Постанова

від 21.11.2016 по справі 815/5285/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5285/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 року № 0000211400,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Бессарабія-Агро») звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2016 року № 0000211400.

Позивач позовні вимоги, в цілому, обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 09.08.2016 року № 1569/15-02-14/39076260 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Бессарабія-Агро», код 39076260 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», код за ЄДРПОУ 39749858 за періоди грудень 2015 та січень 2016» відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2016 року № 0000211400, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 341 667 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 1 585 417 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії контролюючих органів спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 13.07.2016 року по 26.07.2016 року, на підставі наказів № 227 від 11.07.2016 року, № 238 від 25.07.2016 року та направлень від 11.07.2016 року № 119 та № 120, виданих Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-УІ у зв'язку із виявленням недостовірності даних в поданих деклараціях за грудень 2015 р., січень 2016 р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку податкових декларацій ТОВ «Бессарабія-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», код ЄДРПОУ 39749858 за періоди грудень 2015 р. та січень 2016 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 09.08.2016 року № 1569/15-02-14/39076260 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Бессарабія-Агро», код 39076260 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», код за ЄДРПОУ 39749858 за періоди грудень 2015 та січень 2016», відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 а) ст. 198, п. 200.4 б) ст. 200, п. 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявлену до відшкодування в сумі 6 341 667 грн.: за грудень 2015 року на суму ПДВ 4 783 333 грн., за січень 2016 року на суму ПДВ 1 558 334 грн. (а.с. 34-64 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2016 року № 0000211400, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 341 667 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 1 585 417 грн. (а.с. 65 том 1).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Бессарабія-Агро» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу суми податку на додану вартість стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6 341 667 грн., утому числі за грудень 2015 року на суму 4 783 333 грн., за січень 2016 року на суму 1 558 334 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» по операціям з придбання соняшнику від останнього, оскільки не підтверджено фактичне придбання та невстановлене походження реалізованого у грудні 2015 року та січні 2016 року ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» на адресу ТОВ «Бессарабія-Агро» соняшника у кількості 4 тис. тон на загальну суму 38 050 004 грн., у т.ч. ПДВ - 6 341 668 грн.

Зокрема, висновки акту перевірки ґрунтуються на встановленні безтоварності проведених операцій з ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей». На думку відповідача, надані позивачем первинні документи, підтверджують підміну постачальника, вказаного у документах та, як наслідок, не підтвердження поставки такого соняшника саме від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» на адресу ТОВ «Бессарабія-Агро». Відповідач у акті зазначає, що між вказаними суб'єктами відбувався обмін документами, які не відповідають фактичному руху товару. При складанні податкової звітності та документів від суб'єктів господарювання, які не постачали товар/послуги, ТОВ «Бессарабія-Агро» не виживало заходи щодо отримання податкових накладних та первинних документів від фактичних постачальників, хоча до початку перевірки було усвідомлено про факт отримання соняшника від ризикових постачальників, які не є сільгоспвиробниками, що підтверджується листом ТОВ «Бессарабія-Агро» № 5 від 17.06.2016 року.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Одеській області від 20.05.2016 року № 238/14-03-14-02/39749858 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» (код ЄДРПОУ 39749858) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2015 року та податку на додану вартість за період вересень, листопад, грудень 2015 року, лютий 2016 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ФГ «Успіх-Ла» (код за ЄДРПОУ 35259528), за період вересень, грудень 2015 року; ТОВ «Агро-Сіті» (код за ЄДРПОУ 37385478) за період грудень 2015 року, ТОВ «Регионметресурс» (код за ЄДРПОУ 37913032) за період грудень 2015 року; ТОВ «Леонні» (код ЄДРПОУ 38458122) за період грудень 2015 року; ТОВ «Полестар» (код за ЄДРПОУ 39700985) за період грудень 2015 року; ТОВ «Вам Агро» (код ЄДРПОУ 38551663) за період грудень 2015 року; ПП «ВКП Каро» (код ЄДРПОУ 20892727) за період грудень 2015 року; ТОВ «Колосс» (код ЄДРПОУ 37125766) за період грудень 2015 року, з невизначеним платником ПДВ (ІПН 2479612142) за період грудень 2015 року та контрагентами - покупцями», у якому зокрема встановлено, що не можливо підтвердити факт (рух) транспортування сільськогосподарської продукції (соняшнику) від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» до контрагента - покупця ТОВ «Бессарабія-Агро».

З огляду на предмет спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, здійснюваних між ТОВ «Бессарабія-Агро» та ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», що є підставою для виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що між ТОВ «Бессарабія-Агро» (Покупець) та ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» (Постачальник) було укладено наступні договори поставка: № 11/12/1 від 11.12.2015 року, № 14/01/2 від 14.01.2016 року, № 10/02/2 від 10.02.2016 року, відповідно до п. 1.1 яких Постачальник узяв на себе зобов'язання передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець узяв зобов'язання прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник урожаю 2015 року, далі по тексту - Товар, на умовах, передбачених цими договорами.

Як зазначає позивач, рух активів та зміна майнового стану платників податків (ТОВ «Бессарабія-Агро» та ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей») внаслідок укладення та виконання вищезазначених договорів поставки підтверджується копіями: рахунків-фактур - на підтвердження оплати зазначеного товару; видаткових накладних - на підтвердження приймання-передачі аналізованого товару; податкових накладних, зареєстрованих у відповідності до норм п. 201.10 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних - на підтвердження виконання обов'язків, що випливають з приписів ст.ст. 16, 201 ПК України; складських квитанцій на зерно, оформлених у відповідності до вимог ст.ст. 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» на бланках суворої звітності та зареєстрованими у відповідності до ст. 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Також позивач зазначає, що насіння соняшника, яке придбавало ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» у сільськогосподарських виробників, зберігалося на складських потужностях ТОВ «Прометей-елеватор» згідно наданих суду копій договорів складського зберігання зерна. ТОВ «Бессарабія-Агро» також укладено договори складського зберігання зерна з ТОВ «Прометей-елеватор», на виробничих потужностях якого, як зазначає позивач, і зберігалося придбане у ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» насіння соняшника.

У періоді, що перевірявся, а саме: з 01.12.2015 року по 31.01.2016 року позивачем сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ в загальній сумі 6 341 667 грн., у тому числі: за грудень 2015 року - на суму 4 783 333,00 грн., за січень 2016 року - на суму 1 558 334 грн. за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей».

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено судом, аналізом представлених в ході проведення перевірки первинних документів, відповідачем встановлена невідповідність їх нормам діючого законодавства, з чим суд погоджується, з огляду на наступне.

Так, як зазначено у акті перевірки, згідно наданих до перевірки видаткових накладних отримувала товар (соняшник) від TОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» особа, яку неможливо ідентифікувати лише за нерозбірливим підписом без зазначення її прізвища, посади або інших даних. Крім того, у цих видаткових, накладних відсутнє посилання на довіреність, на підставі якої Постачальник відпустив товарно-матеріальні цінності Покупцю, Книга реєстрації виданих довіреностей перевіряючим підприємством до перевірки не надана.

Також, у вищенаведених видаткових накладних відсутнє посилання на довіреність, яка мала б бути видана працівнику підприємства для отримання товарно-матеріальних цінностей від Постачальника.

Судом встановлено, що позивачем на письмовий запит відповідача від 28.07.2016 року № 5134/10/15-02-14-02 супровідним листом від 29.07.2016 року № 1208 була надана копія реестру довіреностей за грудень 2015 року та січень 2016 року. Як вбачається із наданих реєстрів, протягом двох вказаних місяців підзвітною особою у всіх записах (а їх більше 250) зазначена ОСОБА_1. Крім того, у даному реєстрі не вказано термін дії довіреності, на отримання яких саме ТМЦ видана довіреність, відсутня розписка особи, що її отримала, не зазначені дані про використання довіреності (посилання на документ, за яким отримані ТМЦ). При цьому, у всіх товарно-транспортних накладних на перевезення соняшнику по вищенаведеним видатковим накладним, перелік яких наведено у додатку 2 до акту перевірки, графа «Відпуск за довіреністю вантажоотримувача:» - не заповнена.

У наданих до перевірки видаткових накладних були відсутні посада, прізвище та ініціали особи отримувача, не ідентифіковано особу, яка безпосередньо отримувала соняшник від постачальника.

Судом встановлено, що право власності на товар переходив від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної, а в подальшому згідно з договорам складського зберігання фактично товар знаходився на зберіганні в ТОВ «Прометей-елеватор» та поступово вивозився ТОВ «Бессарабія-Агро» автотранспортом протягом тривалого часу з моменту його придбання (переходу права власності). Разом з тим, в жодній товарно-транспортній накладній на перевезення соняшнику ОСОБА_2 не зазначена, як особа, яка безпосередньо отримувала товар у місці його зберігання - на ТОВ «Прометей-елеватор».

Суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що кожний первинний документ виконує свою функцію та правова функція довіреності відрізняться від правової функції видаткової накладної чи акта приймання-передачі ТМЦ. Так видаткова накладна або акт приймання-передачі за умови їх оформлення згідно законодавства є підтвердженням факту продажу ТМЦ, а довіреність підтверджує факт передачі ТМЦ саме покупцеві, оскільки фізична особа - представник вчиняє дії з отримання ТМЦ саме від імені такого покупця.

При цьому, позивач у позові наполягає, що законодавство «не зобов'язує в разі отримання надавати саме довіреності», разом з тим, надавши до перевірки реєстр виданих довіреностей, позивач підтверджує факт видання таких довіреностей. З огляду на встановлені обставини, вбачається, що майже всі довіреності виписано на підзвітну одну особу ОСОБА_1, яка нібито майже кожного дня отримувала соняшник - безпосередньо на елеваторах у Миколаївській обл., при цьому в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних її підпис про отримання товару або передачу на транспортний засіб водію, відсутній.

Також згідно з наданими до перевірки та до суду документами, судом встановлено, що перевезення соняшнику з м. Миколаєва Миколаївської області здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «Бессарабія-Агро» або сторонніми перевізниками. При цьому, аналізом наданих до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних (ТТН), встановлено факт їх оформлення з порушенням діючого законодавства.

Так, у ТТН № 416302 від 22.12.2015 року (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, автомобільний перевізник НН «ОСОБА_3.», вантажовідправник ТОВ «Бессарабія-Агро» з ТОВ «Прометей-елеватор», вантажоодержувач: ТОВ «Бессарабія-Агро») на перевезення соняшнику у кількості 35640 кг (нетто): у графі бухгалтер (відповідальна особа вантажоодержувача) - відсутні ПІБ, посада та підпис особи; у графі «Відпуск дозволив» - відсутні ПІБ, посада та підпис особи, тільки печатка зерноскладу; у графі «Здав відповідальна особа вантажовідправника» - відсутні ПІБ, посада та підпис особи, лише наявна печатка зерноскладу; у графі «Прийняв відповідальна особа вантажоодержувача) - відсутні ПІБ, посада особи та печатка, наявний лише підпис та штамп ТОВ «Бессарабія-Агро»; не заповнено розділ Вантажно-розвантажувальні роботи - (не зазначено час прибуття, час вибуття, підпис відповідальної особи).

У ТТН № 56 від 28.03.2016 року (автомобіль НОМЕР_5, причіп НОМЕР_7, автомобільний перевізник ФОП «Барс Миколаїв», вантажовідправник ТОВ «Прометей- елеватор», Миколаївська обл., Казанківський р-н, ст. Казанка, вантажоодержувач ТОВ «Бесарабія-Агро») на перевезення соняшнику у кількості 13870 кг (нетто): у графі «Відпуск дозволив» - наявні ПІБ, посада, підпис особи та печатка ТОВ «Бессарабія-Агро» (замість печатки вантажовідправника); у графі «Здав відповідальна особа вантажовідправника» наявні ПІБ, посада, підпис цієї ж особи, та печатка ТОВ «Бессарабія-Агро» (замість печатки, вантажовідправника), тобто встановити, що відпуск дозволено чи здано саме вантажовідправником не надається можливим; у графі «Прийняв відповідальна особа вантажоодержувача» - відсутні ПІБ, посада особи та печатка, наявний лише підпис та штамп ТОВ «Бессарабія-Агро»; не заповнено розділ Вантажно-розвантажувальні роботи - (не зазначено час прибуття, час вибуття, підпис відповідальної особи).

Судом встановлено, що аналогічні порушення були допущенні при оформленні всіх наданих до перевірки ТТН на перевезення соняшнику по вищенаведеним видатковим накладним. Детально порушення по кожній ТТН наведено у додатку 2 до акту перевірки.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил № 363 визначено форму ТТН (форма № 1-ТН), у якій наведені необхідні для заповнення реквізити.

Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 (далі - Порядок № 656), який встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

Так, згідно з п.1.21 Порядку № 656 приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировими), договірних зобов'язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

Пунктом 1.22 вказаного Порядку № 656 визначено, що товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на сировину, що надходить, направляються до відділу постачання (або іншого відділу, що виконує ці функції) підприємства. Працівники відділу зобов'язані зареєструвати вищевказані документи в журналі обліку вантажів, що надійшли (типова форма № М-1, затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 року № 193, далі - типова форма № М-1), перевірити їх відповідність умовам договору щодо асортименту сировини, матеріалів, їх кількості, цін, термінів відвантаження тощо, зробити у картах або книзі оперативного обліку відповідний запис, передати документи до фінансового відділу або до бухгалтерії. Зареєстровані примірники товарно-транспортних накладних та інших документів передаються відповідному складу для керівництва при прийманні і оприбуткуванні сировини.

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.

При цьому, актом перевірки встановлено та не спростовано представником позивача, що бухгалтерська служба ТОВ «Бессарабія Агро» не оприбутковує сировину (соняшник) на склад згідно товарно-транспортних накладних.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що вищезазначені факти не підтверджують осіб, які брали участь у вищезазначених господарських операціях, як того вимагає п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже позивачем в порушення п. 44.1 ст. 44 ПК України необґрунтовано взято за основу для формування податкової звітності видаткові накладні, не ідентифіковані відповідними посадовими особами.

Також пунктом 4.2 вищезазначених договорів поставки № 11/12/1 від 11.12.2015 року та № 14/01/2 від 14.01.2016 року визначено, що Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем після отримання покупцем переоформлених на нього елеватором ТОВ «Прометей-елеватор» складських документів та підписанням сторонами та елеватором ТОВ «Прометей-елеватор» трьохстороннього акту приймання-передачі товару.

Разом з тим, трьохсторонні акти приймання-передачі товару, як то передбачено договорами, до перевірки надані не були, про що складений акті від 04.08.2016 року № 1577/15-02-14/39076260. Листом від 08.08.2016 року № 08-08-2016/1 в період складання акту перевірки позивачем були надані завірені копії трьохсторонніх актів прийому - передачі соняшника.

При цьому у позові, ТОВ «Бессарабія Агро» зазначає, що завірені належним чином копії трьохсторонніх актів прийому-передачі товару були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, оскільки не було технічної можливості надати оригінали, при цьому не визначено в чому полягає така «неможливість». В контексті Закону України «Про бухгалтерський облік», акт прийому-передачі є документом, який складається під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її завершення і є підставою для формування бухгалтерського, податкового обліку та фінансової звітності, тобто такі акти мали бути покладені в основу вже сформованої звітності, тобто мали бути в наявності на підприємстві на дату її складання.

Також перевіркою наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що оприбуткування соняшника на склад ТОВ «Бессарабія-Агро» у м. Ізмаїл відбувається на підставі видаткових накладних на 201 рахунок від ТОВ «Зерноторгова компанія» «Прометей» та від інших постачальників. Фізично на складі в м . Ізмаїлі не знаходиться весь обсяг оприбуткованого від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» соняшника, частина його знаходиться на зберіганні на елеваторах ТОВ «Прометей-елеватор» (м. Миколаїв, м. Вознесенськ, с. Казанка Миколаївської області). Сировина, придбана у ТОВ «Зернеторгова компанія «Прометей» переоформлюється відповідними квитанціями на елеваторі, на що виписуються видаткові накладні, на підставі яких в цей же день відбувається перехід права власності від Продавця до Покупця та оприбуткування на 201 рахунок на ТОВ «Бесеарабія-Агро».

Фактично сировина з елеватора - місця зберігання на склад ТОВ «Бессарабія Агро» відвантажується та доставляється автотранспортом (власним або на замовлення іншими перевізниками) партіями по 28-38 тон протягом тривалого часу (з грудня 2015 року по березень 2016 року) з дня переоформлення права власності відповідними видатковими накладними, що підтверджено наданими до перевірки ТТН, реєстрами по прийомці соняшника від ТОВ «Прометей-елеватор» (вагова). Тобто, фактична наявність соняшника на складі виробничої бази та соняшника, який фактично зберігається на іншому підприємстві, не ведеться на окремих бухгалтерських рахунках або субрахунках. На бухгалтерському рахунку 201 рахується весь обсяг сировини, частина з якого фактично відсутня на складі в м. Ізмаїл (місце фактичного виробництва), та знаходиться на зберіганні у ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» згідно договорів на зберігання зерна.

Відповідно до п. 15-2 Підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних, позицій 1295 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. З 1 січня 2016 року вказану норму виключено з ПК України.

Судом встановлено, що згідно вищезазначеного акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Одеській області від 20.05.2016 року № 238/14-03-14-02/39749858, соняшник придбавався постачальником ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» у грудні 2015 року у підприємств, які також не є сільгосптоваровиробниками та які надали пояснення, що соняшник в свою чергу придбавався не у платників ПДВ.

Таким чином суд погоджується з доводами відповідача, що враховуючи норми п. 15-2 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» є другим ланцюгом придбання соняшнику від виробника, отже операції з придбання/продажу зернових культур на вказаному етапі у грудні 2015 року не оподатковуються податком на додану вартість, тобто податковий кредит та податкові зобов'язання не нараховуються вже на етапі придбання соняшника ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» та, як наслідок, відсутнє право на податковий кредит і у ТОВ «Бессарабія-Агро».

Вказаним актом зменшено податкові зобов'язання на адресу ТОВ «Бессарабія-Агро» в сумі 6 341 667,34 грн.: за грудень 2015 року - на суму ПДВ 4 783 333,34 грн., за січень 2016 року - на суму ПДВ 1 358 334,00 грн.

При цьому, в якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач, окрім іншого, посилається на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року по справі № 814/1345/16, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області № 0004891402 від 06.06.2016 року, прийнятого за актом від 20.05.2016 року № 238/14-03-14-02/39749858. Зокрема, позивач зазначає, що у вказаній постанові підтверджено постачання соняшника на адресу ТОВ «Бессарабія-Агро» від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей».

Разом з тим, як вбачається із вищезазначеного судового рішення, судом не досліджено питання чи являлись його постачальники сільгосптоваровиробниками та не спростовано факт того, що такі постачальники не мають відповідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для набуття статусу сільгосптоваровиробника.

У жодному з ланцюгів відсутній виробник соняшника. Отже, навіть, якщо припустити, що постачальники постачальників ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» є сільгосптоваровиробниками, ставка 20% з ПДВ мала застосовуватися лише на рівні постачальників ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», тобто вказана компанія при реалізації продукції відповідно вказаної норми ПК України має звільнити від оподаткування податком на додану вартість сільгосппродукцію, тобто ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» не мала право застосовувати ставку 20% з ПДВ на реалізований соняшник, а ТОВ «Бессарабія-Агро», відповідно, за відсутності підтверджуючої документальної інформації про сільгосптоваровиробника та за відсутності первинних документів з повною ідентифікацією, не мала право зараховувати ПДВ до складу податкового кредиту у грудні 2015 року в 4 783 333 грн.

З огляду на встановлені вище обставини, суд погоджується з доводами відповідача, що в ході перевірки, а також до суду, позивачем не було надано документів, які б точно ідентифікували постачальників таких товарів, а в наданих документах (видаткових накладних) відсутні прізвища, посади та розбірливі підписи осіб які приймали участь у господарських операціях. В первинних документах, наданих до перевірки відсутня ідентифікація про осіб, які брали участь у господарських операціях.

Більш того, ТОВ «Бессарабія Агро» не використовує в якості первинного документу для формування бухгалтерського обліку товарно-транспортні накладні, в яких також відсутня відповідна ідентифікація. Вказані ТТН перевіркою можуть бути прийнято лише до відома, адже вони не впливають на будь-яку зміну активів підприємства. Тобто, офіційного підтвердження щодо доставки соняшника на виробничу базу, яке б знайшло своє відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, до перевірки та до суду не надано.

Суд також погоджується з доводами відповідача відносно того, що оскільки відповідно регістрів бухгалтерського обліку наявний рух товарно-виробничих потоків, а підприємством не доведено отримання ТМЦ від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» відповідним чином оформленими первинними документами, є підстави вважати, що соняшник отримано не від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей», тобто викривлені данні про відображення фактичного суб'єкта рухомої кредиторської/дебіторської заборгованості.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні отриманих товарів та формування складу витрат. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне постачання товару вищезазначеним контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання товару саме від ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що постачання товару, за вищеописаними договорами поставки здійснювались саме контрагентом ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей». При цьому в ході перевірки встановлено наступні факти: дефектність первинних документів (відсутність посад, прізвищ, підписів у ТТН, видаткових накладних); не надання до перевірки оригіналів тристоронніх актів прийому-передачі соняшника; відсутність ідентифікації (посада, прізвища) матеріально-відповідальної особи - ОСОБА_1 на первинних документах (видаткових накладних, ТТН, тристоронніх актах прийому-передачі, складських квитанціях) про прийняття соняшника до складу активів підприємства; відсутності матеріально-технічних можливостей для вирощування зернових культур на трьох попередніх ланцюгах постачання соняшника, відсутність постачальників ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» за юридичною адресою; не підтвердження у ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» статусу сільгоспвиробника або особи, яка безпосередньо придбала соняшник у сільгоспвиробника, що зобов'язує подальшу реалізацію соняшника, в тому числі і на адресу ТОВ «Бессарабія-Агро», звільняти від оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2016 року; відсутність окремого бухгалтерського обліку сировини безпосередньо на складі виробничої бази на підставі оприбуткування відповідно товарно-транспортних накладних у відповідності до вимог наказу Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656; відсутність щомісячної інвентаризації соняшника на складі, у відповідності до вимог наказу Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про наявність ознак того, що операції за вищезазначеними угодами здійснювались з метою надання податкової вигоди.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 року № 0000211400 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 листопада 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 листопада 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2016 року № 0000211400 - відмовити.

21 листопада 2016 року.