Постанова

від 22.11.2016 по справі п/811/1043/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року           справа № П/811/1043/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка і технології”

до                     Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області           

про                     визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техніка і технології” (далі – позивач, ТОВ “Техніка і технології”) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення 01.06.2016 року №0001841201.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує його права, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірними, а саме рішення підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, у яких наголосив, що перевіркою встановлено порушення позивачем приписів ст.192, п.200.1 ст.200, пп.201.10, 201.15 ст.200 Податкового кодексу України, тому відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та заперечує проти позову (а.с.72-73).

27 жовтня 2016 року судом було винесено ухвалу про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження (а.с.100).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техніка і технології” зареєстроване як юридична особа 17.07.2009 року, з того часу перебуває на обліку в податковому органі як платник податків (а.с.54-58).

18 травня 2016 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградської області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ “Техніка і технології” за березень 2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт камеральної перевірки від 18 травня 2016 року №213/11-23-12-01/36584896, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем ст.192, п.200.1 ст.200, пп.201.10, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України в частині заниження сум податкових зобов'язань на 200224,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (рядок декларації 18) за березень 2016 року на суму ПДВ 200224,00 грн. та відповідно заниження сум ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 18.1) за березень 2016 року на суму ПДВ 200224,00 грн. (а.с.9-22).

На підставі висновку вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2016 року №0001841201, яким ТОВ “Техніка і технології” збільшено суму грошового зобов'язання на підставі ст.192, п.200.1 ст.200, пп.201.10, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України з податку на додану вартість у загальному розмірі 300336,00 грн. (із них за основним платежем – 200224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 100112,00 грн.) (а.с.23).

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу позивач оскаржив його у досудовому порядку, подавши відповідну скаргу до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (а.с.24).

За результатами такого оскарження, ГУ ДФС у Кіровоградській області залишено без змін податкове повідомлення- рішення від 01.06.2016р. №0001841201 (а.с.24-31).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить зі слідуючого.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 203.1. статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України визначено право податкового органу на проведення камеральної перевірки податкової звітності платника податків. При цьому, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком та згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З урахуванням викладеного, вбачається, що у Кіровоградської ОДПІ були правові підстави для проведення камеральної перевірки позивача.

При цьому, позивач наголошує на порушення податковим органом при розгляді первинної скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, строків розгляду такої скарги, а саме вважає, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було порушено строк та вимоги на належне повідомлення платника податків ТОВ “Техніка і технології” про продовження строку розгляду первинної скарги, тому за таких обставин первинна скарга від 13.06.2016р. №1522 повинна була бути задоволена, а спірне рішення від 01.06.2016р. №0001841201 – скасоване.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2016 року позивачем було подано до Головного управління ДФС у Кіровоградській області скаргу №1522 на податкове повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №0001841201 (а.с.24-26).

За результатами розгляду такої скарги, 01.07.2016 р. Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено рішення про продовження строку розгляду первинної скарги (а.с.27). Позивач стверджує, що таке рішення йому вручено 05.07.2016р.

04.08.2016р. ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, яким спірне податкове повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №0001841201 залишено в силі (а.с.28-31).

Відповідно до п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п.56.8 ст.56 ПК України, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п.56.8 ст.56 ПКУ.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відтак, позивач наголошує, що кінцевою датою розгляду первинної скарги від 13.06.2016р. є 04.07.2016р. Рішення податкового органу про продовження строку розгляду такої скарги прийнято 01.07.2016р. проте вручено позивачеві лише 05.07.2016р., тому позивач вважає, що сплив відведений пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України 20-денний строк для прийняття податковим органом вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, тому скарга 13.06.2016 року №1522 повинна була бути задоволеною.

Разом з тим, беручи до уваги той факт, що 01.07.2016 року, є п'ятницею (передвихідним днем), день вручення платникові податків такого рішення припадає на вихідний день – суботу, суд вважає, що у спірних правовідносинах вимоги статті 56 Податкового кодексу України мають бути застосовані у системному зв'язку з наступним.

Статтею 3 Податкового кодексу України визначено, що до складу податкового законодавства України належать чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Зокрема, при обчисленні строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом, застосовуються положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року №ETS-076 (далі - Конвенція).

Оскільки податкові правовідносини належать до адміністративних, суд вважає, що правила обчислення строків, встановлені Конвенцією, підлягають застосуванню при обрахунку перебігу строків, визначених у статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 3 Конвенції, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Крім того, згідно зі статтею 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 56.13 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли останній день строків, зазначених у статті 56 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПКУ).

За таких умов викладених положень, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах першим днем для вручення платникові податків рішення за результатами розгляду скарги слід вважати 04 липня 2016 року – перший робочий день, який настав після спливу передбаченого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України двадцятиденного строку.

З огляду на те, що податковим органом винесено рішення про продовження строку розгляду скарги 01.07.2016р., у суду відсутні правові підстави для тверджень про порушення ГУ ДФС у Кіровоградській області строків розгляду скарги від 13 червня 2016 року №1522 та відповідно, для висновку про протиправність винесеного рішення за наслідками розгляду такої скарги.

Судом встановлено, що Кіровоградської ОДПІ була проведена перевірка даних задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року (а.с.9). За наслідками її проведення було виявлені контролюючим органом порушення позивачем ст.192, п.200.1 ст.200, пп.201.10, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України у декларації ТОВ "Техніка і технологія" з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Пункт 120.2 ст. 120 Податкового Кодексу України передбачає, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Абзац 1 пункту 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку .

Абзац 2 пункту 50.1. ст. 50 Податкового Кодексу України (за порушення якого відповідач має право застосувати санкцію передбачену п. 120.2 ст. 120 ПК України) передбачає, що платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З системного аналізу положень наведених абзаців 1 та 2 пункту 50.1. ст. 50 ПК України, слідує, що при самостійному виявленні помилок у раніше поданих деклараціях, платник податків має можливість самостійно виправити такі недоліки:

- шляхом подання уточнюючого розрахунку до раніше поданих декларацій (абз. 1 п. 50.1. ст. 50);

- або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період , протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз. 2 п. 50.1. ст. 50).

Передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України відповідальність наступає для платника податку за невиконання абз. 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України, а зокрема якщо такий платник не скористався своїм правом та не подав до податкового органу уточнюючого розрахунку (за формою чинною на час подання розрахунку) або декларації за будь-який наступний податковий період з уточненими показниками самостійно виявлених помилок.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у ТОВ “Техніка і технології” було право гарантоване п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, усунути виявлені порушення при поданні податкової звітності за березень 2016 року, шляхом надіслання відповідного уточнюючого розрахунку до податкового органу з метою здійснення відповідних коригувань.

Проте, відобразити відповідні зміні у податковій звітності за березень 2016 року в даному податковому періоді у ТОВ “Техніка і технології” не було можливості, оскільки Кіровоградською ОДПІ передчасно було проведено перевірку 18.05.2016 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2016р. №№0001841201, тим самим позбавивши можливості позивача здійснити у встановлений податковим законодавством строк, відповідні коригування передбачені п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у податковій звітності за березень 2016 року.

При цьому, судом встановлено, що наслідком проведеної податковим органом перевірки, результати якої відображені в акті від 18.05.2016 року №213/11-23-12-01/36584896, стало прийняття податкового повідомлення-рішення №01.06.2016р. №0001841201 (а.с.23).

З розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 18.05.2016 року №213/11-23-12-01/36584896 (а.с.32), вбачається, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість нараховане позивачеві містить у своєму складі донараховані податковим органом зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000101404 від 11.03.2016р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Кіровоградською ОДПІ 17.06.2016р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000351404, яким позивачеві нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість, яке винесене контролюючим органом з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 03.03.2016р. №1084/10/11-28-10-01-08 по податковому повідомленню-рішенню від 11.03.2016р. №0000101404 (а.с.46).

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно пунктів 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з інформаційної системи „Діловодство спеціалізованого суду“, відповідач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000351404 від 17.06.2016р. у судовому порядку.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі №П/811/790/16, позовні вимоги ТОВ "Техніка і технології" задоволено: зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від №0000351404 від 17.06.2016р., яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ "Техніка і технології" з податку на додану вартість в розмірі 29698,64 грн. (а.с.88-97)

Оскільки відповідач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нараховані згідно податкового повідомлення-рішення 01.06.2016 року №0001841201 не можна вважати узгодженими, відтак і спірне податкове повідомлення-рішення суд вважає винесене Кіровоградською ОДПІ протиправно.

З огляду на викладене, висновок відповідач про порушення позивачем вимог ст.192, п.200.1 ст.200, пп.201.10, 201.15 ст.200 Податкового кодексу України є необґрунтованим, що свідчить про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2016 року №0001841201 та є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ “Техніка і технології” судові витрати у розмірі 4505,04 грн. (а.с.2)

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 01 червня 2016 року №0001841201, яким ТОВ “Техніка і технології” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 300336,00 грн. (із них за основним платежем – 200224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 100112,00 грн.)

3. Стягнути на користь ТОВ “Техніка і технології” (код ЄДРПОУ – 36584896) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4505,04 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

                     Суддя           Р.В. Жук