Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/15392/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/15392/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каде-Ресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Худякова Н.О. - за довіреністю від 22.06.2016 року;

від відповідача: Безлуга С.В. - за довіреністю від 11.04.2016 року.

В судовому засіданні 19 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Каде-Ресурс" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" (відповідач) про стягнення 10 600 008,00 грн. основного боргу, 788 049,78 грн. пені, 70 377,10 грн. 3% річних.

05.10.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 10 600 008,00 грн. основного боргу, 1 203 651,18 грн. пені, 111 213,20 грн. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору № 18-г купівлі-продажу природного газу від 26.04.2016 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/15392/16. Розгляд справи призначено на 28.09.2016 року.

05.09.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив:

- накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунку № 26008300004881 в ПАТ «Діамантбанк», м. Київ, МФО 320854, а також на інших поточних рахунках, відкритих в банківських або інших кредитно-фінансових установах України в межах суми 11 458 434,88 грн.;

- накласти арешт на природний газ обсягом 2 000,00 тис. м. куб., що знаходиться на зберіганні у підземному сховищі газу за Договором на зберігання природного газу № 1504000309 від 15.04.2015 року, укладеним між ПАТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Газойлпетролеум».

20.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

27.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 28.09.2016 року, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2016 року.

В судовому засіданні 19.10.2016 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому останній просив призначити у справі судову економічну експертизу для визначення обґрунтованості розміру пені та 3% річних, нарахованих позивачем.

Дослідивши вказане клопотання, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Посилання відповідача, на те що надані позивачем розрахунки є необґрунтованими, не підтверджують підстави для призначення експертизи у справі, оскільки заявником не обґрунтовано необхідності застосування при розгляді справи для перевірки розрахунків саме спеціальних знань у певній галузі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-95» (учасник-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Каде-Ресурс» (учасник-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гравеліт-21» (учасник-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газоконденсатне родовище «Денисівське» (учасник-4) укладено Договір про спільну діяльність № 5 (надалі - Договір про спільну діяльність).

Згідно з п. 1.1. Договору про спільну діяльність предметом договору є спільна інвестиційна діяльність учасників на основі їхніх вкладів без створення юридичної особи, що відповідає чинному законодавству України та регулюється договором, з використанням надр Денисівського газоконденсатного родовища шляхом будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 5 Денисівського газоконденсатного родовища, здійснення пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, а також здійснення діяльності з торгівлі природним газом а газовим конденсатом з метою отримання прибутку.

Довіреністю від 02.03.2016 року учасниками Договору про спільну діяльність № 5 від 02.03.2016 року уповноважено представника ТОВ «Каде-Ресурс» (виконавчий директор Дачук Д.А.) на вчинення дій в інтересах останніх.

26.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каде-Ресурс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлпетролеум» (покупець) укладено Договір № 18-г купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати покупцю для подальшої реалізації природний газ (газ) в обсягах і по ціні, що передбачені п. 2.4. та 4.1. договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.4. Договору обсяг природного газу за договором у травні 2016 року становить 2 000,000 тис. куб. м.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача газу продавцем покупцю оформляється актами приймання-передачі, які є підставою для розрахунків.

Ціна за 1 000,00 куб. м. природного газу за договором, без витрат на транспортування, складає 5 300,00 грн. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна вартість газу складає 10 600 008,00 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у такому порядку:

- 100% від загальної вартості планового обсягу природного газу не пізніше 27.05.2016 року;

- остаточний розрахунок за фактично отриманий газ повинен бути здійснений до 03.06.2016 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору за несвоєчасну оплату отриманого обсягу газу у строки, зазначені у п. 5.1. договору, покупець сплачує на корись продавця. крім сум заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені продавцем збитки.

На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу природний газ в квітні 2016 року в обсязі 2 000,000 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.05.2016 року.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору № 5 про спільну діяльність від 02.03.2016 року щодо оплати переданого природного газу, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 10 600 008,00 грн. основного боргу, 1 203 651,18 грн. пені, 111 213,20 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено, судом позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 2 000,00 тис. куб. м.

Доказів оплати переданого природного газу суду не представлено.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк оплати вартості природного газу відповідно до п. 5.1. Договору настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати такого газу станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача основного боргу в розмірі 10 600 008,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про правильність такого розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 111 213,20 грн. 3% річних за період з 28.05.2016 року по 03.10.2016 року.

Щодо стягнення з відповідача 1 203 651,18 грн. пені, суд повідомляє наступне.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд, з урахуванням п. 6.1. Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 1 203 651,18 грн. пені за період з 28.05.2016 року по 03.10.2016 року.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного заходу до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі відсутні, що зумовлює відхилення відповідної заяви позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлпетролеум» (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Євгена Коновальця, будинок 36, 8 поверх, ідентифікаційний код 37955690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каде-Ресурс» (61057, м. Харків, провулок Театральний, будинок 4, ідентифікаційний код 39437758), грошові кошти: 10 600 008,00 грн. (десять мільйонів шістсот тисяч вісім гривень) основного боргу, 1 203 651,18 грн. (один мільйон двісті три тисячі шістсот п'ятдесят одна гривня 18 копійок) пені, 111 213,20 грн. (сто одинадцять тисяч двісті тринадцять гривень 20 копійок) 3% річних та 178 723,08 грн. (сто сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять три гривні 08 копійок) судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало