 21.01.2016 №0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 454 556,0 грн (в т.ч. за основним платежем 969 704 грн та за штрафними фінансовими санкціями 484 852 грн), № 0000022200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1 298 223,0 грн (в т.ч. за основним платежем 865 482 грн та за штрафними фінансовими санкціями 432 741 грн), які були винесені на підставі проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 02.10.2015 № 2-79/20-16-22/35314646, та за результатами розгляду скарги та враховуючи те, що листом від СУ Національної поліції МВС України в Харківській області від 11.11.2015 № 47/153 з копією постанови від 30.10.2015 про закриття кримінального провадження від 07.04.2015 за № 12015050000000279 ДФС у Харківській області повідомлено, що під час досудового розслідування не отримано відомостей, які б свідчили про наявність у діях посадових осіб TOB «Укрнафтагазресурс» ознак складу злочину, передбаченого ст.366 КК України, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано.

Відповідно до листа ГУ ДФС у Харківській області від 03.06.2016 року та наказу Південної ОДПІ №184 від 07.06.2016 року призначено службову перевірку в рамках якою з метою перевірки невідпрацьованих та недосліджених питань в ході проведення документальної позаплановї виїзної перевірки (акт від 02.10.2015 року № 2-79/20-16-22/35314646) відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківської області № 1817 від 08.07.2016 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідно до п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року.

За результатами проведеної невиїзної перевірки складено акт ГУ ДФС у Харківській області від 26.07.2016 р. №405/20-40-14-06-10 Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтогазресурс", код ЄДРПОУ 35314646 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року.

У висновках акту від 26.07.2016 р. №405/20-40-14-06-10 встановлені наступні порушення:

пп.135.5.4 п.135.1 ст. 135 п.138.8 ст138. ст150 ПКУ від 02.12.10 №2755-ІУ. в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 230 864,00 грн;

п.п 14.1.181 п. 14.1 ст 14. п. 188.1, ст. 188. п.198.1 п.198.3 ст 198 ПКУ від 02.12.10 №2755-IV (з урахуванням змін та доповнень) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну на загальну суму 955 862 грн. в т.ч. по періодам: січень 2014 року на 434244 грн.; квітень 2014 року на 170000 грн.; грудень 2014 року на 276193 грн.; лютий 2014 року на 75425 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: від 11.08.2016 року № 0000371406 форми «Р» яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 194 827,50 грн (у тому числі за основним платежем 955 862,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 238 965,50 грн); від 11.08.2016 року №0000361406 форми "Р" яким донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 288 580,00 грн (у тому числі за основним платежем 230 864,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 57 716,00 грн).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На думку податкового органу, під час попередньої перевірки питань для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, було здійснено неповне з'ясування всіх питань, які підлягають перевірки.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на те, що під час перевірки питань для винесення об'єктивного висновку стосовно дотримання платником податків вимог законодавства, було виявлено неповне з'ясування всіх питань, які підлягають перевірки, оскільки відповідачем чітко не зазначено питання, які не були перевірені чи перевірені неповністю, а також не встановлені факти ненадходження до бюджету сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Підпункт 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу та виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

З досліджених судом документів щодо призначення спірної перевірки (доповідна записка управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області, лист ГУ ДФС у Харківській області до Південної ОДПІ щодо проведення службового розслідування, доповідна записка управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області) не вбачається чіткого визначення того, які саме питання не були перевірені чи були неповністю з'ясовані під час проведення попередньої перевірки, а також не встановлено факти ненадходження до бюджету сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Порівнюючи висновки акту попередньої перевірки від 02.10.2015 № 2-79/20-16- 22/35314646 де встановлено що TOB «Укрнафтагазресурс» занижено податок на прибуток за 2014 рік у розмірі 865 482,0 грн. та занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 969 704,0 грн. та висновки акту від 26.07.2016 р. №405/20-40-14-06-10 де встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 230 864,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 955 862 грн., перелік контрагентів фінансово-господарські відносини з якими стали підставою для таких висновків суд приходить до висновку, що в акті попередньої податкової перевірки фактів та епізодів порушень встановлено більше ніж в акті від 26.07.2016 р. №405/20-40-14-06-10 де відсутні епізоди завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Радіант" на суму 13842 грн., крім того за виключенням вказаного акти перевірок змістовно та текстуально збігаються.

В наказі Південоої ОДПІ №184 від 07.06.2016 року яким призначено службову перевірку визначено строк її проведення по 20.07.2016 року включно. Отже на час видання спірного наказу ГУ ДФС у Харківської області № 1817 від 08.07.2016 року на проведення перевірки починаючи з 15.07.2016 року строком на 5 робочих днів результати службового розслідування так само як перелік питань що не були перевірені чи були неповністю з'ясовані під час проведення попередньої перевірки були відсутні. Також, підстави та межі перевірки в наказі № 1817 від 08.07.2016 року чітко не зазначені.

Таким чином, факт початку службового розслідування відносно працівника органу державної податкової служби не є достатньою підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, оскільки вимоги щодо проведення такої перевірки, які містяться в підпункті 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, мають більш широкий аспект, що в даному випадку податковим органом не враховано, а тому суд не може погодися, що оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим.

Наявність лише права на здійснення перевірок ще не означає можливість їх здійснення органами ДПС у будь-яких випадках та у будь-який спосіб та у будь який час.

При фактичному здійсненні перевірки всупереч вимог закону, як у даному випадку, дії податкового органу щодо видання наказу на проведення перевірки та безпосередньо щодо проведення перевірки, й складання за її наслідками акту є неправомірними.

З огляду на те, що за результатами перевірки контролюючим органом прийняті рішення про застосування штрафних санкцій, позовна вимога про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки та складанню акту за її наслідками є не належним способом захисту права, оскільки правильним способом є скасування рішення, яке прийнято на підставі такої перевірки, так як воно створює юридичний наслідок для позивача (обов'язок сплатити штрафні (фінансові) санкції). Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення про застосування штрафних санкцій. У разі встановлення судом факту перевищення контролюючим органом встановлених законом повноважень чи вчинення дій у спосіб, який не передбачений законом, таке може бути самостійною підставою для скасування рішення як протиправного.

Виходячи з положень ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуваний наказ, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Судом також встановлено, що у перевіряємому періоді Позивач мав взаємовідносини з TOB „Техностиль 2000" по договору поставки №17/04/14 від 17.04.2014 року та придбавав труби бурильні. Розрахунки здійснювалися в безготівковій формі на доказ чого надаються виписки по банківському рахунку, заборгованість в сумі 340 000 грн. відповідно до договору переуступки боргу №230914 від 23.09.2014 року було передано у повному обсязі TOB „TBK ЕЛПРО" код СДРПОУ 38396999. Розрахунки проводилися у безготівковій формі згідно виписок по банківському рахунку від 01.08.2014, 25.07.2014, 21.07.2014, від 11.07.2014, від 16.06.2014, 02.06.2014, 17.04.2014. Транспортування труб бурильних підтверджується наданими до матеріалів справи товаро-транспортними накладними.

Також 2) з TOB „Гатіора" (код ЄДРПОУ 38091733) згідно договорів оренди бурильних труб у 2013 році (№8/21/01/1 від 09.09.2013р., №12/09-13 від 12.09.2013 р , №130913 від 13.09.2013р., №01/10/13 від 01.10.2013р., №25/10/13 від 25.10.2013р., №05/11/13 від 05.11.2013року), №12/01/14 від 12.01.2014 року TOB „Укрнафтогазресурс" у „Гатіора", були отримані в оренду бурильні труби. Відповідно до наданих банківських документів, розрахунки здійснювались в безготівкові формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця відповідно до виписок по банківському рахунку від 08.01.2014, 11.02.2014, 17.02.2014, та за договором переуступки з ТОВ "Мегаполіс буд інвест" за випискою від 17.04.2014. Транспортування труб бурильних підтверджується товаро-транспортними накладними від 31.01.2014.

3) з TOB "ТК "Діада" за договором поставки № 27/02-15 від 27.02.2015р. на поставку насіння соняшника. Оприбуткування насіння, транспортування та його використання в господарській діяльності підтверджується видатковою накладною №22 від 28.02.2015, товаро-транспортною накладною від 28.02.2015, подорожніми листами вантажного автомобіля від 26.04.2015, 27.04.2015, 01.05.2015,02.05.2015, 03.05.2015, 05.05.2015, 05.05.2015,07.05.2015, реєстрами прийому зерна вагарем від 21.09.2015, від 30.09.2015, від18.09.2015, від 03.10.2015, від 25.09.2015, від 26.09.2015, від 23.09.2015, віл 26.09.2015. від 21.09.2015. від 28.09.2015, від 29.09.2015, від 23.09.2015, від 22.09.2015, дорожнім листком трактора №56 від 26.04.2015, №54 від 26.04.2015, №65 від 01.05.2016, №70 від 07.05.2015, №61 від 03.05.2015, №146 від 18.09.2016, №161 від 27.09.2016, №154 від 18.09.2015, №163 від 26.09.2015, №169 від 01.10.2015, матеріальними звітами №2 за лютий 2015, №5 за травень 2015, звітом за формою119 від 31.05.2015, накладними на внутрішнє переміщення №3 від 01.05.2015, №5 від 03.05.2015, №6 від 05.05.2015, №7 від 06.05.2015, №1 від 26.04.2015, №2 від 27.04.2016, №8 від 07.05.2015.Розрахунки з постачальником проведено у безготівковій формі за платіжними дорученнями №499 від 03.06.2015 на суму 48000 грн, №79 від 02.03.2015 на суму 452550 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання угод між позивачем та з TOB «Техностиль 2000» (податковий номер 34757733), TOB «Гатіора» (податковий номер 38091733), TOB "ТК "Діада" (податковий номер 37521114) підтверджується складеними належним чином видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами наданих послуг, товаро-транспортними накладними тощо, що відображено у самому акті перевірки. Всі договори виконуються або виконані, сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту та податку на прибуток.

Враховуючи викладене вище, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Посилання податкового органу на те, що перевіркою неможливо встановити походження товару, оскільки відповідно до інформаційно - аналітичної системи ДФС України, за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р. TOB „Техностиль 2000" труби бурильні не придбавало і не виробляло не заслуговують на увагу та само як і те що у товарно-транспортних накладних не зазначено відомості про розвантажувальні роботи, не зазначено конкретна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження ТМЦ а також у видатковій накладній неможливо ідентифікувати відповідальну особу TOB „Торгівельна компанія „Діада" за здійснення господарської операції і правильності ії оформлення.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по господарським відносинам між позивачем та контрагентами.

Усі досліджені документи відповідають вимогам податкового законодавства, не містять явних дефектів форми та змісту.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

В акті перевірки зазначено, що TOB „Укрнафтогазресурс" по рядку 03.25 ,.Сума безнадійної кредиторської заборгованості" додатку ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік відображено суму 3 743 521 гри., за рахунок списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Як вважає податковий орган при цьому TOB „Укрнафтогазресурс" не відкориговано суму податкового кредиту всього на суму 623920 грн., в т.ч.у січні 2014 року на суму ПДВ 347 727 грн.; за грудень 2014 року на 276 193 грн. при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у січні 2014 року по TOB „Зодчий 9" в сумі 347 727 грн., у грудні 2014 року при самостійному списанні кредиторської заборгованості по TOB „Лідерпромінвест" у сумі 103197 грн., по TOB „Марафон 12" в сумі 90667 грн., по ТОВ ФК „Авангардіс" в сумі 77 717 грн., по TOB „НВП „Лукрат" в сумі 4613 грн., чим підприємством порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу.

Так ст. 159 Податкового кодексу України, передбачено порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості в результаті чого підлягають зміні суми доходу або витрат.

У пп. «в» пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ встановлено, що безнадійною є 1заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пп. 135.5.4 Податкового кодексу України, до складу інших доходів включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підприємством було відкоригована сума валових доходів на всю на всю суму непогашеної заборгованості включаючи суми податку на додану вартість.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

А до безоплатно (безкоштовно) наданих товарів (робіт, послуг), отже і до безоплатно (безкоштовно) отриманих товарів (робіт, послуг) відносяться:

- товари, котрі надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

- роботи (послуги), які виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їхньої вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використання.

Відповідно до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, предметом договором поворотної фінансової допомоги повинні бути кошти, і обов'язковою умовою - строк повернення цих коштів чого в даному випадку немає. Товари від TOB „Зодчий 9", код ЄДРПОУ 34392524 в сумі 2 086 360,85 грн.; TOB „Лідерпромінвест", код ЄДРПОУ 37981631 в сумі 619 180 грн.; TOB „Марафон 12", код ЄДРПОУ 38277529 в сумі 544000 грн.; TOB ,.ФК „Авангардіс", код ЄДРПОУ 37445641 в сумі 466300 грн; TOB „НВП „Лукрат", код ЄДРПОУ 34002524 в сумі 27680 грн. отримані позивачем не безоплатно, а тому вартість таких товарів не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні податкового законодавства.

При цьому, згідно ст. 192.1. ПКУ суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню лише, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Отже, порядок коригування ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості Податковим кодексом України не передбачено.

Такий обов'язок платника податку, як коригування ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості по контрагентам існував в п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» лише до 25.03.2005р. 25 березня 2005 року Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІУ виклав в новій редакції вказаний пункт п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якому вже не передбачалось коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту з ПДВ у випадку списання безнадійної заборгованості по контрагентам, про що також свідчать лист ДПА України від 22.05.2006 р. за №9580/7/16-1917-20 та лист ДПА України від 09.03.2006 р. за №4343/7/16-1517-1 щодо коригування податкових зобов'язань і кредиту в зв'язку з врегулюванням сумнівної заборгованості.

Податкова вважає що відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ ключовим у можливості відображення податкового кредиту з ПДВ є факт придбання (або виготовлення - стосовно необоротних активів).

У всіх можливих випадках безкоштовного отримання чого-небудь присутній фактичний перехід права власності, але відсутні будь-які витрати на це придбання.

Якщо платник податків за датою першої події при отриманні матеріальних цінностей, робіт або послуг за наявності податкових накладних відобразив податковий кредит з ПДВ, то при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, на думку ДПІ, його слід відкоригувати.

Пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, який на думку податкового органу порушений позивачем, не підлягає застосуванню до вказаних спірних правовідносинах виходячи з наступного.

Згідно пункту 4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за N 197/18935 (далі - Порядок N 41), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, коригування податкового кредиту відображається у рядку 16 декларації, зокрема у рядку 16.1 відображається коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1. декларації. Таким чином, якщо навіть і прийняти до уваги зміст листа ДПС України від 06.05.2012 р. № 13869/7/15-3417-16, то виходячи з вищевказаного пункту Порядку № 41, коригуванню підлягає податковий кредит у випадках, передбачених ст. 192 розділу V Кодексу.

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту передбачено ст. 192 Податкового кодексу України, зокрема, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, аналіз вказаної норми Податкового кодексу передбачає обмежений перелік операцій, внаслідок яких можливо бути коригування раніше відображеного ПДВ, при цьому операції списання кредиторської заборгованості в цьому переліку відсутні.

Оскільки п.192.1 ст.192 ПК України, який визначає вичерпний перелік операцій, згідно яких може відбутися коригування раніше відображеного ПДВ, тому безнадійна заборгованість не може бути підставою для коригування позивачем раніше відображеного ПДВ у податковій звітності. Отже, доводи акту перевірки ґрунтуються на неправильному тлумаченні податкового законодавства, проте прямою нормою закону такий обов'язок платника податків не передбачений.

Лист ДПС України від 06.05.2012 р. № 13869/7/15-3417-16 щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту виписаної постачальником зведеної податкової накладної при умові відсутності оплати за продукцію не повинно брати до уваги, оскільки він, не будучи нормативно-правовим актом, суперечить та фактично змінює зміст вищевикладених норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів.

ДПІ, встановивши позивачу порушення пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України та збільшивши податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 623 920 грн., діяла не у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Листом від СУ Національної поліції МВС України в Харківській області від 11.11.2015 № 47/153 з копією постанови від 30.10.2015 про закриття кримінального провадження від 07.04.2015 за № 12015050000000279 ДФС у Харківській області повідомлено, що під час досудового розслідування не отримано відомостей, які б свідчили про наявність у діях посадових осіб TOB «Укрнафтагазресурс» ознак складу злочину, передбаченого ст.366 КК України.

При цьому у рамках даного кримінального провадження досліджувалась наявність фактів вчинення посадовими особами ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 35314646), з метою спотворення даних про фактично проведені господарські операції, невідображенням у повному обсязі фактично отриманих прибутків у податковій звітності, та відповідною несплатою у повному обсязі до державного бюджету України податку на додану вартість на податку на прибуток підприємств, протягом періоду з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. включення до податкового обліку у зменшення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні на отримання товарів (послуг) від низки підприємств, що мають ознаки фіктивності.

Крім того постановою слідчого кримінальне провадження №32016220000000040 від 05.02.2016 року за ознаками злочину ч.1 ст.212, підставою порушення якого було видання податковою акту перевірки від 02.10.2015 року № 2-79/20-16-22/35314646 було закрите.

Статтею 212 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а саме за умисне ухилення від їх сплати (п. 2, 3 Постанови Пленуму ВСУ від 8.10.2014 р. №15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкові платежів»). Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; не оприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Ухиляння ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі спотворення даних первинних документів, внесенні у звітні документи (податкові декларації, розрахунки сум податку чи збору) перекручених відомостей, у поданні таких сфальсифікованих документів до контролюючих органів, у неподанні звітної документації до контролюючих органів, за умови, що термін сплати конкретного податку чи збору ще не сплив, а відповідний умисел особи встановлено, повинні розцінюватись як попередня злочинна діяльність і кваліфікуватись за ст. 14 або 15 і 212 КК України.

Отже висновки податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій та як наслідок заниження податкових зобов'язань не знайшли свого підтвердження під час досудового слідства.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що виконання угод між позивачем та його контрагентами підтверджується складеними належним чином видатковими накладними, платіжними дорученнями, звітами комісіонера, актами наданих послуг тощо, що відображено у самому акті перевірки. Всі договори виконуються або виконані, сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищий адміністративний суд України в постанові 15 січня 2015 року № К/9991/56051/11 зазначає: водночас дефектнiсть та навiть фiктивнiсть контрагента платника податкiв сама собою не свiдчить про обiзнанiсть платника податкiв iз протиправним характером дiяльностi його контрагента або про дефектнiсть самих господарських операцiй, а вiдтак не є вичерпним доказом при встановленнi або нереальностi господарської операцiї, або вiдсутностi в нiй дiлової мети, яка зi змiсту положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованiсть будь якої операцiї на отримання позитивного економiчного ефекту. Також податкове законодавство не ставить у залежнiсть виникнення права на податковий кредит у платника податкiв вiд наявностi чи вiдсутностi контрагента платника податкiв за мiсцем реєстрацiї.

Аналізуючи конкретні первинні документи, ВАСУ, в цій же постанові від 15 січня 2015 року по справі К/9991/56051/11 зазначає про те, що за умови дослiджених судами первинних документiв та обставин (наступний продаж придбаного товару), якi у їх сукупностi свiдчать про фактичний рух активiв iз урахуванням дiлової мети такого руху у межах господарської дiяльностi Товариства, та враховуючи принцип iндивiдуального застосування вiдповiдальностi за порушення правил оподаткування, згiдно якого негативнi наслiдки, зокрема, у виглядi позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосованi саме до такого платника податкiв, який їх припустився, а не до iншої особи, та добросовiснiсть платника податкiв, а також достовiрнiсть задекларованих таким платником даних податкового облiку, що презюмується податковим законодавством у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, за змiстом якої, за умови подання платником податкiв усiх належним чином оформлених документiв, передбачених податковим законодавством, данi податкового облiку вважаються сформованими платником податкiв правомiрно (обґрунтовано), суд доходить висновку про те, що дані, сформовані платником, є вірними, а господарська операція носить реальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та ніші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення приписів Податкового кодексу України за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними, та на виконання вимог ст. 162 КАС України підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазресурс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківської області № 1817 від 08.07.2016 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрнафтогазресурс» податковий номер 3534646 за період 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.08.2016 року №0000371406 та №0000361406.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 листопада 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко