Ухвала

від 18.11.2016 по справі 7/127-2010  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

18.11.2016 Справа № 7/127-2010

Розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод" про відстрочку виконання рішення у справі №7/127-2010

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" , с. Бороняво Хустського району (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод", м. Мукачево відповідно до ухвали суду від 20.12.13 по справі №7/127-2010)

про стягнення 298744,89грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від заявника -

від стягувача - ОСОБА_1, предст. за дов. від 12.01.16 №09-32/2;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2011 у справі №7/127-2010 присуджено до стягнення з Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий заводВ» на користь ПАТ В«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банкВ» в особі філії «³дділення ПАТ В«ПромінвестбанкВ» в м. Хуст Закарпатської областіВ» 298744,89 грн. боргу, а також 2987,45 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.02.2011 Господарським судом Закарпатської області видано наказ на примусове виконання рішення від 19.01.2011 у справі №7/127-2010, який пред'явлений до виконання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2013 замінено боржника - державне підприємство „Сокирницький цеолітовий заводВ» (код ЄДРПОУ 20432977) при виконанні рішення у справі №7/127-2010 на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю „Сокирницький цеолітовий заводВ» (код ЄДРПОУ 38265010).

Боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод" звернувся в господарський суд з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду на один рік, до 07.11.17р. Заяву мотивує тим, що внаслідок девальвації національної валюти та нестабільної економічної ситуації в державі протягом останніх кількох років, а також у зв"язку з проведенням на території України антитерористичної операції, товариство фактично не отримує прибутку. Зауважив, що внаслідок примусового виконання рішення суду унеможливиться діяльність товариства, оскільки це призведе до неможливості належного виконання

товариством своїх зобов"язань перед контрагентами, по соціальних виплатах та бюджетних платежах. Пояснив, що протягом найближчого календарного року товариство має на меті фінансово оздоровитися шляхом збільшення статутного капіталу та реалізації нових інвестиційних проектів.

Присутній в судовому засіданні представник стягувача проти задоволення заяви про відстрочку заперечив. Заяву про надання відстрочки вважає необгрунтованою і не підтвердженою належними доказами, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду та винятковість обставин. Наголосив, що важке фінансове становище в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду (така правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові №10/1994 від 24.03.09).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заява про відстрочку виконання рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Згідно із ст. 121 цього ж Кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» № 9 від 17.10.2012, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п.7.1.1.).

Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В заяві про відстрочення виконання рішення боржник зазначив про процес девальвації національної валюти та нестабільної економічної ситуації в державі протягом останніх кількох років, а також про проведення на території України антитерористичної операції. При цьому не вказав та не подав жодних доказів на підтвердження обставин, що перешкоджають йому виконати рішення суду протягом такого тривалого часу (з 2011 року рішення боржником не виконується навіть

частково). Судом взято до уваги той факт, що складна економічна ситуація в державі стосується не тільки відповідача, але також і позивача.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки заявником не доведено наявність обставин в розумінні частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, з якими пов'язана можливість відстрочення виконання рішення, беручи до уваги і інтереси позивача (стягувача), суд відмовляє в задоволенні заяви в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод" про відстрочку виконання рішення у справі №7/127-2010 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.С. Журавчак