Рішення

від 14.11.2016 по справі 917/1359/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 Справа № 917/1359/16

По позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«АВТОТЕХ-ПОЛТАВАВ» , 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 52А

До відповідачів: 1. Державне підприємство державне науково-виробниче підприємство В«Полтавський геодезичний центрВ» (ДНВП В«ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТРВ» ), 36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 32

2. Приватне акціонерне товариство В«Полтавський монтажно-заготівельний завод (ПрАТ ПМЗЗ), 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 52

3. Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, 36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 5

4. Полтавська міська рада, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36

Про: (1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Полтавський монтажно-заготівельний завод» (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52;

(2) зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній,

(в редакції заяви № б/н від 19.10.2016 року, вх. № 12865 від 20.10.2016 року, а.с. 133-136, яка була прийнята судом частково за ухвалою від 31.10.2016р., а.с. 164-167)

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 ( див. протокол)

від відповідачів: 1- відсутні, 2 - ОСОБА_3, 3 - відсутні , 4 - ОСОБА_4 ( див. протокол)

Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 07.11.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України, в реагування на усне клопотання представника відповідача-2 щодо поповнення матеріалів справи додатковими доказами, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні 14.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи.

Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«АВТОТЕХ-ПОЛТАВАВ» про: ( 1 ) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Полтавський монтажно-заготівельний завод» (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52; ( 2 ) зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній (в редакції заяви № б/н від 19.10.2016 року, вх. № 12865 від 20.10.2016 року, а.с. 133-136, яка була прийнята судом частково з мотивів, викладених в ухвалі ГСПО від 31.10.2016р., а.с. 164-167)

Позовні вимоги ТОВ «Автотех-Полтава» ґрунтуються на тому, що:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Авто» (до передачі до статутного фонду правонаступнику - ТОВ «Автотех-Полтава»-позивачу) перебувало власником нежитлових будівель у м. Полтава по вул. Зінківська, 52а, до складу яких входять: будівля матеріального складу площею 343, 4 кв. м, будівля будки для сторожа площею 11. 6 кв. м, огорожа та ворота.

З переходом права власності на зазначене майно до правонаступника-позивача за останнім це право зареєстровано, про що засвідчує Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія СТА №773381, видане 24.12.2015р.

Приводячи положення ст. 120 Земельного кодексу України , за якою:

- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення ( частина 1);

- якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ( частина 2);

- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (частина 5);

- істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (частина 6),

товариство-позивач резюмує , що має право на користування земельною ділянкою , на якій розташована його вся нерухомість, що визначена у Державному реєстрі та Свідоцтві про право власності. При цьому розмір площі цієї земельної ділянки повинен бути не менше 0,10 га (п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах).

А далі, як підставу звернення до суду, наводить таке:

Оскільки земельна ділянка на якій розміщено майно позивача раніше не перебувала в оренді, на неї був відсутній проект землеустрою та інші документи технічного характеру, не присвоєно кадастровий номер, - то власник майна, з метою подальшого узаконення користування земельною ділянкою, звернувся до землевпорядної організації, для виготовлення технічної документації на неї.

В процесі розроблення технічної документації земельної ділянки, стало відомо, що частина земельної ділянки позивача , де знаходяться «ворота №21» та проміжок огорожі - знаходиться фактично в користуванні (оренді) ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод». Кадастровий номер земельної ділянки, орендованої ПАТ «ПМЗЗ», 5310136400:04:001:0456, її площа 0,3488 га. Технічна документація на останню (земельну ділянку) розроблена ДНВП «ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР». Дані про цю обставину зареєстровані у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України).

Вказана земельна ділянка відповідача-2 обмежує доступ до приміщення (будівля матеріального складу «Б4-1» площею 343, 4 кв. м).

Так як, за ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, яка існувала до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом.

За так, на думку позивача, спірний договір - Договір оренди землі, укладений між Полтавською міською радою та відкритим акціонерним товариством «Полтавський монтажно-заготівельний завод» 10 листопада 2009 року (текст останнього надано суду відповідачем-2 за відповідним дорученням ГСПО, а.с. 49), підлягає визнанню недійсним з дати його вчинення, виходячи з приписів ст. 203 та ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, а реєстраційні дані про земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:04:001:0456 у Національній кадастровій системі підлягають скасуванню. При цьому вимога про визнання недійсним правочину в цій редакції сформульована позивачем за заявою про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, датовану 19.10.2016р., вх. №12865 від 20.10.2016р. ( а.с. 133-136).

Вимога позивача, сформульована за п. 4 зазначеної заяви від 19.10.2016р., а саме: про визнання незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради (шоста сесія сьомого скликання) від 22 липня 2016 року «Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та земле користувань у м. Полтава» в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» за адресою вул. Зінківська, 52 у м. Полтаві, судом не прийнята, виходячи з приписів ст. 22 ГПК України, про що приведені вмотивування в ухвалі ГСПО від 31.10.2016р. (а.с.164-167).

Відповідачі вимоги позивача відхилили, мотивуючи заперечення недоведеністю порушення прав останнього спірним правочином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши докази в справі, суд - в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«АВТОТЕХ-ПОЛТАВАВ» , відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2015р. серія СТА №773381, є власником об'єктів нерухомого майна : (1) номер, літера: Б4-1 - будівля матеріального складу загальною площею 343, 4 кв. м; (2) номер, літера: О-1 - будівля будки для сторожа загальною площею 11, 6 кв. м; (3) номер, літера: 1, 2, 25 - огорожа; (4) номер, літера: 18, 20, 21 - ворота, що розміщене за адресою - м. Полтава, вул. Зінківська, 52а .

Зазначене свідоцтво видане реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має індексний номер 27468135 від 24.12.2015р. (а. с. 21-22).

Дійсно, ст. 120 Земельного кодексу України, до якої відсилається позивач, закріплює, що до набувача права власності на об'єкти нерухомості, що розміщуються на земельній ділянці, переходить і право на земельну ділянку під цими об'єктами на тих же умовах (право власності, право користування), що мав попередній землекористувач.

Однак, як зазначена норма, так і чинне земельне законодавство не передбачає автоматичного закріплення статусу землевласника чи землекористувача за набувачем права власності на об'єкти нерухомості.

Позивач не приводить в позові та не надав доказів, на яких умовах була закріплена та використовувалася земельна ділянка під об'єктами нерухомості товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-авто», яке є засновником ТОВ «Автотех-Полтава» з передачею до статутного капіталу останнього майнових об'єктів, що значаться в Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 24.12.2015р. серія СТА №773381(ст. 8 Статуту, а.с. 18).

Навпаки, в приведених вище доводах позивача, останній стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщене майно ТОВ «Автотех_Полтава» раніше не перебувала в оренді, проект землеустрою відсутній та інші документи технічного характеру.

За так, з моменту державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, зазначені вище, а саме: 24 грудня 2015 року , у ТОВ «Автотех-Полтава» виникло лише право закріпити за собою в порядку ст. 123 Земельного кодексу України земельну ділянку, на якій розміщені ці об'єкти.

Частина 2 ст. 123 ЗК України приписує, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Докази про відповідне звернення до відповідача-ради як представницького органу територіальної громади, що є власником землі в м. Полтава, про надання йому - ТОВ «Автотех-Полтава» земельної ділянки для обслуговування приміщень, розміщених на ній, позивач не надав.

На сьогодні, правоустановчі документи на земельну ділянку за спірною адресою, які б пройшли державну реєстрацію, у позивача відсутні.

Відповідно до умов Договору оренди землі (а.с. 49-52), що був укладений між Полтавською міською радою (відповідач 4) та відкритим акціонерним товариством «Полтавський монтажно-заготівельний завод», яке в послідуючому змінило назву на приватне акціонерне товариство «ПМЗЗ» (відповідач 2), 10 листопада 2009 року та зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №605-П від 16.11.2009р., ПрАТ «ПММЗ» в період з 13 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2014 року користувався земельними ділянками , розміщеними по вул. Зінківська, 52, що в м. Полтаві загальною площею 32398 кв.м, з яких: (1) земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:04:001:0455 площею 28910 кв. м, (2) земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:04:001:0456 площею 3488 кв. м .

Зазначені земельні ділянки були надані відповідачу 2, як і укладений Договір №605-П, на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 13 жовтня 2009 року для експлуатації та обслуговування виробничих та складських будівель, будівлі напівпідземного складу.

Строк дії договору оренди землі, який оспорює позивач, був визначений контрагентами (орендодавцем-радою та орендарем-товариством) календарною датою - до 13 жовтня 2014 року.

Докази подовження (за процедурою, визначеною ст. 33 Закону України «Про оренду землі») договірних відносин за Договором №605-П, який є предметом спору в даній справі, відсутні.

За частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю , навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України). При цьому за частиною 3 цієї норми законодавець визначив захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки в такий спосіб: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною ; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на відмічену норму, відсилаючись до її положень та не будучи контрагентом за правочином , позивач звернувся до ГСПО з позовними вимогами про: (1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Полтавський монтажно-заготівельний завод» (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52 та (2) зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній.

Приймаючи рішення, суд розцінив вимоги як такі, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття ж 1 ГПК України закріплює право на звернення до господарського суду. Так, за цією нормою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. ( зі змінами і доповненнями), з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи , зокрема, особи, що мають право отримати в користування земельну ділянку, яка є предметом спірного договору.

Предметом Договору оренди землі від 10 листопада 2009 року, укладеного між відповідачем 4 та відповідачем 2, було строкове платне користування, зокрема, земельною ділянкою площею 3488 кв. м (кадастровий №5310136400:04:001:0456) для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу по вул. Зіньківська, 52 в м. Полтаві.

Докази відносно того, що саме на цю земельну ділянку або частину такої ( і зокрема яку) претендує ( з питань користування) позивач, відсутні.

Пленум Верховного Суду України за постановою №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5 постанови).

Отже, відміченою постановою найвища судова інстанція дала визначення суб'єкту права звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсним правочину і зокрема не будь-якою заінтересованою особою, а заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено саме вчиненим правочином.

Які права позивача, що набув в 2015 році ( 24 грудня) статусу власника майнового об'єкту, розташованого по вул. Зінківська, 52 в м. Полтаві, порушено спірним договором, який закінчив дію 13 жовтня 2014 року, останній (ТОВ «Автотех-Полтава) не приводить.

З урахуванням викладеного,

- дотримуючись приписів п. 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. ( зі змінами і доповненнями), за яким договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє;

- спірний договір оренди землі укладено до 13.10.2014р. і на час розгляду даного спору цей договір не є чинним;

- обмеження в доступі до об'єктів нерухомості позивача, про що зазначено в позові, законодавець врегулював Главою 16 «Право земельного сервітут»,

суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Автотех-Полтава» задоволенню не підлягають, з огляду на недоведеність порушення прав позивача саме спірним правочином.

На підставі матеріалів справи, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

СУДДЯ БУНЯКІНАГ.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.11.2016р.