Постанова

від 15.11.2016 по справі 813/5348/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Справа № 813/5348/15

11 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Клуб професійного футболу «Карпати» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть справи.

На розгляді у судді Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.В. перебувала адміністративна справа за позовом ТзОВ "Клуб професійного футболу "Карпати" (далі - позивач, ТОВ «КПФ «Карпати») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року.

Ухвалами від 09.09.2015 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

На підставі розпорядження № 199-Р від 07.07.2016 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» в порядку ст. 15-1 таку справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Кравціву О.Р.

Ухвалою від 08.07.2016 року вказану справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 494000,00 грн, у зв'язку з проведенням лише операцій з оформленн документів без реального отримання послуг (робіт) від ТОВ «Гарант Буд», є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи. Господарські відносини між позивачем та його контрагентом належним чином відображені в бухгалтерському обліку, були реальними та мали наслідком зміну майнового стану позивача. Висновки контролюючого органу базуються на твердженні, що у вказаного контрагента встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, тощо при значних обсягах купівлі та реалізації товарів, що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства. В той же час, вказаний контрагент позивача має ліцензію на здійснення будівельної ліцензії, а необхідність вступу позивача з вказаним контрагентом у господарські відносини зумовлена тим, що роботи з покращення дренажної системи позивачем використано у господарській діяльності для утримання в належному технічному стані футбольного поля Стадіону «Україна», що використовується позивачем на умовах оренди на реалізацію основного виду діяльності.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні від 21.10.2015 року за вх № 34821 /а.с.97-100/. Зазначив, що на підставі результатів проведеного аналізу даних АІС «Податковий блок», «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», представлених до перевірки документів, встановлено, що позивач відобразив в бухгалтерському обліку господарські операції щодо отримання робіт (послуг) при здійсненні будівельних робіт одержаних від ТОВ «Гарант Буд», які фактично не відбувались, без реального здійснення господарських операцій у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вказаного підприємства та видані покупцям є недостовірними. Зокрема, вказаний контрагент має стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відповідачем одержано податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки щодо вказаного контрагента за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року, у такого встановлено відсутність трудових ресурсів та основних засобів. Отже, будь-які документи не підтверджують фактичного реального здійснення господарських операцій. З врахуванням викладеного, рішення контролюючого органу є правомірним, таке слід залишити в силі, а у задоволенні позову слід відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «КПФ «Карпати» зареєстроване як юридична особа 24.01.2012 року за ідентифікаційним кодом юридичної особи: 31805003 /а.с.84/.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2014 року, в тому числі з питання правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість з ТОВ «Гарант Буд», про що складено акт № 320/109/13-07-22-01-10/31805003 від 18.08.2015 року /а.с.12-35/.

Проведено перевіркою встановлено порушення податкового обліку позивача: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2014 року на суму 494000,00 грн. /а.с.34/

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року за платежем: податок на додану вартість; на суму 741000,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 247000,00 грн.) /а.с.36/.

Позивач вважаючи вказане рішення відповідача таким, що слід скасувати, звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень спірні правовідносини виникли щодо реальності господарських операцій позивача та ТОВ «Гарат Буд», а також правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами вказаних господарських правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим Кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, питання про усунення розбіжностей у застосуванні п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було предметом розгляду Верховним Судом України (постанова від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15). Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у вказаній справі, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди нерухомого майна № Г-508-8 від 20.08.2008 року, укладеним між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ТОВ «КПФ «Карпати» (орендар») відповідно до ухвали Львівської міської ради 10-ї сесії 5-го скликання від 10.07.2008 року за № 1919, на умовах визначених у цьому договорі зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення стадіону «Україна» загальною площею 4253,8 кв.м.

Об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для організації діяльності та проведення навчально-тренувальних зборів і змагань.

Зокрема, відповідно до п. 7 цього Договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди; підтримувати території прилеглі до об'єкта оренди та закріплену земельну ділянку в належному санітарному стані /а.с.76-80, 81-82/.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна згідно договору оренди, вказаний об'єкт оренди передано позивачу 20.08.2008 року /а.с.83/.

Так, 01.10.2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Гарант Буд» (виконавець) укладено договір про виконання робіт № 1/10 /а.с.38-42/, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника та на свій ризик виконати роботи щодо відновлення футбольного поля стадіону Україна, за адресою: м. Львів, вул ОСОБА_4, передати виконані роботи замовнику у встановлений цим Договором термін. Виконавець зобов'язується також виконати інші (додаткові роботи), необхідність виконання яких виникла у процесі виконання цього договору, які оплачують замовником окремо згідно виставлених рахунків виконавця, усувати виявлені недоліки робіт протягом встановленого договором терміну. Перелік додаткових робіт визначається у відповідному додатку до договору. Замовник зобов'язується прийняти належно виконані роботи і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах передбачених договором. Роботи виконуються з матеріалів виконавця та його знаряддями.

Виконавець зобов'язується виконати усі роботи і передати їх замовнику по акту виконаних робіт до 30.11.2014 року.

Загальна сума цього договору складається з витрат виконавця на придбання матеріалів для виконання робіт передбачених за договором та вартості самих робіт, що виконуються за договором та загальна сума договору становить 2964000,00 грн. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, про що вони складають та підписують додаткову угоду. Розрахунки проводяться безготівково.

Остаточне здавання-приймання виконаних робіт оформляється згідно акту приймання виконих робіт, підписаного обома сторонами.

Виконавець має право за письмовим погодженням із замовником залучати до виконання окремих робіт третіх осіб (субпідрядників).

На підтвердження реальності операцій за договором до матеріалів справи долучено: акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року /а.с.43-46, 48-51, 53-56/, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року /а.с.47, 52, 57/, підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту) за листопад 2014 року /а.с.58-60, 61-63, 64-67/.

Також до матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 51 від 30.11.2014 року на суму 988000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 164666,67 грн.) /а.с.68, 69/, № 52 від 30.11.2014 року на суму 990000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 165000,00 грн.) /а.с.70, 71/, № 53 від 30.11.2014 року на суму 986000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 164333,33 грн.) /а.с.72, 73/.

На підтвердження понесення витрат до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 1225 від 08.12.2014 року на суму 500000,00 грн. /а.с.74/.

Крім вказаного судом встановлено, що 29.06.2015 року між ТОВ «Гарант Буд» (первісний кредитор), ТОВ «Інтертеймент груп» (новий кредитор) та позивачем (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 29/06_1 /а.с.128129, 146-147/, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає усі права по стягненню заборгованості боржника перед первісним кредитором, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань по сплаті заборгованості. Заборгованість боржника, поякій настав момент виконання і відступається вимога складає 5344718,00 грн., що становить собою право вимоги, яке отримує новий кредитор.

До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень № 588 на суму 680200,00 грн., № 539 від 04.09.2015 року на суму 2000000,00 грн., № 547 від 07.09.2015 року на суму 700000,00 грн., № 548 від 07.09.2014 року на суму 1300000,00 грн., № 554 від 08.09.2015 року на суму 664518,00 грн. /а.с.130-132, 148-150/ на погашення заборгованості за договором № 29/06_1 про відступлення права вимоги, вчинені на користь ТОВ «Інтертеймент груп», загальною сумою 5344718,00 грн.

Тобто розрахунки за вказаним договром проведено в повному обсязі.

Зокрема, в самому акті перевірки зафіксовано, що згідно з базою даних «Системи співставлення податкового кредиту та зобов'язання» за листопад 2014 року відсутні розбіжності між даними, задекларованими ТОВ «КПФ «Карпати» та даними постачальника ТОВ «Гарант Буд» /а.с.28/.

Представник позивача пояснив, що футбольне поле створене позивачем, таке не передавалось відповідно до договору оренди, тому несе обов'язок по його утриманню для належної експлуатації.

Також позивачем долучено до матеріалів справи договір від 25.10.2013 укладений між ТОВ «КПФ «Карпати» та Львівським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України укладено договір про співпрацю.

Відповідно до п. 1.3 договору, на підставі та відповідно до умов цього договору Інститут надає Позивачу можливість використання в його навчально-тренувальному процесі футбольного поля, що знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Сухомлинського, 18 включно з прилеглими тренувальними майданчиками, з метою проведення на ньому навчально-тренувальних занять та інших спортивно-навчальних заходів Клубу.

Пунктом п. 1.5 договору передбачено, що з метою практичної реалізації цього договору Клуб за власний рахунок забезпечує створення на футбольному полі натурального трав'яного газону та благоустрій прилеглої території, а також надаватиме Інституту в подальшому інформаційно-методичну допомогу щодо утримання, догляду та експлуатації футбольного поля. Погоджений сторонами орієнтований план розміщення футбольного поля, ігрових майданчиків та благоустрій прилеглої території проводяться у додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Судом встановлено, що з метою виконання позивачем власних зобов'язань щодо створення газону та благоустрою території згідно договору про співпрацю, а також подальшого використання футбольного поля з метою проведення на ньому навчально-тренувальних занять та інших спортивно-навчальних заходів, позивач вступив у господарські відносини з ТОВ «Грант Буд».

Зазначив, що співпраця з вказаним контрагентом мала місце і при створенні футбольного поля та благоустрою прилеглої території за адресою Львівська область, м. Брюховичі, вул. Сухомлинського, 18 відповідно до договору від 25.08.2014 року № 43 /а.с.156-160/. Позивач був задоволеним якістю та своєчасністю робіт які виконувались вказаним контрагентом, зокрема, такий зареєстровий в належному поряку, був платником ПДВ, а також володіло ліцензією на ведення будівельних робіт /а.с.151-154, 155/.

Судом встановлено, згідно з карткою обліку основних засобів, «Футбольне поле стадіону «Україна», відновлення (реконструкцію) якого визначено предметом вищевказаного договору, введено в експлуатацію 31.03.2008 року, обліковується в якості основного засобу /а.с.164/.

Суд зазначає, що право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників (постанова Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13).

Щодо ненадання до перевірки кошторисної документації як стверджено в акті перевірки /а.с.28/, позивач зазначив, що усі додатки долучені до матеріалів справи надавались контролюючому органу до перевірки. Крім цього в самому акті перевірки зазначено, що при перевірці використано в тому числі документи первинного обліку (накладні, рахунки, акти наданих послуг, податкові накладні, банківські документи, касові документи тощо) (вибірково) /а.с.14/. Однак, в судових засідань не зазначено та не конкретизовано яких саме документів не надано до перевірки.

Крім того, одним з аргументів, на які покликався контролюючий орган були відомості викладені в податковій інформації, описаній в акті перевірки щодо ТОВ «Гарант Буд», відповідно до якої встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Гарант Буд» має ознаки нереальності здійснення, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; трудових ресурсів, тощо.

Зокрема, вказаний контрагент є посередником транзитером, діяльність якого спрямована на надання вигади третім особам.

У зв'язку з викладеним, в акті перевірки зафіксовано, що господарські операції позивача та вказаного контрагента не містять у суті своїй розумних економічних чи інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг (робіт).

Наслідком діяльності вказаного підприємства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів /а.с.30, 31/.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Суд наголошує на недопустимості такого підходу контролюючого органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагента не вдалось перевірити, або ним були допущені порушення.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача (не знаходження за юридичною адресою тощо), і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання контролюючим органом податкової інформації чи акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Отже, відповідач позбавив підприємство позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на витрати та податковий кредит.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Відповідачем не спростовується факт наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, вказані висновки не слід брати до уваги, з огляду на те, що згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Гарат Буд» станом на момент ведення господарської діяльності, та, зокрема, під час розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення відповідного контрагента /а.с.133-137/ (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст. 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентам позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, контролюючим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 162 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львові ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (ЄДРПОУ 31805003) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39507898) судові витрати у виді судового збору в сумі 11115 (одинадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.