Постанова

від 23.05.2017 по справі 917/1359/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Справа № 917/1359/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Коробенка Г.П. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотех- Полтава" на постановувід 08.02.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 917/1359/16 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотех- Полтава" до 1. Державного підприємства державне науково-виробниче підприємство "Полтавський геодезичний центр"; 2. Приватного акціонерного товариства "Полтавський монтажно-заготівельний завод"; 3. Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області; 4. Полтавської міської ради провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року та зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ТОВ "Автотех- Полтава" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства державне науково-виробниче підприємство "Полтавський геодезичний центр" (ДП ДНВП "Полтавський геодезичний центр"), ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод", Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області та Полтавської міської ради про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52, укладеного між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод";

- зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 121, 123, 152, 158 Земельного кодексу України та статтю 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником ТОВ "Арсенал - Авто", яким до статутного фонду позивача було передане майно, а саме: - будівля матеріального складу площею 343,4 кв.м., літ Б4-1; - будівля будки для сторожа площею 11,6 кв.м., літ О-1; - огорожа літ 1, 2, 25; - ворота літ 18, 20, 21, а відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке майно, на умовах оренди.

Позивач зазначав, що оскільки земельна ділянка на якій розташоване належне йому нерухоме майно раніше не перебувала в оренді, на неї був відсутній проект землеустрою та інші документи технічного характеру, не присвоєно кадастровий номер, позивач як власник майна для подальшого узаконення користування земельною ділянкою, звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації.

Проте, позивачу стало відомо, що частина земельної ділянки позивача, де знаходяться "ворота 21" та проміжок огорожі знаходиться фактично в користуванні ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" та обмежує доступ до приміщення позивача.

20.10.2016 р. до господарського суду надійшла заява ТОВ "Автотех- Полтава" від 19.10.2016 р. про збільшення позовних вимог та зміни предмету позову (том 1 а.с. 133-136), в якій позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надані земельні ділянки, оформлення та продовження права користування земельною ділянкою ВАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" по вул. Зінківська, 52, площею 0,3488 га для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладений між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52;

- визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 22.07.2016 р. "Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у місті Полтава" в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у місті Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень) ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод";

- зобов'язати управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній.

В ухвалі господарського суду Полтавської області від 31.10.2016 р. в мотивувальній частині, з посиланням на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначено про прийняття судом заяви позивача про збільшення позовних вимог та зміни предмету позову в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52. Залишаючи інші частини зазначеної заяви без задоволення, суд вказав, що вимоги, які викладені у заяві перебувають поза межами позовних вимог, а вихід за їх межі є правом, а не обов'язком суду (том 1 а.с. 164-167).

ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивачем не доведене порушення його права, а доводи про обмеження доступу до майна позивача не відповідають дійсності, що підтверджується, зокрема, Проектом розподілу територій і визначення меж земельної ділянки по вул. Зіньківській, 52, розробленим ДП "Проектний інститут Укргеолбудпроект" у 2009 році.

Відповідач вказував, що ним земельна ділянка в оренду отримана за спірним договором на підставі відповідного рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 р. і на вказаній земельній ділянці розташоване належне відповідачеві нерухоме майно. При цьому, строк дії оспорюваного договору становив з 13.10.2009 року по 13.10.2014 рік. На час звернення позивача з даним позовом, ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" було укладено договір від 23.07.2014 р. про надання юридичних послуг на предмет розподілу земельної ділянки та отримання договорів оренди землі на окремі об'єкти права власності, а позивачем не надано жодного документального підтвердження порушення його права.

Полтавська міська рада у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказувала про безпідставність та необґрунтованість таких вимог.

ДП ДНВП "Полтавський геодезичний центр" також заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначало про виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку по вул. Зіньківській, 52 м. Полтави ВАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" у відповідності та з дотриманням норм чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2016 р. (суддя Бунякіна Г.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав. При цьому, судом встановлено обставини, що на час звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди землі, вказаний договір був не чинним з 13.10.2014 р.

За апеляційною скаргою ТОВ "Автотех- Полтава" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Терещенко О.І., Слободін М.М., Россолов В.В.), переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.02.2017 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52 та про зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду заяви позивача від 19.10.2016 р. (яка надійшла до суду 20.10.2016 р.), при цьому, встановивши обставини щодо недоведеності позивачем порушення його прав.

ТОВ "Автотех- Полтава" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги залишенням поза увагою судів доведення позивачем наявність у нього права на користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно та порушення цього права з огляду на перебування частини земельної ділянки у користуванні відповідача за спірним договором. При цьому, вказуючи, що закінчення строку дії оспорюваного договору не випливає на його недійсність та не унеможливлює оскарження.

Скаржник також зазначає про необхідність призначення відповідної експертизи, у проведенні якої позивачеві судами відмовлялось, а також наявність підстав для розгляду всіх заявлених позивачем вимог, з урахуванням заяви від 19.10.2016 р. (надійшла до суду 20.10.2016 р.) з метою забезпечення позивачеві судового захисту, що не взято судами до уваги.

ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення у даній справі про відмову у позові без змін з підстав встановлення обставин щодо недоведеності позивачем порушення його прав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів ТОВ "Автотех- Полтава" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52, укладеного між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" та зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про вказану земельну ділянку, посилаючись на перебування у відповідача за спірним договором оренди у користуванні частини земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна позивача.

В подальшому, заявою від 19.10.2016 р. (надійшла до суду 20.10.2016 р.) про збільшення позовних вимог та зміни предмету позову (том 1 а.с. 133-136) ТОВ "Автотех- Полтава" просило визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надані земельні ділянки, оформлення та продовження права користування земельною ділянкою ВАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" по вул. Зінківська, 52, площею 0,3488 га для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладений між Полтавською міською радою та ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 22.07.2016 р. "Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у місті Полтава" в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у місті Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень) ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" та зобов'язати управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично йдеться про подання іншого позову, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ "Арсенал - Авто" (до передачі статутного фонду правонаступнику - ТОВ "Автотех- Полтава") було власником нежитлових будівель у місті Полтава по вулиці Зінківська, 52а, до складу яких входять: будівля матеріального складу площею 343,4 кв.м., будівля будки для сторожа площею 11,6 кв.м., огорожа та ворота.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2015 р. серія СТА №773381, ТОВ "Автотех- Полтава" є власником об'єктів нерухомого майна: 1 номер, літера: Б4-1 - будівля матеріального складу загальною площею 343, 4 кв. м; 2 номер, літера: О-1 - будівля будки для сторожа загальною площею 11, 6 кв. м; 3 номер, літера: 1, 2, 25 - огорожа; 4 номер, літера: 18, 20, 21 - ворота, що розміщене за адресою - м. Полтава, вул. Зінківська, 52а (т.1 а.с.21-22). Вказане свідоцтво про право власності видане Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має індексний номер 27468135 від 24.12.2015 р.

Крім того, судами встановлено, що 10.11.2009 р. між Полтавською міською радою та ВАТ "Полтавський монтажно - заготівельний завод" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець - Полтавська міська рада на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 13.10.2009 р. надає, а орендар - ВАТ "Полтавський монтажно - заготівельний завод" приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих та складських будівель, будівлі напівпідземного складу, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Зінківська, 52 (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 32398 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Кадастровий номер земельної ділянки 5310136400:04:001:0455- площею 28910 кв.м., 5310136400:04:001:0456 площею 3488 кв.м.

Вказаний договір укладено на термін з 13.10.2009 року по 13.10.2014 року (пункт 3.1 договору).

Судами встановлено, що оспорюваний позивачем договір оренди землі між відповідачами укладено на строк до 13.10.2014 р. і на час розгляду даного спору він не є чинним. Доказів продовження договірних відносин між відповідачами за вказаним договором матеріали справи не містять.

При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи, предметом договору оренди землі від 10.11.2009 р. було строкове платне користування, зокрема, земельною ділянкою площею 3488 кв. м (кадастровий №5310136400:04:001:0456) для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу по вул. Зіньківська, 52 в м. Полтаві. Проте, доказів щодо того, що саме на вказану земельну ділянку або її частину претендує (з питань користування) позивач, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які саме його права, як власника майнового об'єкту, що набуті з 24.12.2015 року, розташованого по вул. Зінківська, 52 в м. Полтаві, порушені спірним договором, який закінчив дію 13 жовтня 2014 року.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

Доводи скаржника стосовно необхідності призначення відповідної експертизи, у проведенні якої судами позивачу відмовлялось, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, проте як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору у суду відсутня.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. у справі № 917/1359/16 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Коробенко