Ухвала

від 21.11.2016 по справі 46/580-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"21" листопада 2016 р. Справа №46/580-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року

у справі № 46/580-б (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіа Трейд"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року у справі № 46/580-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Сіа Трейд", ліквідовано - ТОВ „Сіа Трейд", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „ВіЕйБі Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 46/580-б передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ „ВіЕйБі Банк", апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята 12.07.2013 року.

Згідно ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року є 17.07.2013 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 04.11.2016 року, що підтверджується відтиском штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропущенням процесуального п'ятиденного строку на її оскарження, передбаченого частиною 1 статті 93 ГПК України.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання ПАТ „ВіЕйБі Банк" про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК."

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „ВіЕйБі Банк" є кредитором ТОВ „Сіа Трейд", єдиним членом комітету кредиторів та, відповідно, головою комітету кредиторів боржника.

11.07.2013 року за участю повноважного представника ПАТ „ВіЕйБі Банк" відбулися збори комітету кредиторів ТОВ „Сіа Трейд", якими було ухвалено рішення про погодження звіту ліквідатора (протокол №3 засідання комітету кредиторів боржника).

Крім того, під час прийняття оскаржуваної ухвали господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року при затвердженні звіту ліквідатора та припинення провадження у справі представник скаржника був присутній в судовому засіданні, про що зазначено у протоколі судового засідання та у вступні частині ухвали суду.

В подальшому, згідно відмітки на зворотному боці останнього аркушу оскаржуваної ухвали, представник скаржника Молодюк А.Л. отримувала копії даної ухвали нарочно 12.08.2013 року та 22.10.2013 року.

Тобто зазначені вище обставини свідчать про обізнаність скаржника про прийняття відповідної ухвали суду та з її змістом ще з 12.07.2013 року.

В той же час, завертаючись до суду лише у листопаді 2016 року, скаржник у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на запровадження у ПАТ „ВіЕйБі Банк" тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з прийняттям рішення про ліквідацію банку як неплатоспроможного, та виведення його з ринку.

За змістом частини 1 статті 35 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду (частина 1 статті 47 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом (частина 3 статті 37 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені частиною 2 статті 37 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом, уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банку (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року № 922/5071/15).

В той же час, зміна керівництва та призначення у банку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу значного періоду часу.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, скаржник, обізнаний про розгляд справи в судовому засіданні 12.07.2013 року та прийняття за його наслідками ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі, оскаржив її лише 04.11.2016 року, тобто майже через три роки після її прийняття, не навівши при цьому жодних поважних та об'єктивних причин, жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну, а відтак можливість подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу в найкоротші строки з часу, коли йому стало відомо про неї та про її зміст, залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Відтак, скаржником не наведено суду поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 53 ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 53, 86, 91, 93 та п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року у справі № 46/580-б відхилити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 року у справі № 46/580-б повернути скаржнику без розгляду по суті.

3. Матеріали справи № 46/580-б повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков