Постанова

від 08.02.2017 по справі 917/1359/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 917/1359/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

4-го відповідача - не з'явився;

4-го відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА", м. Полтава (вх.№3259П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2016р.

у справі № 917/1359/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА", м. Полтава

до 1-го відповідача Державного підприємства державне науково-виробниче підприємство "Полтавський геодезичний центр" (ДНВП "ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР"), м. Полтава

до 2-го відповідача Приватного акціонерного товариства "Полтавський монтажно-заготівельний завод (ПрАТ ПМЗЗ), м. Полтава

до 3-го відповідача Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області, м. Полтава

до 4-го відповідача Полтавської міської ради, м. Полтава

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 та зобов'язання управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2016р. у справі №917/1359/16 (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА", м. Полтава з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2016р. у справі №917/1359/16 та прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надані земельні ділянки, оформлення та продовження права користування земельною ділянкою ВАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" по вул. Зінківська, 52, площею 0,3488 га для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладений між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52; визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 22.07.2016р. "Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та земелекористувань у місті Полтава" в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та земелекористувань у місті Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень) ПрАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод"; зобов'язати управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2016р. суддею доповідачем по справі №917/1359/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М. М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. ) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.12.2016р.

19.12.2016р. на адресу суду від 4-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги (вх.№12811)

20.12.2016р. на адресу суду від представника позивача, електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та 03.02.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду надійшли письмові пояснення, в яких представник просить призначити у справі земельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

"Чи мається порушення меж, або накладення земельних ділянок, де розміщено майно ТОВ "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА" (нежитлові будівлі у місті Полтаві по вулиці Зінківська, 52а, до складу якого входять: будівля матеріального складу, площею 343,4 кв.м., літ Б4-1; будівля будки для сторожа, площею 11,6 кв.м. літ О-1; огорожа літ. 1, 2, 25; ворота літ. 18, 20, 21) та земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, площею 0,3488 га, розміщеної у місті Полтаві по вулиці Зінківська, 52 відповідно до технічного паспорту та іншої документації?";

"Якщо так, то додатково показати схему порушення границь/накладення земельних ділянок та зазначити відсотки площі, що накладаються";

"Чи знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, площею 0,3488 га, розміщеній у місті Полтаві по вулиці Зінківська, 52 нерухоме майно (його частина), що належить ТОВ "Автотех-Полтава" (м. Полтава, вулиця Зінківська, 52а)?";

"Якщо так, то вказати яке майно та в якій частині";

Проведення експертизи позивач просить доручити ФОП ОСОБА_4, що має відповідну ліценцію та зареєстрований у Реєстрі атестованих судових експертів (м. Полтава, вул. Європейська, 92, офіс "Судова експертиза"), провадження у справі зупинити (вх.№12890, вх.№1206).

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 Господарського процесуального кодексу України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи.

Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання про призначення у справі земельно - технічної експертизи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки розмежування земельних ділянок не є предметом розгляду даного спору.

Отже, позивачем не обґрунтовано доцільність проведення земельно - технічної експертизи та зупинення провадження у справі, а також не вказано, з'ясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору потребує спеціальних знань та не визначено конкретних підстав для проведення експертизи, і відповідно, для зупинення провадження у справі.

21.12.2016р. на адресу суду від 1-го відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розгляд справи здійснювати за відсутності представника (вх.№12937)

21.12.2016р. на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№12943).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. розгляд справи відкладено на 10.01.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

22.12.2016р. на адресу суду від 4-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№13053)

06.01.2017р. на адресу суду від 2-го відповідача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Крім того, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, просить справу розглянути за його відсутність, а в разі неможливості відкласти розгляд апеляційної скарги (вх.№138).

10.01.2017р. на адресу суду, електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання (вх.№156)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 року розгляд справи відкладено на 24.01.2017 року, у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року розгляд справи відкладено на 08.02.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників 1-го, 3-го та 4-го відповідачів та необхідністю сторонам у справі надати додаткові письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017 року, у зв'язку з знаходженням на лікарняному судді Сіверіна В.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

06.02.2017 року на адресу суду від Полтавської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. (вх.№1290)

07.02.2017 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні клопотання про призначення у справі земельно - технічної експертизи, та в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Крім того, справу просить розглянути за відсутності представника.(вх.№1385)

08.02.2017 року на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду, у зв'язку з неможливістю представника прибути в призначене судове засідання (вх.№1393).

Дане клопотання відхиляється колегією суддів у зв'язку з недоведеністю заявником наявності поважної причини щодо неможливості забезпечити участь представника в судовому засіданні.

У судове засідання 08.02.2017 року представники 1-го, 2-го, 3-го та 4-го відповідачів не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102220647225, №6102220647209, №6102220647187, №6102220647195, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання 08.02.2017 року не з'явився, до суду повернулась копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року про відкладення розгляду справи, яка була направлена позивачу за належною адресою, з довідкою працівників УДППЗ Укрпошта - за закінченням терміну зберігання.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18 передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, представники позивача та 2-го відповідача належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що вбачається з листа - повідомлення про дату й час наступного судового засідання від 24.01.2017 року.

У судовому засіданні 24.01.2017 року представники позивача та 2-го відповідача підтримали свої правові позиції та просили їх задовольнити.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал - Авто (до передачі статутного фонду правонаступнику - ТОВ АВТОТЕХ- ПОЛТАВА ) перебувало власником нежитлових будівель у місті Полтава по вулиці Зінківська, 52а, до складу яких входять: будівля матеріального складу площею 343,4 кв.м., будівля будки для сторожа площею 11,6 кв.м., огорожа та ворота.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2015р. серія СТА №773381, Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХ-ПОЛТАВА є власником об'єктів нерухомого майна: 1 номер, літера: Б4-1 - будівля матеріального складу загальною площею 343, 4 кв. м; 2 номер, літера: О-1 - будівля будки для сторожа загальною площею 11, 6 кв. м; 3 номер, літера: 1, 2, 25 - огорожа; 4 номер, літера: 18, 20, 21 - ворота, що розміщене за адресою - м. Полтава, вул. Зінківська, 52а.(т.1, а.с.21-22).

Вказане свідоцтво про право власності видане Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має індексний номер 27468135 від 24.12.2015р.

10.11.2009 року між Полтавською міською радою та Відкритим акціонерним товариством Полтавський монтажно - заготівельний завод було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець - Полтавська міська рада на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 13.10.2009 року надає, а орендар - Відкрите акціонерне товариство Полтавський монтажно - заготівельний завод приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих та складських будівель, будівлі напівпідземного складу, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Зінківська, 52 (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 32398 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Кадастровий номер земельної ділянки 5310136400:04:001:0455- площею 28910 кв.м., 5310136400:04:001:0456 площею 3488 кв.м.

Вказаний договір укладено на термін з 13 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2014 року (п.3.1 договору).

Позивач при зверненні до суду з відповідним позовом вказує про те, що частина земельної ділянки, на якій розміщені "ворота №21" та проміжок огорожі - знаходиться фактично в користуванні (оренді) ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод", технічна документація на земельну ділянку розроблена ДНВП "ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР", а дані про це зареєстровані у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України).

За вказаних обставин, на думку позивача, спірний договір оренди землі, укладений між Полтавською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" 10 листопада 2009 року підлягає визнанню недійсним з дати його вчинення, виходячи з приписів ст. 203 та ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, а реєстраційні дані про земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:04:001:0456 у Національній кадастровій системі підлягають скасуванню.

Колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що до набувача права власності на об'єкти нерухомості, що розміщуються на земельній ділянці, переходить і право на земельну ділянку під цими об'єктами на тих же умовах (право власності, право користування), що мав попередній землекористувач.

Проте, як вказаною нормою, так і чинним земельним законодавством України не передбачено автоматичного закріплення статусу землевласника чи землекористувача за набувачем права власності на об'єкти нерухомості.

Матеріали справи не містять доказів того, на яких умовах була закріплена та використовувалася земельна ділянка під об'єктами нерухомості Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-авто", яке є засновником ТОВ "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА" з передачею до статутного капіталу останнього майнових об'єктів, що значаться у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 24.12.2015р. серія СТА №773381(ст. 8 Статуту, а.с. 18).

Позивач зазначає про те, що земельна ділянка, на якій розміщене майно ТОВ "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА" раніше не перебувала в оренді, проект землеустрою та інші документи технічного характеру відсутні.

А тому, з моменту державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, зазначені вище, а саме з 24 грудня 2015 року , у ТОВ "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА" виникло лише право закріпити за собою в порядку ст. 123 Земельного кодексу України земельну ділянку, на якій розміщені ці об'єкти.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проте, доказів відповідного звернення до Полтавської міської ради про надання ТОВ "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА" земельної ділянки для обслуговування приміщень, розміщених на ній, матеріали справи не містять.

Так само й відсутні докази наявності у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку за вказаною вище адресою, які б пройшли державну реєстрацію .

Так, як вже зазначалось, 10.11.2009 року між Полтавською міською радою та Відкритим акціонерним товариством Полтавський монтажно - заготівельний завод було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець - Полтавська міська рада на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 13.10.2009 року надає, а орендар - Відкрите акціонерне товариство Полтавський монтажно - заготівельний завод приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих та складських будівель, будівлі напівпідземного складу, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Зінківська, 52.

Строк дії договору оренди землі, який оспорює позивач, був визначений контрагентами (орендодавцем та орендарем) календарною датою - до 13 жовтня 2014 року.

Доказів продовження договірних відносин за вказаним договором матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Чинним законодавством України не передбачено можливість визнання недійсним договору (його пунктів), термін дії якого скінчився, у зв'язку з чим, є неможливим визнати його недійсним.

Так, спірний договір оренди землі укладено на строк до 13.10.2014р. і на час розгляду даного спору він не є чинним.

Отже, вимоги позивача про визнання недійсним з моменту вчинення правочину (договору оренди землі), укладеного 10.11.2009 року між Полтавською міською радою та Відкритим акціонерним товариством Полтавський монтажно - заготівельний завод є безпідставними та необґрунтованими.

Також, за змістом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №3-1143гс15, із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Позовні вимоги у справі зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, строк дії якого закінчився, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

За приписами частини 2 статті 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому за частиною 3 цієї норми законодавець визначив захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки в такий спосіб: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р. ( зі змінами і доповненнями), з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи , зокрема, особи, що мають право отримати в користування земельну ділянку, яка є предметом спірного договору.

Так, предметом договору оренди землі від 10.11.2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ВАТ Полтавський монтажно - заготівельний завод було строкове платне користування, зокрема, земельною ділянкою площею 3488 кв. м (кадастровий №5310136400:04:001:0456) для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу по вул. Зіньківська, 52 в м. Полтаві.

Доказів щодо того, що саме на вказану земельну ділянку або її частину претендує (з питань користування) позивач, матеріали справи не містять.

У абзаці 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які саме його права як власника майнового об'єкту, що набуті з 24.12.2015 року, розташованого по вул. Зінківська, 52 в м. Полтаві, порушені спірним договором, який закінчив дію 13 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, виходячи з положень ст. 215 Цивільного кодексу України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України в п. 2 постанови N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України , а саме: 1. зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону.

За таких обставин, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між сторонами.

А тому, враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку є взаємопов'язаними, остання не підлягає до задоволення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладений між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52 та зобов'язати Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній.

Надалі, 20.10.2016 року позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог та зміни предмету позову (т.1, а.с.133-136), в якій просив визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради (сорок третя сесія п'ятого скликання) від 13 жовтня 2009 року Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками в частині заетврдження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок , наданні земельної ділянки, оформлення та продовження права користування земельною ділянкою Відкритому акціонерному товариству Полтавський монтажно - заготівельний завод по вулиці Зінківській 52, площею 0,3488 га для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52; зобов'язати Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній; визнати незаконним та скасувати рішення Полтавської міської ради (шоста сесія сьомого скликання) від 22.07.2016 року Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та земле користувань у м. Полтава" в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" за адресою вул. Зінківська, 52 у м. Полтаві.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, місцевий господарський суд безпідставно не розглянув зазначену заяву про збільшення розміру позовних вимог по суті, оскільки вимоги, викладені у вказаній заяві безпосередньо стосуються предмету спору (визнання недійсним рішень Полтавської міської ради на підставі яких укладено спірний договір та затверджувалися невірні проекти розподілу територій, що порушують права позивача).

Так, на думку апелянта, Господарський процесуальний кодекс України не розрізняє поняття під збільшенням позовних вимог або їх зміну, на майнові або немайнові.

Окрім того, посилаючись на приписи п. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, апелянт зазначає, що у місцевого господарського суду були законні підстави для розгляду всіх вимог, зазначених у заяві про збільшення розміру позовних вимог та зміни предмету позову, в тому числі й вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Полтавської міської ради (сорок третя сесія п'ятого скликання) від 13 жовтня 2009 року Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок , наданні земельної ділянки, оформлення та продовження права користування земельною ділянкою Відкритому акціонерному товариству Полтавський монтажно - заготівельний завод по вулиці Зінківській 52, площею 0,3488 га для експлуатації та обслуговування будівлі напівпідземного складу та вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Полтавської міської ради (шоста сесія сьомого скликання) від 22.07.2016 року Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та земле користувань у м. Полтава" в частині затвердження проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава згідно з пунктом 12 додатку до цього рішення (що стосується затвердження Проекту розподілу території з метою визначення земельних ділянок для обслуговування промислових будівель і споруд та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень ПАТ "Полтавський монтажно-заготівельний завод" за адресою вул. Зінківська, 52 у м. Полтаві, які залишились поза увагою суду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.10.2016 року у даній справі, зокрема, зазначену вище заяву позивача прийнято до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України в частині вимоги останнього про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПОЛТАВСЬКИЙ МОНТАЖНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. ЗІНЬКІВСЬКА, 52 (п. 3 заяви), а також розглянуто та частково її задоволено, а саме в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року в частині оренди земельної ділянки та зазначено про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було додано спірного договору, а отже, останнім реалізовано право на зміну предмету позову.

Місцевий господарський суд, залишаючи інші частини зазначеної заяви без задоволення, вказав на те, що вимоги, які викладені у заяві перебувають поза межами позовних вимог, а вихід за їх межі є правом, а не обов'язком суду.

Однак, приписами частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, у пункті 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено на те, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку .

Отже, з правового аналізу положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вбачається, що існує вичерпний перелік процесуальних дій суду у разі невідповідності заяви про збільшення розміру позовних вимог вказаним вище процесуальними нормам, таких як, повернення заяви та відмова в задоволенні такої заяви.

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено.

Згідно частини 2 статті 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, у п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України встановлені повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи, на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній Інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК.

Таким чином, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Однак, за змістом зазначеної вище ухвали господарського суду Полтавської області від 31.10.2016 року, господарський суд першої інстанції залишив невирішеними питання ані щодо відмови в прийнятті частини позовних вимог, викладених в заяві від 20.10.2016 року, ані щодо повернення таких вимог без розгляду, що протирічить вимогам частини 4 статті 62 та частини 2 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, та унеможливило оскарження позивачем ухвали господарського суду Полтавської області від 31.10.2016 року в установленому законом порядку, а в разі скасування такої ухвали судом вищої інстанції можливого розгляду заявлених позивачем вимог, з урахуванням його заяви від 20.10.2016 року.

Також, місцевий господарський суд, залишивши без відповідного вирішення заяву від 20.10.2016 року та фактично відмовляючи в задоволенні такої заяви не зазначив про таку відмову в описовій частині оскаржуваного рішення, що вказує на порушення норм процесуального права та є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути вказане порушення, а також беручи до уваги те, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в господарському суді першої інстанції та, що суд апеляційної інстанції не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

За таких обставин, підстав виходити за межі позовних вимог, відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, про що заявив позивач, не має.

А отже, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні прийнятих до розгляду господарським судом першої інстанції позовних вимог, а саме про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52 та зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній, слід відмовити повністю.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з новим позовом у загальному порядку щодо позовних вимог, питання про прийняття яких було не вирішено належним чином місцевим господарським судом.

Отже, залишення місцевим господарським судом без належного вирішення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Керуючись 99, 101, ч.2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХ-ПОЛТАВА", м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2016р. у справі №917/1359/16 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Полтавський монтажно-заготівельний завод" (код ЄДРПОУ 13936000) в частині оренди земельної ділянки площею 0,3488 га, за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456, що розміщена у м. Полтава по вул. Зіньківська, 52, відмовити повністю.

В задоволенні позову про зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області скасувати всі відомості (видалити всю інформацію) у Національній кадастровій системі (Державний земельний кадастр, Публічна кадастрова карта України) про земельну ділянку за кадастровим номером 5310136400:04:001:0456 площею 0,3488 га, що розміщена у м. Полтава по вул. Зінківська, 52, та її реєстрацію у ній, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.02.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Россолов В.В.